WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Методика викладання декоративно-прикладного мистецтва в школі - Курсова робота

Методика викладання декоративно-прикладного мистецтва в школі - Курсова робота

квіти, коні, птахи ( див. мал. 1). Вибір виробів був значно мінливим та розширеним. Розпис виконується масляними фарбами по дереву та кольоровому фону.
Пружні вітки та букети, складені із яскравих декоративних кольорів, надають цим речам незабутній облік. Майстер наносить легкі, впевнені мазки, не удаваючись до докладного контуру.
Вся композиція візерунка будується кистю. Прийоми декоративної розподілки кольорів - розанів та купавок - відпрацьовувались на протязі багатьох десятиліть.
Цікаво розібрати прийоми, за допомогою яких народний майстер швидко та впевненно наносить квітковий узор. Розан і купавка виражають найголовніші ознаки, яки присущі багатьом квітковим рослинам, - віночок із пелюстків, яскраво виражений центр квітки та інші. Декількома невпевненими коловими рухами пензля майстер визначає силует квітки у формі кола. Яскраві та щільні за кольором, ці різнокольорові круги швидко наносяться на поверхню прикрашаємого предмета таким чином, що зараз же становиться зрозумілим композиційний задум квіткового розпису. Круги для розана робляться побільше, для купавки - поменше. Цей початковий етап роботи над композицією розпису майстра називають подмальовком, або замальовком.
Слідуючий етап - визначення центра квітки. У розана центр малюють в середині квітки. У купавки він зміщується вліво, або вправо. Визначну привабність квітам надають пелюстки, виконані напівкруглими дужками. Щоб отримати дужку, її починають прописувати кінчиком пензля, а потім сильним нажимом.
Завершальний етап розпису - оживка, або лінійна розділка плями. В городецькому розпису вона виконується частіше за все белілами. За допомогою елементарних засобів декоративного рішення : силуета, лінії та ритму - досягається естетична значимість виробу.
Завдання для учнів будуються так, щоб навіть на першому ступеню знайомства учнів з прийомами народного розпису не було прямого наслідування.
Декоративні мотиви різних прикрас нижегородських ізб виконувались особливими прийомами різьби. Це рельєфна, глуха різьба. Місцеві майстри називають її корабельною, або долбленою.
Рослинний орнамент являвся головним мотивом глухої різьби. Серед віток, квітів розміщувались фантастичні особи : птах Сірін, русалка - берегиня, леви ( див. мал. 2,3,4).
Якщо школа знаходиться у невеликому містечку, де ще збе -
реглися дерев'яні будинки з різьбою, можна піти на екскурсію, щоб діти уважно роздивилися дерев'яне мереживо та оцінили майстерність різчиків.
2.4.
При вивченні полхов-майданського розпису відчиняється своєрідний світ народного мистецтва. Дерев'яні точені гриби, матрьошки, свистульки, солонки покриває яскравий, буйний розпис із крупних квітів та листків вперемішку із гронами ягід смородини та винограда. Зустрічаються в розпису і сільські пейзажі, птахи та тварини (див.мал.5).
В розпису переважають чисті , локальні тона.Змішуя жовту з синьою , отримують насичений зелений колір, алая із жовтою - дають червоний.
Визначну чарівність та завершеність розпису надає уміле
використовування прийомів лесіровки ( накладання одного прозорого кольрового шару на інший ). Цей прийом особливо помітен в самому відомому та самобутньому розпису - квіти з наводкою.
Колорит майданських виробів , особлива манера народного письма, приваблюють багатьох.
Після вправ, в яких діти познають прийоми полхов - майданського розпису, можна рекомендувати використовувати враження від виробів майданцев для самостійної роботи учнів над композицією узора, який прикрашає тарілочку, або круглу салфетку, при цьому вчитель повинен пояснити особливості узора в колі, який компонується інакше, ніж у полосі чи в квадраті.
2.5
Казковий світ народної іграшки особливо близкий дітям : коні, барашки, свині, качечки не можуть залишити їх байдужими. Цікаво спостерігати реакцію молодших школярів на народні іграшки в міській школі. Бо саме в умовах сучасного міста діти відірвані від природи, вони рідше бачать свійских тварин. Яке захоплення написане на обличчах учнів, коли в класі на столі вчителя з'являється веселе, яскраве іграшкове глиняне стадо. Димковську іграшку не можна поплутати з іншими ліпними народними іграшками, дякуючи її колориту, простоті та нехитрості образу. Це, перш за все, сніжної білизни фон, на якому написан простий узор геометричного характеру: кружки, крапки, полоски. Як і городецькі майстри, димковські наносять узор у вільній пензлевій манері. Вони полюбляють насичений колір: червоно-алий, малиновий, синій, золотисто-жовтий, фіолетовий, особливо святково сяючі на білому фоні іграшок (див.мал.6). Вже при першому знайомстві дітей з димковскою іграшкою вчитель прагне роз'яснити дітям її естетичну цінність, акцентуя зв'язок форми із матеріалом, узора - з формою предмета.
Для практичної работи після бесіди про димковську іграшку півника - каталку вибирають не випадковою. Щоб розвинути у дітей свідоме відношення до створення декоративних речей на основі переробки реальної форми, ефективніше за все за основу взяти образ, який викликає у дітей визначні емоції. Півник - найулюбленіший герой багатьох казок.
Знайомство з народньою іграшкою і перші уявлення учнів про декоративне зображення звірів та птахів в ліпці закріплюються на прикладі іграшок - свистулек з послідуючим розписом.
Кожен з учнів може уявно створити образи дійсних птахів або звірів ( уявлення пам'яті ). Об свистульці - свині, коні - качалці у дітей не має готових уявлень. Щоб скласти ескіз таких іграшок дитині потрібно переробляти свої уявлення пам'яті.
Розглядаючи з дітьми народні глиняні свистульки, потрібно
звернути увагу на зміни зовнішнього обліку птаха, або звіра, щоб іграшкой можна було користуватися як свистком.
Вчителю слід ознайомити учнів з деякими прийомами ліпки народної іграшки.
2.6
Орнамент як невід'ємний елемент художньо - образного рішення роздивимось на прикладі двох видів глиняної іграшки - сучасної філімонівської та опошнянської ( див. мал. 7 ).
В розфарбовці філімонівської іграшки (Тульська область)
домінують інтенсивнийчервоний та малиновий кольори, які горять ще яскравіше від сусідства темно- синього та зеленого. Орнамент розпису простий : вузькі рисочки - полоски, де-не-де ялинкові вітки, або графічний древній символ сонця - розетки, круги, ромби, характерні для вишивання, розпису та різьби прялок. Простий та легкий узор добре сполучається із витонченими видовженими формами філімонівських свистульчек.
Колорит опошнянської іграшки ( Полтавська область ) обумовлен технологією розпису посуду в цьому центрі народних промислів. Майстри тут дуже добре вміють виявляти виразні можливості блискучих глазурей, вільно нанести узор на глиняни фігурки.
Узор в роспису філімонівської та опошнянської іграшок не можливо уявити поза пластичної об'ємної форми глиняних виробів. Зображений поза предмета, він втратив би естетичний смисл та виразність як елемент художнього образу.
Як свідчить дослід роботи з учнями молодших класів, народна глиняна іграшка завжди несе велике естетичне задоволення дітям. Через іграшку народний майстер залучує дитину до мистецтва. Цей вид народного мистецтва чинить вплив на сучасність.
2.7
Більше 70 років тому назад в художню майстерню під Москвою привезли із Японії фігурку іграшкового лисого дідуся - фукуруму. Лялька розкривалася, в ній знаходилося ще декілька фігур, вкладених одна в одну. Іграшка всім сподобалась. І наші майстри вирішили зробити свою дерев'яну ляльку. Перша матрьошка складалася із восьми фігур. Зображувала вона дівчинку в хустці та сарафані, з чорним півнем у руках.
Матрьошки роблять в Полховськом майдані,Семенові, Загорську. Велике значення для художнього завершення
Loading...

 
 

Цікаве