WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Комунікативно-мовленнєві ситуації - Урок

Комунікативно-мовленнєві ситуації - Урок


Урок на тему:
"Комунікативно-мовленнєві ситуації"
Актуальність проблеми навчання українського мовлення учнів шкіл національних меншин в Україні визначається завданнями гуманізації освітнього простору, створення для учнів усіх національностей оптимальних рівних можливостей для найповнішого розкриття їх здібностей, задоволення освітніх прагнень, забезпечення однакових стартових умов для реалізації кожної особистості в соціальному, культурному, політичному й економічному житті.
Про це висловлює свою думку доктор педагогічних наук, професор Надія Василівна Кудикіна, наша постійна авторка, завідувачка кафедри Київського міського педагогічного університету ім. Б. Д. Грінченка.
Наукові дослідження та педагогічна практика засвідчують, що на результативність навчання усного українського мовлення впливає багато факторів. Серед них на перше місце слід поставити добір дидактичних методів, які мають добиратися на засадах адекватності цілям навчання. На сучасному етапі розвитку освіти, коли українська мова відповідно до Конституції має статус державної, головна мета навчання усного українського мовлення у школах національних меншин полягає у формуванні комунікативної компетентності учнів. Це зумовлює використання в навчальному процесі комунікативних методів, у основі яких лежать мовленнєві ситуації. Їх розуміють як дидактичні впливи, які реалізуються не стільки через спілкування вчителя з учнем (учнями), а насамперед учнів один з одним з метою обміну між ними інформацією пізнавального або афективно-оцінювального характеру. Спілкування задовольняє особисту потребу дитини в контакті з іншими людьми. Прагнення до спілкування часто посідає провідне місце серед мотивів, що стимулюють мовленнєву активність учня.
Суттєвим для усвідомлення психологічного механізму впливу навчальних комунікативно-мовленнєвих ситуації на формування в дітей українського мовлення є їх зв'язок з поняттям "діяльність", оскільки основою комунікативного методу є дидактично організована мовленнєва діяльність дітей.
Кожен вид людської діяльності є складним психічним утворенням, що виявляється в її структурі. Поняття "структура" (лат. structurа - будувати, споруджувати) розглядається як цілісна єдність (система), що існує об'єктивно і має функціональний характер. Вона складається з компонентів (елементів) у їх взаємозв'язках одне з одним і з цілим. Кожний компонент має певні властивості. Компоненти структури - об'єднуюча назва для елементів, підсистем і підструктур.
Психологічний аналіз дозволив нам побудувати структурну модель комунікативно-мовленнєвої діяльності учнів, яка реалізується через навчальні комунікативно-мовленнєві ситуації.
Структура комунікативно-мовленнєвої діяльності охоплює такі компоненти: мотиваційно-цільовий, змістовий, процесуально-операційний, контрольно-оцінний та результативний.
Добір змісту комунікативно-мовленнєвих ситуацій визначається метою конкретного уроку та тим лексичним матеріалом, який запланований для засвоєння. Спонукається мовленнєва взаємодія учнів мотивами, через які задовольняються потреби (інтенції) дітей (потреба у спілкуванні, пізнавальна, ігрова тощо). Гра в період переходу від дошкільного дитинства до молодшого шкільного віку залишається ще актуальною потребою дітей, тому у процесі організації вчителем комунікативно-мовленнєвих ситуацій якнайширше треба застосовувати різноманітні рольові ігри. Характерна для гри уявна ситуація є важливим мотиватором комунікативно-мовленнєвої взаємодії. Пропозиція пограти у "Крамницю", "Школу", "Сім'ю", "Лікарню", "Транспорт", "День народження" завжди охоче приймається учнями.
Наведемо приклад використання навчальних комунікативно-мовленнєвих ситуацій у процесі опрацювання з учнями однієї з перших тем курсу усного українського мовлення.
Тема "Знайомство".
Мета: збагачення словникового запасу з теми "Знайомство", оволодіння граматичними формами та граматичними конструкціями, розвиток умінь діалогічного мовлення.
Слова для засвоєння: діти, хлопчик, дівчинка, ім'я, Марійка, Ганнуся, Катруся, Славко, Тарасик, Михайлик (та ін.); познайомитись; це, я, мене.
Граматичні форми та конструкції: я-мене, ти-тебе, клична форма іменника (дівчинко, хлопчику).
Давай познайомимось, мене звати ..., як тебе звати? Хто ти? Хлопчику (дівчинко).
Я Катруся. Я дівчинка. Я Михайлик, я хлопчик.
Дидактичне оснащення уроку: ляльки (хлопчик і дівчинка) фото класу або малюнки групи дітей, конверт зі світлиною (фото) учнів класу або окремі малюнки хлопчика та дівчинки в українському національному одязі.
Роздатковий матеріал: малюнок групи дітей та підставка для книжок, щоб розташувати світлину перед учнями у вертикальному положенні (на початку уроку фото (малюнок) лежить зображенням донизу). Крім того, у конверті лежать малюнки хлопчика й дівчинки в українському вбранні.
ХІД УРОКУ
1. Пояснення нового матеріалу. Оголошення теми та завдань уроку
Учитель на цьому етапі звертається до дітей рідною мовою. Виділені слова та фрази - українською.
Діти, сьогодні ми дізнаємося, як треба знайомитися українською мовою, які слова говорити. До нас у гості прийдуть українські діти. Вони разом з вами будуть розмовляти українською мовою.
Ось уявіть собі, що до нас прийшов (демонструє ляльку-хлопчика) хлопчик. Промовимо разом: хлопчик (повторюють декілька разів). Указуючи на цього хлопчика говоримо: "Це хлопчик". Повторимо разом: "Це хлопчик".
А ось дівчинка (показує ляльку). Це - дівчинка. Повторимо: дівчинка (повторюють декілька разів).
2. Активізація слів у мовленні
Про себе діти говорять так: "Я - хлопчик, я - дівчинка". Зараз кожен хлопчик, показуючи на себе, промовить українською мовою: "Я - хлопчик" (хлопчики повторюють запропоновану фразу). Дівчатка теж скажуть: "Я - дівчинка" (говорить кожна дівчинка).
Кожна дитина знає, як її звати, вона має ім'я. Українською мовою говорять: ім'я (тренінг). Я про себе кажу: "Моє ім'я ...." (учитель називає своє ім'я). Скажемо разом: "Моє ім'я" (тренінг). Ласло, скажи про себе: "Моє ім'я Ласло".
Далі педагог підходить до окремих дітей і пропонує їм індивідуально назвати своє ім'я.
Українські діти мають інші імена. Дівчаток звати Марійка, Ганнуся, Катруся. Повторимо разом українські імена дівчаток: Марійка, Ганнуся, Катруся (тренінг). Хлопчиків звати Славко, Тарасик, Михайлик, Іванко (тренінг).
Коли незнайомі діти зустрічаються вперше, вони знайомляться, кажучи: "Давай познайомимось". Усі учні повторюють: Давай познайомимось (тренінг). Марійка про себе каже (учитель використовує відповідний жест): "Я - Марійка" (тренінг), Ганнуся каже: "Я - Ганнуся" (тренінг), а Катруся каже: "Я - Катруся" (тренінг імен дівчаток).
Учитель має знати, що кількаразове проговорювання окремих слів і фраз (тренінг) є ефективним прийомом, що сприяє запам'ятовуванню.
Учитель пропонує дівчаткам обрати собі українські імена й кожна, указуючи на себе, називає себе українським іменем (учительпідказує імена).
Хлопчики також обирають українські імена та проговорюють: "Я - Славко, я - Тарасик, я - Миколка, я - Михайлик" та ін. (далі вчитель підказує імена хлопчиків).
Спитаємо в дітей, як їх звати: Хлопчику, хто ти? Хлопчику, хто ти? (тренінг).
Хлопчик відповідає: "Я Тарасик" (тренінг).
Учитель показує ляльку та пропонує. Запитаємо дівчинку, як її звати, і вона нам скаже своє ім'я: Українською мовою говоримо так: "Дівчинко, хто ти? Я Марійка" (повторюють разом з учителем - тренінг). Так само учитель демонструє ляльку хлопчика, а діти мають запитати: "Хлопчику, хто ти?".
Учитель пропонує дітям, які сидять поруч, повернутися один до одного й познайомитися, сказавши: "Давай познайомимось. Мене звати Ганнуся" (або інше обране дитиною українське ім'я). Повторюють українською мовою: "Давай познайомимось. Мене звати ... (Ганнуся)".
А зараз візьміть конверти, подивіться, що там лежить. Так, малюнки, на яких українці - хлопчик і дівчинка. Дайте кожному хлопчику й дівчинці українські імена.
Звертається до
Loading...

 
 

Цікаве