WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Проблема запровадження інформаційних технологій навчання у контексті наукової організації праці - Реферат

Проблема запровадження інформаційних технологій навчання у контексті наукової організації праці - Реферат

відігравати в педагогічному процесі загальноосвітніх закладів. Це актуалізує проблему кардинального оновлення матеріально-технічної бази освітніх інституцій. На думку Президента АПН України В.Г. Кременя, школа "з класами, в яких розташовані тільки парти і дошки, а під час навчального процесу використовуються лише підручники, відійшла в минуле. Сучасна школа неможлива без комп'ютерної техніки, сучасних кабінетів фізики, хімії, біології" [7, с. 6].
За даними міністра освіти С.М. Ніколаєнка, в Україні близько 20% учнів (понад 1 млн. осіб) навчаються у школах, де немає жодного комп'ютера. Також спостерігаються значні відмінності рівня комп'ютеризації шкіл різних регіонів країни (майже в 5 разів) (дані 2001 р.) [6]. У нашій державі на 100 учнів загальноосвітніх закладів припадає 1,3 комп'ютера (за іншими даними - 1 комп'ютер на 70 учнів), у Росії - 10,4, Польщі - 14,6, Франції - 38, Німеччині - 52, США - 76, Японії - 82. В Україні професійно-технічні освітні інституції забезпечено комп'ютерною технікою з розрахунку - 1 комп'ютер на 100 учнів (дані 2005 р.) [11, с. 79, 168].
У вітчизняних загальноосвітніх закладах мають місце не лише проблеми, пов'язані з недостатнім забезпеченням комп'ютерами, а ще й недостатньою обізнаністю вчителів-предметників із сучасними ІТ. Так, результати соціологічного опитування вчителів у Харкові та області показали, що лише 7, 6% із них є користувачами Інтернету [7, с. 135]. Переважна більшість педагогів використовує традиційні літературні джерела інформації (навчально-методичні, наукові друковані видання, повідомлення традиційних ЗМІ). Серед причин такого стану речей респонденти назвали, зокрема, недостатню підготовку в галузі сучасних інформаційних, педагогічних технологій (понад 38,2%), відсутність відповідного навчально-методичного, програмного забезпечення (63,2%). Також слід наголосити, що в Україні кожен сьомий працюючий учитель - пенсійного віку. Майже 45% із них - потенційні пенсіонери (стаж понад 20 років). Рівень їхньої комп'ютерної грамотності становить 22% [11, с. 137, 168].
Слід акцентувати увагу на досить слабкій "комп'ютерно орієнтованій" підготовці майбутніх педагогів. Викладене вище підтверджують результати наукового пошуку О.І. Нємірова. Дослідник наголошує, що якісної підготовки педагогів "у галузі інформаційних технологій, яка б забезпечувала використання комп'ютерів на рівні сучасних вимог, не відбувається. Застосування інформаційних технологій у практичній діяльності спеціалістів педагогічного профілю, як правило, обмежується елементарним використанням текстових і табличних процесорів" [9].
Як свідчить дослідження М.Ю. Кадемії [5], недостатнє використання інформаційних технологій загалом пов'язане з низьким рівнем інформаційної культури суспільства, необізнаністю щодо широких можливостей застосування інформаційних технологій, слабкою мотивацією викладачів, учнів, студентів до використання інформаційних технологій у навчальному процесі та професійній діяльності.
Вищевикладене актуалізує проблему розробки й запровадження заходів, спрямованих на підвищення якості інформаційно-технологічної підготовки педагогів. Йдеться, наприклад, про збільшення кількості годин на вивчення відповідних дисциплін за рахунок курсів і факультативів за вибором; забезпечення неперервної підготовки з інформаційних дисциплін упродовж усього терміну навчання.
В Україні набувають популярності технології дистанційного навчання. Виділяють три види технологій, що використовують у дистанційному навчанні:
" навчання на основі паперових та аудіоносіїв (навчально-методичні посібники, касети, підручники); із студентом працює викладач, який перевіряє виконання надісланих поштою завдань і готовий відповісти на запитання студентів по телефону або провести консультацію у спеціальних навчальних центрах;
" телевізійно-супутникове;
" Інтернет-навчання або мережева технологія [2].
Найчастіше у процесі дистанційного навчання використовуються всі вищеназвані технології у різних поєднаннях. Така форма навчання передбачає запровадження відеолекцій, відеоконференцій, мультимедія-лекцій та лабораторних практикумів, електронних мультимедійних підручників, комп'ютерних навчальних і тестових систем, імітаційних моделей і комп'ютерних тренажерів, консультацій і тестів із залученням телекомунікаційних засобів та ін. [3].
Аналіз літературних та електронних джерел [8; 15, с. 338] дозволяє сформулювати переваги використання дистанційного навчання порівняно з традиційними формами організації навчально-виховного процесу. Виходячи з позицій НОП, виокремимо такі з них:
" психологічні (більш комфортні умови для самовираження, уникнення психологічних бар'єрів реального спілкування, можливість індивідуального графіку й темпу навчання);
" педагогічні (організаційна та змістова гнучкість, яка дозволяє створювати найзручніші умови для засвоєння матеріалу упродовж 24-х годин на добу і 7-и днів на тиждень (принцип 7x24), можливість навчатися у зручний для себе час, у зручному місці; нерегламентований відрізок часу для освоєння дисципліни; можливість із набору незалежних навчальних курсів-модулів формувати навчальний план, що відповідає індивідуальним або груповим потребам);
" ергономічні (вибір найбільш прийнятного обладнання);
" економічні (зменшення коштів на навчання, підготовка фахівців за рахунок економії витрат на транспорт, утримання приміщень, скорочення "паперового" діловиробництва, раціонального використання навчальних площ, технічних і транспортних засобів, концентрованого та уніфікованого подання навчальної інформації й мультидоступу до неї; уможливлює залучення іноземних викладачів, які можуть навчати студентів, не виїжджаючи зі своєї країни; зростання кількості студентів без залучення додаткових коштів);
" оперативні (швидкий зворотній зв'язок, можливість тестування знань у синхронному режимі on-line, подолання простору й часу; одномоментний доступ до багатьох джерел навчальної інформації (електронних бібліотек, баз даних, баз знань);
" технологічні (використання в освітньому процесі найсучасніших досягнень інформаційних і телекомунікаційних технологій, що сприяє наближенню людини до світового постіндустріального інформаційного простору);
" соціальні (забезпечення соціальної рівноправності за рахунок створення рівних можливостей для здобуття освіти незалежно від місця проживання, стану здоров'я, елітарності й матеріальної забезпеченості того, кого навчають).
Проте дистанційна форма навчання має й певні недоліки, а саме [2]:
" відсутність особистого спілкуванняміж викладачем й учнем (відбувається менш ефективна, позбавлена індивідуальності передача знань; не вистачає спілкування з колегами-студентами / учнями для обміну досвідом);
" необхідність надзвичайно сильної мотивації навчання в учнів / слухачів, уміння вчитися самостійно без постійної підтримки викладача;
" відсутність можливості негайного практичного застосування одержаних знань на практиці із подальшим обговоренням проблемних питань з викладачем і роз'ясненням ситуації на конкретних прикладах;
" ті, хто навчається, не завжди можуть забезпечити себе достатнім технічним оснащенням - комп'ютером і постійним доступом до Інтернету.
Незважаючи на наведені вище недоречності дистанційної освіти зазначимо, що така альтернативна форма організації навчання дозволяє вчитися в найбільш сприятливій, комфортній
Loading...

 
 

Цікаве