WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Життя та творчість поета Т.Г.Шевченка - Сценарій

Життя та творчість поета Т.Г.Шевченка - Сценарій


Сценарій уроку
"Життя та творчість поета Т.Г.Шевченка"
(7-й клас)
Мета: поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях Т. Г. Шевченка; ознайомити їх з однією із ранніх балад поета - "Тополя", розкрити ідейно-художній зміст твору, сприяти виробленню в учнів навичок виразного читання, уміння аналізувати твір, виховувати в учнів любов до рідної літератури.
Обладнання: портрет Т. Г. Шевченка; проекційно-лекційний комплекс, диск (картини Т. Г. Шевченка; автопортрети, малюнки-ілюстрації до балади "Тополя", ілюстрація "Кріпаків міняють на собак", ілюстрація "Тарас - пастух", картина Т. С. Мелехова "Молодий Тарас Шевченко в художника К. П. Брюллова", фотографія пам'ятника Шевченка на Чернечій горі), аудіозапис балади "Тополя".
ХІД УРОКУ
Учитель української літератури. Ми закінчили вивчати розділ "Усна народна творчість", а сьогодні починаємо вивчати літературу ХІХ століття. Українська література нерозривно пов'язана з усною народною творчістю. У 40-х роках ХІХ століття, коли з'явився "Кобзар" Тараса Шевченка, ніби виплеканий із дум і народних пісень, наша література розквітла, стала в один ряд з іншими світовими літературами.
Тарас Григорович Шевченко - слава і гордість українського народу (портрет Т. Г. Шевченка). Пригадайте, які ви вчили твори великого Кобзаря на попередніх уроках літератури у 56-х класах? Важким і тернистим був життєвий шлях Т. Г. Шевченка. Народився він 9 березня 1814 року в селі Моринці на Черкащині в родині селянина-кріпака.
Учитель історії. Поет народився в часи кріпацтва. Кріпацтво - це система правових норм, що встановлювали залежність селянина від феодала і право останнього на селянина-кріпака. Закріпачення селян відбувалося поступово в тісному зв'язку з розвитком великого землеволодіння. Першими кріпаками були в Київській державі "посаджені на землю" холопи. Селяни працювали в поміщицькому маєтку, не одержуючи за це відшкодування. Себе та свою сім'ю вони утримували за рахунок земельної площі, яку поміщик надавав їм у користування (селянські наділи). За неї вони відбували панщину й виконували інші повинності. Кріпаки працювали постійно. Працювали жінки та діти. Щоденне завдання було таким, що його доводилося виконувати два, а то й три дні. Спроби оскаржити дії поміщиків закінчувалися нічим. В імперії діяла заборона кріпакам скаржитися на своїх господарів. Тому "розгляд" позовів нерідко закінчувався звинуваченням самих селян. Кріпак був власністю поміщиків. (Демонстрація ілюстрації "Кріпаків міняють на собак".) Такі сцени із життя українського села на початку ХІХ століття нікого не дивували, були звичайними.
Учитель української літератури. У таких умовах пройшло гірке дитинство Т. Шевченка в Моринцях та сусідньому селі Кирилівці (демонстрація фотографії Шевченкової хати, села Кирилівки). Моринці й Кирилівка належали багатому поміщику Енгельгардтові. Тисячі кріпаків працювали на нього. Важкий тягар панського гніту несла на собі сім'я Григорія Шевченка. Малий Тарас "бачив пекло", "неволю", "роботу тяжкую". Тарасові було дев'ять років, коли померла його мати. Пригадуєте: "Там матір добрую мою, ще молодую, - у могилу нужда та праця положила". Через два роки не стало й батька. Життя Тараса, його братів і сестер ще погіршало. Тарас потрапив до сільської школи, де вчителем був дяк, "носити воду школярам". Наймитував він у дяка й одночасно вчився. Для "заохочення" учитель - дяк нещадно бив своїх учнів різками, перепадало й Тарасові, якого глибоко обурювало знущання дяка-п'яниці над школярами. І от одного разу, заставши дяка дуже п'яним, він різками, якими той бив учнів, висік свого вчителя і втік від нього.
Відчуваючи великий потяг до малювання, Тарас прагне потрапити в науку до дяка-маляра спочатку в Лисинці, а потім у Стеблові й Тарасівці. Але довелося розчаруватися і в цих учителях: вони були такі ж п'яниці. Він повернувся в Кирилівку, де став пастухом. (Демонстрація ілюстрації "Тарас -пастух".)
Бажання навчитися малювати не залишає Шевченка. У селі Хлипнівці Тарас знайшов маляра, який оцінив його здібності та погодився взяти до себе в науку. Але потрібний був для цього дозвіл пана: Шевченкові йшов п'ятнадцятий рік, а підлітків-кріпаків у цьому віці вже примушували працювати на пана. Панський управитель, до якого звернувся Тарас, про дозвіл і слухати не захотів, а залишив хлопця при дворі. Спочатку Тараса зробили прислужником на панській кухні, а згодом поставили козачком до молодого пана Енгельгардта. Ставши козачком, Шевченко разом з іншими дворовими кріпаками, які обслуговували молодого Енгельгардта, слідом за паном мандрували в Київ і Вільно. Становище лакея-козачка тяжко пригнічувало Тараса. На початку 1831 року пан Енгельгардт переїжджає з Вільно в Петербург. Юний Шевченко прийшов до Петербурга пішки, подолавши разом з іншими кріпаками Енельгардта сотні верст глибоких снігів Прибалтики та російської Півночі. Від суворої зими 1831 року почалося його тривале столичне життя, сповнене боротьби за існування, незгасного бажання стати вільним, вивчитися на професійного художника. У Петербурзі пан вирішив з козачка зробити свого дворового маляра. Він віддав Тараса в науку до "різних живописних справ цехового майстра" Ширяєва. Нелегко жилося йому в Ширяєва. Майстер годував учнів погано, примушував виконувати різноманітну хатню роботу. Але талановитий юнак одержав можливість пізнати малярну справу. У вільний час
Loading...

 
 

Цікаве