WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Концептуальні підходи до застосування технологій відкритої освіти та дистанційного навчання у зарубіжних країнах та їх роль у процесах модернізації ос - Реферат

Концептуальні підходи до застосування технологій відкритої освіти та дистанційного навчання у зарубіжних країнах та їх роль у процесах модернізації ос - Реферат

виборі домінантних напрямів, форм та темпів навчання,
" різке збільшення об'ємів доступних освітніх матеріалів, доступ до світових досягнень культури тощо;
" відкриття нових можливостей спілкування з професіоналами, однолітками, отримання консультацій незалежно від місця перебування;
" збільшення долі евристичної складової за рахунок застосування інтерактивних форм навчання;
" більш комфортні умови для творчого самовираження учня та можливості демонстрації продуктів своєї діяльності;
" можливість змагання з однолітками, що знаходяться в інших містах та країнах завдяки реалізації різноманітних проектів, конкурсів, програм [5].
У визначенні поняття дистанційної освіти слід звернутись до нормативних документів, таких як положення міністерств, наказів тощо. Так, наприклад, у Концепції розвитку дистанційної освіти в Україні, затвердженої МОН у 2000 р., поняття дистанційна освіта визначається, як форма навчання, рівноцінна з очною, вечірньою, заочною та екстернатом, що реалізується, в основному, за технологіями дистанційного навчання [3]. Розглянемо, як визначені у даній концепції складові та характеристики ДО:
Технології дистанційного навчання складаються з педагогічних та інформаційних технологій дистанційного навчання:
1. Педагогічні технології дистанційного навчання - це технології опосередкованого активного спілкування викладачів зі студентами з використанням телекомунікаційного зв'язку та методології індивідуальної роботи студентів з структурованим навчальним матеріалом, представленим у електронному вигляді.
2. Інформаційні технології дистанційного навчання - це технології створення, передачі і збереження навчальних матеріалів, організації і супроводу навчального процесу дистанційного навчання за допомогою телекомунікаційного зв'язку.
Незначна за часом та обсягом частина навчального процесу дистанційної освіти може здійснюватись за очною формою (складання іспитів, практичні, лабораторні роботи тощо). Кількісні та змістовні показники цієї частини залежать від напрямку підготовки (спеціальності) та етапу розвитку дистанційної освіти і визначатимуться нормативними документами Міністерства освіти і науки України.
Технології дистанційного навчання можуть використовуватись не тільки в дистанційній освіті, а й в інших формах навчання: очній, заочній, екстернаті; крім того - в окремих дисциплінах або блоках дисциплін, що призначені для підвищення освітнього рівня чи кваліфікації окремих осіб та (або) груп слухачів.
До характерних рис дистанційного навчання відносять такі:
Гнучкість: учні, студенти, слухачі, що одержують дистанційну освіту, в основному не відвідують регулярних занять, а навчаються у зручний для себе час та у зручному місці.
Модульність: в основу програми дистанційної освіти покладається модульний принцип; кожний окремий курс створює цілісне уявлення про окрему предметну область, що дозволяє з набору незалежних курсів-модулів сформувати навчальну програму, що відповідає індивідуальним чи груповим потребам.
Паралельність: навчання здійснюється одночасно з професійною діяльністю (або з навчанням за іншим напрямком), тобто без відриву від виробництва або іншого виду діяльності.
Велика аудиторія: одночасне звернення до багатьох джерел навчальної інформації великої кількості учнів, студентів та слухачів, спілкування за допомогою телекомунікаційного зв'язку студентів між собою та з викладачами.
Економічність: ефективне використання навчальних площ та технічних засобів, концентроване і уніфіковане представлення інформації, використання і розвиток комп'ютерного моделювання повинні призвести до зниження витрат на підготовку фахівців.
Технологічність: використання в навчальному процесі нових досягнень інформаційних технологій, які сприяють входженню людини у світовий інформаційний простір.
Соціальна рівність: рівні можливості одержання освіти незалежно від місця проживання, стану здоров'я і соціального статусу.
Інтернаціональність: можливість одержати освіту у навчальних закладах іноземних держав, не виїжджаючи зі своєї країни та надавати освітні послуги іноземним громадянам і співвітчизникам, що проживають за кордоном.
Нова роль викладача: дистанційна освіта розширює і оновлює роль викладача, робить його наставником-консультантом, який повинен координувати пізнавальний процес, постійно удосконалювати ті курси, які він викладає, підвищувати творчу активність і кваліфікацію відповідно до нововведень та інновацій.
Позитивний вплив на студента (учня, слухача): підвищення творчого та інтелектуального потенціалу людини, що одержує дистанційну освіту, за рахунок самоорганізації, прагнення до знань, використання сучасних інформаційних та телекомунікаційних технологій, вміння самостійно приймати відповідальні рішення.
Якість: якість дистанційної освіти не поступається якості очної форми навчання, оскільки для підготовки дидактичних засобів залучається найкращий професорсько-викладацький склад і використовуються найсучасніші навчально-методичні матеріали; передбачається введення спеціалізованого контролю якості дистанційної освіти на відповідність її освітнім стандартам.
Розглядаючи основні тенденції та підходи до формулювання концептуальних положень відкритої освіти у європейських країнах слід зробити висновок, що до основних тенденцій запровадження відкритої освіти та дистанційних форм навчання можна віднести те, що навчальні заклади (ВНЗ) у всьому світі почали залучати до навчання студентів з різних куточків світу. При цьому велика кількість університетів вийшла на міжнародний рівень і сьогодні пропонують різноманітні нові курси для отримання освіти. Виникла нова культура глобальної освіти. Саме тому можливо прогнозувати найближчим часом появу великої кількості організацій та навчальних закладів, що спеціалізуватимуться на наданні міжнародної освіти та навчання. Українська система освіти сьогодні також переживає зміни у технологіях та підходах до надання освіти, вітчизняні навчальні заклади вже розпочали надавати послуги дистанційного навчання та здійснювати програми, щовідповідають світовим зразкам. Важливо, щоб позитивний досвід різних країн був корисним у розробці вітчизняних програм дистанційного навчання та застосування ІКТ у навчальних закладах.
Список основної використаної літератури
1. Владимирська Є. Дистанційна чи відкрита освіта: дефініцій ні артикуляції // Вища освіта України, 2004. - №2.- С.112-115.
2. Далингер В.А. Этапы становления и развития дистанционного образования в России. - http://www.ito.su/2001/ito/III/2/III-2-7.html
3. Концепція розвитку дистанційної освіти в України. Затверджено Міністром освіти і науки України, (В.Г.Кремень 20 грудня 2000р.)
4. Орчаков О.О., Калмиков А.А. Открытое образование. http://www.dist.mnepu.ru/distkurs/hip_dic/do/sl/s26.htm
5. Хуторской А.В. Концепция дистанционного образования.- 1998.- http://users.kpi.kharkov.ua/lre/bde/dopol/russia/conzep.html
6. Хуторской А.В. 1998, http://users.kpi.kharkov.ua/lre/bde/dopol/russia/conzep.html
7. http://edu.of.ru/distantobr/news.asp?ob_no=5313
8. Шуневич Б. Обґрунтування наукової термінології з дистанційного навчання // Вісник Нац. ун-ту "Львів.політ.", № 490, 2003. - С.95-104.
9. Peter T. Knight EDUCATION FOR ALL THROUGH ELECTRONIC DISTANCE EDUCATION// http://aie.msk.su/english/confer/conf94/conf12.html
Loading...

 
 

Цікаве