WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Вивчення містерії "Великий льох" Т. Г. Шевченка - Сценарій

Вивчення містерії "Великий льох" Т. Г. Шевченка - Сценарій

"Богданова церква в Суботові" похилений хрест на Іллінській церкві, де похований колишній гетьман України. Навколо неї - кладовище: могили, немає жодної живої душі - пустка. Вікна в церкві замуровані, двері міцно зачинені - ніхто не добереться через могутні стіни-мури до святого духу Української держави, що за часів Богдана Хмельницького отримала статус вольності й незалежності.
Три пташки - три душі - чекають, коли розкопають льох, тоді вони потраплять у рай. (Учні перечислюють гріхи, за які покарано трьох дівчат-пташок).
Перша перейшла дорогу з повними відрами гетьману, коли той їхав Москві присягати. За народними прикметами це означало, що вона благословила його на вдачу. Присяга відбулася. Та якби знав і сам Богдан, як через деякий час розтопчуть Україну, перетворять на рабиню, знищать завойовану ним свободу, про яку мовилося в угоді, то краще б не відбувалась ця Велика Рада. Присяга отруїла всіх підступністю, нещирістю, зрадою, тому й вода у відрах перетворилася на отруту, від якої помер весь рід . Смерть цілого роду - символсмерті всієї України, всієї нації - те, що й домагалися кати-правителі царської Росії: знищити з коренем український народ, його мову, традиції.
Друга дівчина карається, що услужила цареві: напоїла водою його коня. Йдеться про Петра І, який вертався в Москву після Полтавської битви, "коли був спалений Батурин" - резиденція українських гетьманів (на той час гетьмана Мазепи). Знищили Чечеля, який підтримував політику Мазепи, вирізали людей у Батурині. Все це діялось за "мудрою" вказівкою Петра І.
За народними звичаями не дозволялося напувати водою коня клятого ворога, який здійснив скільки злочинів. Вода - це символ життя. Отже, відбулося ніби благословення російського царя на життя, на здоров'я, а значить і на дальше поневолення українського народу.
Третя малою в матері на руках плакала, а коли мати показала на Дніпро й золоту галеру, з якої цариця Катерина милувалася жахливою пожежею монастиря Межигірського Спаса, що горів з її доброї руки, дівчинка посміхнулася - "та й духу не стало! Й мати вмерла, в одній ямі обох поховали!" Дитина була покарана за свою посмішку: хоч і не знала ж, бідна, що в тій галері сиділа "голодна вовчиця" - "лютий ворог України". Таким чином, жорстокого ворога поблагословила посмішкою.
Дослідники звертають увагу на символічний колір цих пташок-душ: білі, як сніг. З давніх-давен білий колір у наших предків вважався символом чистоти і невинності. Отже, ці дівчата - чисті й невинні у своїх вчинках, ненавмисно вони вдалися до гріхів, за що стали жертвами жорстокості російсько-царського режиму, і через те не можуть потрапити до раю. Можливо, Бог жорстокий і злий, що так тяжко карає? Учні роблять висновок, що такою жорстокою була дійсність від часів Петра І і Катерини II до царювання Миколи II.
Дослідники (І група) разом із критиками роблять висновок: через символічні долі "душ" Т. Шевченко зображує становище українського народу, гнівно обурюється, як російський царизм скористався із возз'єднання України з Росією, з перемоги над шведами, з рабського плазування козацької старшини для дальшого посилення гніту і проведення антиукраїнської політики.
"Три ворони".
Критики доводять, що три ворони - це алегоричні образи українських, польських і російських реакційних сил, які вже свідомо вчинили великі злочини. Ця думка знову не співпадає із характеристикою Є. Кирилюка ("Історія української літератури" у 8 томах, т. 3): "Поет перебуває на революційних, інтернаціональних позиціях - три ворони це алегоричний образ російського, українського і польського народів", - з чим аж ніяк не можна погодитись.
II група науковців-дослідників: розділ починається пташиним звуконаслідуванням: "Крав! Крав! Крав! Крав Богдан крам", тобто волю, яку повіз у Київ (мається на увазі: Переяслав, що розташований недалеко від Києва) та продав злодіям, тобто Московщині. У народі є така прикмета: коли крякає ворон, то біду посилає. Народне прислів'я теж доводить цю прикмету: "Кому ворон над головою кряче, той має щастя собаче". Чорний ворон завжди був символом нещастя, горя, трагедії. Невипадково третя (російська, звертаємо увагу, що саме російська) ворона провіщає:
Через мост идет черт,
А коза по воде:
Быть беде! Быть беде!
Далі ворони ведуть розмову про ці біди: три укази Микола І видав, щоб побудувати залізницю між Москвою і Петербургом, де від важкої праці, холоду, голоду й хвороб полягло шість тисяч душ (російська ворона). Тоді як вельможі бенкетують у Парижі, веселяться в честь придушення польського повстання, а повстанців у "Сибір загнали" (польська ворона).
Українська розповідає про "благородні діяння" московської ворони: пожежа Батурина, страта Полуботка, нові укази про зруйнування України, покарання Петром І однодумців Мазепи, загибель українського козацтва у війні зі Швецією на території Фінляндії, загарбницька політика російського уряду, "що нічого уже в хаті взяти".
Проте українська ворона перевершила своїм вихвалянням тих двох: їх ще й не було на світі, як вона вже "шинкувала та кров проливала" зі своїх братів - йдеться про важливу історичну минувшину, яку не хотіли визнавати "славні історики": на цій території найдревніша все-таки українська народність. Українські державні мужі (князі) в ім'я своєї слави проливали кров своїх же українців-братів. Але зрадництво і продажність нації принесло найбільше лиха нашій державі.
Критики розповідають про фальшиві доводи російського історика Карамзина і його "Историю государства Российского", в якій він намагався довести, що Росія - одна а найдавніших і найперших держав на території колишньої Русі, тому всі повинні схилятися перед її вищістю.
Науковці-дослідники: українська ворона повідомляє, що цієї ночі повинні народитися близнята:
Один буде, як той Гонта, Катів катувати!
Другий буде, що вже наш! Катам помагати...
Хоч інші сестриці погрожують покарати Ґонту, щоб не розпустив "правду й волю по всій Україні", та все ж таки українська посестра радить інше:
Поки сліпі люде,
Треба його поховати,
А то лихо буде!
Сліпі люди - символічний образ одурених українців, які постійно зустрічаються у творчості поета. Темні реакційні сили намагаються розправитися із вільнолюбивими, які щойно повинні з'явитися в образі Ґонти.
Учні-дослідники порівнюють злодіяння Петра І і Катерини II, загарбницьку політику російського уряду та продажність українських
Loading...

 
 

Цікаве