WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Байдужість не прощається - Сценарій

Байдужість не прощається - Сценарій

назавжди. І лише тепер я зрозуміла, що сину байдуже, що зі мною.
Адвокат. Значить у сина є важливіші справи, і підсудна моя не винна.
Прокурор. Не було суспільства в історії людства, починаючи від сивої давнини, де б не вшановувалася старість і не були б оточені піклуванням діти. Старість потребує поваги та пошани. Ці, здавалося б, найпростіші та найочевидніші істини не враховуються молодими людьми, які не дозволяють собі уявити, що в майбутньому також будуть старими.
У моральному кодексі школи Сухомлинського серед десяти "Не можна" були й такі заборони, що стосуються даного питання.
- не можна сміятися над старістю і старими людьми - це величезне блюзнірство;
- не можна сперечатися із шанованими та дорослими людьми, особливо зі старими;
- не можна залишати самотньою стару близьку людину, якщо в неї немає нікого, крім тебе. Високий Суд, прошу прийняти це до уваги. Дякую.
Суддя. Наступний свідок.
Політик. Я свідчу від імені людей, народів та історії. Я не можу сказати, що в усіх війнах, нещастях, які відбувалися на Землі, винна Байдужість. Але жодна подія не обійшлася без байдужих людей.
Згадайте! Скільки людей залишилося байдужими до нещасть інших у роки революцій, війн, голоду, катастроф, стихійних лих! Їх не злічити.
Суддя. Прошу викликати наступного свідка.
Статистика. Я буду говорити сухою мовою цифр. Лише за жовтень у нашому місті трапилося 16 злочинів: грабежів - 4, розбійницьких нападів - 2, крадіжок - 6, ДТП - 4, жертвами яких були й підлітки. Це лише цифри, боляче від того, що вони збільшуються. І я впевнена, що в кожному випадкубула байдужа людина, яка могла зупинити, але не зупинила, могла допомогти, але не допомогла, могла повідомити, але не повідомила.
Прокурор. Ми можемо продовжувати допит свідків обвинувачення, вони всі з'явилися на судове засідання.
Суддя. Досить. Перейдемо до допиту свідків захисту.
Громадянин. Високий Суд! Я свідчу від імені байдужих людей. Ну скажіть, у чому ми винні? Я - законослухняний громадянин. Працюю, не покладаючи рук, не п'ю, не палю, намагаюся бути добрим сім'янином. Ну скажіть, навіщо мені втручатися в чужі справи? Це клопітно й небезпечно. Ні, я вважаю, що кожен сам повинен боротися за свою долю й життя. Я ж зміг! Нехай і вони зможуть! І мені байдуже, що діється навколо. Кожен будує своє життя сам.
Суддя. Чи є питання в обвинувачених?
Прокурор. Ні, мені все зрозуміло. Давайте послухаємо інших свідків.
Секретар. Це все. Інші свідки до суду не з'явилися.
Прокурор. Вони, як завжди, залишилися байдужими.
Суддя. Адвокате, вам слово.
Адвокат. Я відмовляюся від захисту. Моя підсудна не винна. І ви не зможете її засудити, адже скільки існує світ - стільки існуватиме і вона. А світ вічний!
Суддя. Зазвичай зараз слово повинна мати підсудна, але оскільки вона не з'явилася на засідання суду, тому я звертаюся до вас, що сидите у цьому залі, вам усім доведеться сьогодні виконати функцію присяжних засідателів. Прошу вас встати і винести вердикт - "винна" чи "невинна" підсудна.
- Прошу вас.
- А що з цього приводу скажете ви?
- Чи були випадки у вашому житті, коли вами керувала Байдужість? (Кожен присяжний виносить свій вердикт.)
Суддя. Ми не можемо вислухати всіх присяжних, але ми врахуємо думку кожного. Я ще раз звертаюся до всіх присяжних. Якщо ви вважаєте, що Байдужість винна і заслуговує покарання - підніміть, будь ласка, руку, хто проти - …, утримались - … Дякуємо. Суд прийме до уваги ваші рішення. А зараз суд залишає залу для обговорення й винесення вердикту.
Вихователь. Доки суд виносить своє рішення, я ще раз хочу звернутися до всіх вас. Пам'ятайте, віддані людьми тепло і душевна доброта обов'язково повернуться до вас. Бо ми послані на землю, щоби примножувати добро. Маємо таке коротке життя, то хай же не буде в ньому місця байдужості. Хай оживає істина стара: людина починається з добра. А про доброту не потрібно багато говорити, її видно в людині, в її погляді, в її розмові, у підтримці, щирості.
Учениця 1.
Не говори про доброту,
Коли ти нею сам не сяєш,
Коли ти в радощах витаєш,
Забувши про свою біду.
Бо доброта не тільки те,
Що обіймає тепле слово.
В цім почутті така основа,
Яка з глибин душі росте.
Коли її не маєш ти,
То раниш людяне в людині,
Ніж в чисте сяйво доброти…
Учениця 2.
Я вірю в силу доброти
Добро завжди сильніше злого.
Дає наснагу, щоб цвісти
І вічну обирать дорогу.
Я вірю в силу доброти,
Що має долю роботящу.
Що хоче, щоб і я, і ти,
І все було у світі кращим.
Учитель. Суд повернувся з обговорення і готовий винести своє рішення.
Суддя. Після детального розгляду справи, з огляду на всі зауваження прокурора й адвоката, показання свідків, рішення присяжних, Суд вирішив:
1. Визнати Байдужість найтяжчим з людських пороків.
2. Визнати її винною в підлості, убивствах, шахрайстві та інших злочинах.
3. Засудити Байдужість до вічного вигнання та забуття.
(Звертається до залу.)
Не бійтеся друзів - найбільше, що вони можуть зробити - це зрадити вас.
Не бійтеся ворогів - найбільше, що вони можуть зробити - це вбити вас.
Бійтеся байдужих - це з їхньої мовчазної згоди відбуваються в світі і зрада, і вбивство, і всі нещастя на Землі.
Вихователь. Ну що ж, вирок винесений. Правильно чи ні - вирішить кожен з нас. Але всі ви знаєте, що після ночі надходить день, новий, свіжий, новонароджений. Слід намагатися не забруднити його прикрими вчинками, а прикрасити чимось добрим, корисним не лише для себе, а й для всіх оточуючих, узяти для душі якнайбільше позитивної енергії, добра, надії, любові, щирості, мудрості, милосердя, правди, гідності, совісті. І саме від вас залежить, чи розпочнеться цей день холодним дощем, чи барвистою веселкою. Наша розмова добігає кінця, але вона не закінчується. Якщо ми, ніби за цеглинкою цеглинку, будуватимемо духовне спілкування, виховуватимемо духовні цінності, не будемо байдужими та черствими, то в майбутньому матимемо витвір мистецтва - справжній храм людської душі, в якому місця для байдужості не буде.
Loading...

 
 

Цікаве