WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Компетентнісний підхід при вивченні „математичної інформатики” у педагогічному університеті - Реферат

Компетентнісний підхід при вивченні „математичної інформатики” у педагогічному університеті - Реферат

викликає проблема розвитку професійної педагогічної компетентності. Компетентнісний підхід у підготовці фахівців передбачає не просту передачу знань та вмінь від викладача до студента, а формування у майбутніх випускників професійної педагогічної компетентності. У науці спостерігається плюралізм думок з питання про суть та структурні компоненти професійної педагогічної компетентності.
Під професійною педагогічною компетенцією вчителя будемо розуміти інтегральну професійно-особистісну характеристику педагога, яка включає в себе теоретичну та практичну готовність до виконання професійних функцій, а також суб'єктивні властивості людини, які забезпечують ефективність педагогічної діяльності.
Сучасний етап розвитку вищої педагогічної освіти характеризується переходом на систему, одним з основних завдань якої є підготовка компетентного педагога. У професійній педагогічній компетентності виділяють кілька складових (методологічна, предметна, психолого-педагогічна, методична), проте методична компетентність займає одне з провідних місць. Вона поєднує систему спеціально-наукових, психологічних, педагогічних знань та вмінь з питань побудови викладання певної навчальної дисципліни і має яскраво виражений прикладний характер. У методичній компетентності виділяють пізнавальний, особистісний та діяльнісний компоненти.
У процесі формування методичної компетентності майбутнього вчителя інформатики виділяють п'ять етапів [12]:
1. Базовий етап (1-2-курси). Формування комунікативної компетентності в рамках вивчення блоків дисциплін: загальних гуманітарних і соціально-економічних (ділова українська мова, філософія, історія України, основи економічної теорії, іноземна мова) та загальнопрофесійних (педагогіка, психологія).
2. Інтеграційний етап (1-3 курси). Формування предметно-орієнтованої компетентності в рамках вивчення блоків дисциплін: загальнопрофесійних (педагогіка, психологія, комп'ютерні інформаційні технології та засоби навчання) і предметної підготовки; проходження обчислювальної практики.
3. Основний етап (4-й курс). Становлення методичної компетентності в рамках вивчення блоків дисциплін: гуманітарних і соціально-економічних (соціологія, правознавство), загальнопрофесійних (теорія і методика навчання інформатиці), предметної підготовки; проходження педагогічної практики; виконання курсової роботи з методики навчання інформатики.
4. Кваліфікаційний етап (5-й курс). Розвиток методичної компетентності в процесі вивчення блоків дисциплін: загальнопрофесійних (теорія і методика навчання інформатиці), предметної підготовки; проходження виробничої практики; виконання випускної кваліфікаційної роботи за фахом "Інформатика".
5. Науково-дослідницький (магістратура, 6-й курс).
Формування навчально-пізнавальної компетентності як пріоритетного завдання сучасної школи і як актуального напряму наукових досліджень є необхідною умовою ефективності навчальної діяльності в школі, а потім і у ВНЗ. Узагальнюючи, доповнюючи і розширюючи поняття "компетентність", дане А. В. Хуторським [13], А. Н. Дахіним [3], І. А. Зимною [4], під навчально-пізнавальною компетентністю будемо розуміти наявність у студента сукупності взаємопов'язаних знань, умінь та якостей, які дозволяють йому ефективно здійснювати самостійну пізнавальну діяльність, що включає елементи логічної, методологічної, загальнонавчальної діяльності, співвіднесеної з реальними пізнаваними об'єктами. Сюди входять знання і уміння організації цілепокладання, планування, аналізу, рефлексії, самооцінки навчально-пізнавальної діяльності. По відношенню до об'єктів, що вивчаються, студент опановує креативними навичками продуктивної діяльності: отриманням знань безпосередньо з реальності, оволодінням прийомами дій в нестандартних ситуаціях, евристичними методами вирішення проблем.
У матеріалах "Компетентностный подход как способ достижения нового качества образования" [5] наголошується на тому, що навчально-пізнавальна компетентність може бути набута студентом при створенні наступних умов:
- діяльнісний характер навчання, тобто залучення студентів до якої-небудь діяльності - дослідження, проектування, керівництво;
- орієнтація навчального процесу на розвиток самостійності і відповідальності студента за результати своєї діяльності;
- створення умов для набуття досвіду постановки і досягнення мети;
- чіткість і зрозумілість всім суб'єктам навчального процесу правил оцінювання результатів;
- організація продуктивної групової роботи;
- демонстрація викладачем своєї власної компетентної поведінки.
Компетентнісний підхід у навчанні можна реалізувати за рахунок зміщення акценту з односторонньої активності викладача на самостійне учіння, відповідальність і активність самих студентів.
При формуванні навчально-пізнавальної компетенції студента педагогічного університету повинні використовуватися інноваційні, активні методи навчання, зокрема проблемно-пошукові методи [8]. Під проблемною ситуацією треба вважати невідповідність між тим, що вивчається, і вже вивченим.
При використанні проблемно-пошукових методів навчання [2] викладач використовує такі прийоми: створює проблемну ситуацію (ставить питання, пропонує задачу, експериментальне завдання), організовує колективне обговорення можливих підходів до вирішення проблемної ситуації, стимулює висування гіпотез тощо. Студенти роблять припущення про шляхи вирішення проблемної ситуації, узагальнюють раніше набуті знання, виявляють причини явищ, пояснюють їхнє походження, вибирають найбільш раціональний варіант вирішення проблемної ситуації. Викладач обов'язково керує цим процесом на всіх етапах, в тому числі за допомогою запитань-підказок.
Проблемно-пошукові методи навчання дуже ефективні для навчання у вищій школі. Прийнято говорити про методи проблемного викладання навчального матеріалу, про проблемні і евристичні бесіди [9], про застосування наочних методів проблемно-пошукового типу, про проведення проблемно-пошукових практичних робіт дослідницького виду. На думку І.Я.Лернера [6], цей вид методів включає в себе такі його окремі випадки як метод проблемного викладання, частково-пошуковий, або евристичний, дослідницький методинавчання. Окремими випадками проблемно-пошукового методу частково є запропоновані М.І. Махмутовим [2] бінарні методи: пояснювально-спонукальний і частково-пошуковий, спонукальний і пошуковий.
Проблемно-пошукові методи застосовуються здебільшого з метою розвитку навичок творчої навчально-пізнавальної діяльності, вони сприяють більш осмисленому і самостійному оволодінню знаннями. Особливо ефективно застосовуються ці методи в тих випадках, коли у студентів сформована культура пізнавальної діяльності, інтересів і здібностей, а також глибокі і міцні знання.
Суть проблемної інтерпретації навчального матеріалу полягає в тому, що викладач не повідомляє знання в готовому вигляді, а ставить перед студентами проблемні задачі, спонукаючи шукати шляхи та методи їх розв'язання. Проблема сама прокладає шлях до нових знань та способів дій.
Нові знання даються не для відомостей, а для розв'язання певної проблеми. При традиційному підході - від знань до проблеми - студенти не можуть виробити вміння та навички самостійного наукового пошуку, оскільки їм даються для засвоєння його готові результати.
Проектний метод (або метод проектів) [10, 67] є подальшим розвитком проблемного методу. У проблемному навчанні викладач чітко формулює навчальну проблему або організовує роботу студентів з її формулювання. У проектному навчанні навчальна проблема намічена неявно. Викладач може підказати джерела відомостей, а може просто спрямувати думку студентів в потрібному руслі для самостійного пошуку. Але в результаті студенти повинні самостійно і спільними зусиллями
Loading...

 
 

Цікаве