WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Голодомор - Сценарій

Голодомор - Сценарій


Сценарій уроку
"Голодомор"
Голодомор
Голодомор, ой, як це страшно,
Це помирали люди із села.
Все це було на Східній Україні,
Де влада будує нове їм життя.
І люди вступали у їхні колгоспи,
А хто не вступив - виганяли із сіл,
В Сибір, до Уралу, геть на чужину,
Назавжди покинувши рідну Вкраїну.
Там люди гинули в нужді і злиднях
Мільйони із них не вернулись назад.
Ті люди страждали, ті люди вмирали:
І мати, і батько, і донька, і брат.
Вже 70 років минуло, відтоді
Та біль той не вщухне, і рани болять
Про це не забудьмо!
Про це пам'ятаймо!
Ми мусимо всі ті часи пам'ятать!
Радянський уряд, яким керував Йосиф Сталін, вимагав від робочих все більше хліба, м'яса, молока. Бідні селяни перебивались з хліба на картоплю, але згодом і цього не стало. Люди ховали картоплю, зерно в ями, де тільки можна, та нічого не втаїли від ока збирача. Одного разу збирачі знайшли трішки картоплі в погребі однієї сім'ї. Ті якраз обідали. Збирач побачив у трьохлітньої малечі картоплинку, відібрав її, розтоптав ногою. Дитя заплакало і лишилося голодним. Ось яке страшне лихо - цей голодомор.
Перший ведучий. Шановні друзі! Сьогодні ми зібралися в цій залі для того, щоб увіковічнити пам'ять по тих, хто прийняв мученицьку смерть 70 років тому - в 1932-1933 роках. І день проведення нашого вечора пам'яті вибраний не випадково. 22 квітня - день народження вождя пролетаріату саме В. Леніна. Бо основними ініціаторами знищення українців голодом були саме Ленін і Сталін. І ми сьогодні тавруємо пам'ять про Леніна і підносимо пам'ять поро невинних мучеників.
У цей час учні-читці проходять до своїх місць за столом, на якому розламана хлібина, поруч - кетяг калини, гілочка зеленого барвінку, букет свіжих квітів, перев'язаних чорною стрічкою, свічка у підсвічнику. Лунає музика ("Реквієм" В.-А. Моцарта). Упродовж композиції вона лунатиме то тихіше, то гучніше.
Перший ведучий під звуки музики підходить до столу і запалює свічку.
Перший ведучий. Літа 7441 від сотворення світу (літа 1933 від Різва Христового) був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні суші, ні потопу, ані моровиці. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду зійшло в могилу - старих, молодих і дітей, і ще не народжених - у лонах матерів.
Світ мав би розколотись надвоє, сонце мало б перестати світити, земля - перевернутися - від того, що це було на Землі. Але світ не розколовся, Земля обертається, як їй належить, і ми ходимо по цій землі зі совами тривогами і надіями. Ми - єдині спадкоємці всього, що було.
То ж пом'янемо хоч сьогодні, із запізненням у декілька довгих десятиліть мовчання тих великомучеників нашої тяжкої історії - мільйони українських селян, жертв небаченого в історії людської цивілізації голодомору.
Хвилина мовчання. Звучить музика.
Не звільняється пам'ять
Відлунює знову роками
Я зітхну. Запалю обгорілу свічу
Помічаю. Не замки-твердині, а храми
Скам'янілий чорнозем - потріскані стіни плачу.
Піднялись. Озиваються в десятиліттях
З далини, аж немов з кам'яної гори.
Надійшли. Придивляюсь:
"Вкраїна. ХХ століття".
І не рік, а криваве клеймо "33".
Рік 33-й. Клятий холодний,
З голоду пухне село.
Вже чиясь мати встати не годна:
- Смерть опустила крило.
Була весна, був 33-й рік.
Оракули, і ті чомусь замовкли.
Хоча б десь блимнула нічна сова,
Судомних днів стражденна оркестровка.
Зникала новороджена трава.
Засідання в Кремлі. Сценка
Хоч якою очевидною була зумисність голоду 1932-1933 років, правду про нього більшовики ретельно приховувати. За часів, коли Україна входила до складу СРСР, тоді було почути бодай слово про найбільшу з несправдливостей, заподіяних нашому народові за всю історію. Застрашені українці, яким пощастило пережити голод, мовчали про нього, щоби вберегти себе і свої сім'ї. Та забути жахи голодомору люди не могли. Спогади сотень очевидців оприлюднені тільки зараз, коли Україна здобула незалежність.
Все таємне стає колись явним.
Як би вже і куди не ховав!
Тую істину знають спрадавна
Архіваріуси всіх держав.
Та і як заховати той голод?!
Не поміститься в жоден архів.
Він тече через страдницький жолоб.
І ні дна в нього, не берегів.
Та і як заглушити той стогін?
Його, врешті, почув цілий світ.
Ні зрівняння, і ні аналогій.
Втаємничений весь небозвід.
Не забути ні болю, ні гніву.
Чоловіче, собі помелись!
Що таємні посли і архіви?!
Час усе проявляє колись.
Ведуча. Історична довідка.
Історик. Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовлений голодомор. У 1933 році Сталін, говорячи про підсумки першої п'ятирічки, говорив: "Ми, безперечно, досягли того, що матеріальне становище робітників і селян поліпшується у нас із року в рік. У цьому можуть сумніватися хіба що тільки запеклі вороги радянської влади". Після такої заяви мало хто міг наважитися висловити іншу точку зору.
Не наважувалися сказати правду не тільки при Сталіні, а й при інших вождях-генсеках цілих 60 років. У жодних підручниках історії не можна було знайти жодного слова про голодомор.
Ось перед вами таке колись шановане видання "Історія Української РСР" 1981 року видання. На сторінках 329-329 читаємо: "В останні роки першої п'ятирічки внаслідок труднощів реконструктивного періоду стався тимчасовий спад рівня сільськогосподарського виробництва. Знизилися врожайність і валові збори сільськогосподарських культур, скоротилося поголів'я худоби, мали місця істотні продовольчі труднощі. Особливо ускладнилася господарська обстановка восени 1932 року у зв'язку з необґрунтованим завищенням хлібозаготівельних планів. Щоб виправити становище, з державних фондів колгоспам видали продовольчу, насіннєву і фуражну позики. Було скасовано попередню систему заготівлі зернових культур і встановлено для колгоспів і одноосібних господарств тверді зобов'язання перед державою. Заборонялося давати додаткові завдання колгоспникам і одноосібникам, які
Loading...

 
 

Цікаве