WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Теоретико-методологічні проблеми формування інформаційного освітнього простору України - Реферат

Теоретико-методологічні проблеми формування інформаційного освітнього простору України - Реферат


Реферат на тему:
Теоретико-методологічні проблеми формування інформаційного освітнього простору України
Сьогодні інфокомунікаційний простір - це об'єктивна й суб'єктивна реальність, у якому живе людина. Об'єктивність цього простору визначається тим, що він формується незалежно від кожної окремої людини, а як результат діяльності величезної кількості тих, хто приймає участь у створенні технологічної бази та інформаційних ресурсів інфокомунікаційного простору. Суб'єктивність визначається, в першу чергу, особистісним відношенням людини до інформаційного ресурсу, розташованого у тому сегменті інфокомунікаційного простору, доступ до якого є бажаним і технологічно доступним для користувача.
Інфокомунікаційний простір можна розглядати як агреговану сукупність підпросторів, орієнтованих на різні категорії користувачів. Така орієнтованість визначається тим, що стихійний розвиток інфокомунікаційного простору так чи інакше детермінується цілями тих, хто його формує. З іншого боку спостерігається поступова сегментація простору відповідно до потреб користувача. Саме такий двосторонній підхід до формування інформаційного ресурсу інфокомунікаційного простору дозволяє одночасно існувати в ньому сегментам, які на різному рівні перетинаються у змістовному плані, але надають можливості користувачу створювати власне інформаційне середовище відповідно до особистісних потреб.
Таким чином закладена у інфокомунікаційному просторі інтелектуальна інформація може бути подана як "глобальна" неструктурована енциклопедія, доступність до частин якої надає можливості формувати предметно-спрямовану галузь знання на підставі цілеспрямованих запитів користувача [10]. Якщо пошук інформації здійснюється користувачем інфокомунікаційного простору цілеспрямовано, можна казати, що ця інформація, відносно індивідуума, виступає як основа його майбутнього особистісного знання, а сформоване ним інформаційне середовище може бути подане як когнітивне середовище, що поєднує у собі змістовну та діяльнісну компоненти [9, 11].
У випадку сформованого власного інформаційного середовища новизна знань визначається їх новизною для користувача. Новизна може визначатися також різноманітністю структур, у яких користувач поєднує інформаційні складові, що подаються за його запитом. З точки зору сучасної термінології, таке маніпулювання знанням має назву "інженерія знань": користувач інфокомунікаційного простору конструює нове знання добором особистісно важливої інформації, тобто інформації, яка, за розумінням користувача, є важливою для отримання нового знання [1]. Сьогодні деякими дослідниками висловлюється думка, що нові технології навчання за допомогою комп'ютера істотно міняють зміст дієслова "знати". Поняття "накопичувати інформацію в пам'яті" трансформується в "процес одержання доступу до інформації" [12].
Таке "перетворення" знання тягне за собою формування принципово нової моделі користувача інфокомунікаційного простору - моделі, орієнтованої на роботу зі знаннями, а також іншими когнітивними сутностями, здатними стимулювати творчу активність [3, 8]. У цьому напрямку інфокомунікаційний простір виступає як засіб навчальної діяльності, який може використовуватися згідно контексту пошукової діяльності користувача.
Відповіддю на запит користувачів, метою яких є отримання з боку інфокомунікаційного простору освітніх послуг, стало формування інформаційного освітнього простору, який сьогодні можна визначити як функціональне й просторове об'єднання суб'єктів освіти в систему соціально-педагогічних і предметно-інформаційних відносин, в якій кожен такий суб'єкт здійснює власну діяльність, використовуючи ресурсні складові і технологічні можливості системи. З точки зору користувача якість цієї системи визначається, в першу чергу, якістю її інформаційних ресурсів, гнучкістю відносин і зв'язків між її елементами, рівнем технологічного забезпечення. Виходячи з цього, одним із способів дослідження феномену "інформаційний освітній простір" є, на наш погляд, розгляд його властивостей з позицій системного аналізу [5 - 7].
Розглядаючи системно-компонентний аспект інформаційного освітнього простору, ми виявляємо в ньому компоненти змістовного, процесуального, ідейного й людського рівнів. Причому основним компонентом тут виступає людина як активний елемент простору, а інші компоненти розглядаються з погляду їх відбиття у людській діяльності й свідомості.
З системно-структурної точки зору, можна констатувати той факт, що по відношенню до суспільства інформаційний освітній простір виступає як окрема внутрішня організація суспільства, у якій визначаються відносини людей, зокрема, у галузі освіти це насамперед - педагогічні відносини.
Розгляд системно-функціонального аспекту інформаційного освітнього простору дозволяє встановити форми й способи прояву активності цього простору як системи; форми "поведінки" системи, що сприяють збереженню й розвитку як її компонентів, так і самої системи; способи взаємозв'язків компонентів у цілому.
Системно-інтегративний аналіз інформаційного освітнього простору дозволяє вивчати механізми, які забезпечують збереження якісної специфіки розглянутої системи в процесі її функціонування й розвитку. Тут також можна спостерігати такий важливий системний фактор як поступове формування в інформаційному освітньому просторі механізмів, що забезпечують цілісність системи, способів її функціонування, удосконалення й розвиток.
Практика показує, що такі механізми формуються на множині спеціалізованих інформаційних середовищ. Інформаційне середовище можна визначити як ту частину інформаційного простору, яка формує найближче інформаційне оточення індивіда, виступає як сукупність умов, що певною мірою забезпечують його продуктивну діяльність. Мета цієї діяльності визначає те інформаційне середовище, яке обирає людина. Зокрема, у випадку потреби в освітній діяльності буде обрано інформаційно-освітнє середовище.
Рис. 1. Обирання користувачем дидактично орієнтованого сегменту (ДОС) інфокомунікаційного простору
Досвід використання дидактично орієнтованих середовищ, зокрема в системі дистанційної освіти, показує, що одночасно суб'єкт навчання користується й іншими інформаційними ресурсами і можливостями інфокомунікаційного простору. Формується дидактично орієнтоване когнітивне середовище.
Рис. 2. Включення користувачем дидактично орієнтованого сегменту до власного когнітивного простору
На відміну від
Loading...

 
 

Цікаве