WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Байдужість не прощається - Сценарій

Байдужість не прощається - Сценарій

завжди плазують, добрі й злі, черстві та м'якосерді, байдужі та безсердечні. Справді, є різні люди на світі, з різними натурами, характерами, інтересами та смаками. А все ж хочеться вірити, що більше хороших людей. Письменник, учений Білецький-Носенко писав: "Думай добре, роби добро - і буде добре". Робити добро треба, бо людина, яка не відчуває приязні до інших людей, руйнує себе як особистість. На байдужості, злі далеко не заїдеш. Байдужа й зла людина ніби постійно обкрадає себе, не вміє по-справжньому радіти, сміятися, любити, і якщо з юних літ не привчити себе тамувати в собі роздратування, недовіру, байдужість, душа людська не ширшає - вона обростає ненавистю, поїдає саму себе. А потім дивись - і висохло в душі живильне джерело, що допомагало жити, вірити, рухатися вперед. Отже, добро - ненаука, воно - дія. То чому ж дуже часто люди не діють так, як підказує добро? Часто цим діям заважає байдужість.
Тому, напевне, настав час повернутися до залу судового засідання і засудити байдужість на вічне вигнання й забуття.
Секретар. Прошу всіх піднятися. Суд іде!
Суддя. У відкритому судовому засіданні слухається справа про обвинувачення Байдужості. Байдужість обвинувачується в таких злочинах:
- злодійство, убивство;
- вона винна в деградації особистості, у підступності, підлості, шахрайстві;
- заважає вчитися старанно й наполегливо, творити хороші справи.
Перед тим як розпочати судове засідання, з'ясуємо, чи всі з'явилися на суд.
Підсудна…
Народний засідатель. На жаль, підсудна, як завжди залишилася байдужою і вже вкотре не з'являється на судове засідання. Але ми просто зобов'язані засудити цю важку ваду людини, і тому суд сьогодні відбудеться без підсудної.
Суддя. Прокурор - ..........
Адвокат.
Свідки присутні?
Дякую. Прошу свідків покинути зал.
Слово надається прокурору.
Прокурор. Шановний Суд! Я від імені жертв Байдужості звинувачую зло, стверджую, що вона - найгірше із зол. Її безвинні, на перший погляд, дії низькі за своєю сутністю, а наслідки цих дій жахливі, тому що вони призводять до загибелі незліченної кількості людей, калічать душі, завдають шкоди всьому, що нас оточує.
Суддя. Якими фактами ви можете підтвердити своє звинувачення?
Прокурор. Прошу вас вислухати свідків звинувачення.
Суддя. Починаємо допит свідків. (Виходить перший свідок.) Назвіть своє ім'я.
Свідок. Я - Світова література. Високий Суд! Я говорю від імені найвідоміших поетів і прозаїків - Л. Толстого, Ф. Достоєвського, Ч. Діккенса, М. Некрасова, Т. Шевченка, П. Мирного, О. Гончара, П. Загребельного і багатьох інших, хто не може бути присутнім у цьому залі, але чиї багатотомні праці можуть бути прилучені до справи.
Згадайте хлопчика з оповідання Ф. Достоєвського "Хлопчик у Христа на ялинці". Дитина померла в переддень великого свята від холоду й голоду. Усі, хто зустрічав її в ту ніч, проходили повз неї, не протягнувши руки допомоги. Хлопчик умирав, усіма забутий і нікому не потрібний, під вікнами великого будинку. Там було тепло, весело, багато ласощів і подарунків. Але Байдужість, як страж, стояла на дверях цього будинку. Саме вона винна у смерті дитини.
Адвокат. Я протестую! Моя підзахисна не винна. Ні вона, ні люди, які були всередині будинку, не бачили нещасної дитини.
Прокурор. Не бачили чи не хотіли бачити? Прошу викликати наступного свідка.
Екологія. Високий Суд! Я говорю від імені Природи. Повірте, Байдужість не тільки забирає людські життя, вона нищить Природу. Скільки загублено братів наших менших! Їм немає числа! Бити на сполох треба вже сьогодні, щоб завтра не було пізно. Ми не маємо морального права стояти осторонь екологічних проблем, бути пасивними спостерігачами, бо все менше і менше на нашій Землі залишається місць, де б людина почувала себе в цілковитій безпеці. Подивіться на ці плакати.
Адвокат. Я протестую! У злочинах проти Природи винуваті Жорстокість, Безтурботність і Недбалість.
Прокурор. Але саме вони породжені Байдужістю.
Суддя. Прошу викликати наступного свідка.
Свідок. Я буду говорити від імені тих, хто сів на лаву підсудних з вини Байдужості. Я народився в нормальній родині, у мене були батько і мати. Але трапилося нещастя. Мій батько загинув, коли мені було п'ять років. Мати залишилась із трьома дітьми на руках, ледве-ледве зводила кінці з кінцями. Але наші проблеми нікого не хвилювали. Якщо мама тікала вночі з будинку від вітчима-дебошира, сусіди спокійно спали у своїх квартирах, не реагуючи на її благання про допомогу та наш плач. Коли вона почала пиячити, ніхто не помітив. До нас теж було всім байдуже. Уперше я опинився у в'язниці, коли обікрав магазин. Якби з голоду вмирав я сам... Але в будинку плакали і просили їсти мої брати та сестра - їй було півроку.
Що дитині треба?
Дім красивий, білий
І, як світлий образ,
Мами погляд добрий.
Й батька дорогого
Чути добре слово.
Ще дитині треба
Неба голубого.
А ще було б добре
Мати сестру й брата.
І у кожнім домі
Музики багато.
Адвокат. Високий Суд! Винна мати. Саме вона зобов'язана піклуватися про своїх дітей.
Прокурор. Так, у деякій мірі винна мати. Але вона була доброю матір'ю своїм дітям.
Адвокат. Виходить, винні обставини.
Прокурор. А люди, хіба вони не винні в тому, що не у глухому лісі, не на безлюдному острові, а в місті, на очах у людей загинула родина? Покалічено долю дитини. Що очікує в майбутньому інших дітей? Ні, винна в усьому Байдужість.
Суддя. Прошу запросити наступного свідка.
Мати. Якось я приїхала до свого сина, який жив у великому місті. Привезла із села яблук, груш і запашну паляницю. Син запросив мене прогулятися. Прогулюючись вулицями міста, я часто зупинялася перепочити, бо вже і здоров'я не те, і з радості, що поряд із наймилішим сином. Наблизившись до скверу, син запропонував сісти. А сам відійшов, сказавши, що хутко повернеться. Але... не повернувся... Коли мене запитали, як я сюди потрапила, я відповіла, що заблукала, і нічого не сказала про сина. Адже мій син учений, він не міг мене залишити, запевняла себе я. Мені і в голову не приходила думка, що син залишив мене
Loading...

 
 

Цікаве