WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Етапи розвитку стратегії європейського союзу у галузі освіти - Реферат

Етапи розвитку стратегії європейського союзу у галузі освіти - Реферат


Реферат на тему:
Етапи розвитку стратегії європейського союзу у галузі освіти
Об'єднавчі процеси європейського континенту обумовлюють необхідність всеохоплюючого дослідження концептуальних засад та пошуку ефективних механізмів входження в єдиний європейський простір. Освітня сфера є однією з найважливіших на шляху інтеграції до об'єднаної Європи - впровадження європейських норм і стандартів в освіті сприятиме підвищенню в Україні європейської культурної ідентичності та інтеграції до загальноєвропейського інтелектуально-освітнього середовища [1, 6]. У цьому контексті актуальності набуває дослідження історичних віх та контексту розвитку освітньої сфери Європейського Союзу (ЄС), аналіз яких став предметом дослідження багатьох зарубіжних та українських вчених. Значний внесок у розвиток даної проблеми зроблено, зокрема, у роботах Г. Єгорова, Н. Лавриченко, О.Матвієнко, А.Сбруєвої та інших вітчизняних науковців. Так, масштабним дослідженням розвитку середньої освіти в країнах ЄС є напрацювання О.Матвієнко, яка презентує характеристики основних структурних реформ у системах обов'язкової освіти країн-членів ЄС.
Метою даної статті є аналіз еволюції освітньої стратегії ЄС в процесі становлення цього міждержавного об'єднання, ідея виникнення якого пов'язана з економічною стабільністю та безпекою, що стало відповіддю на руйнацію економіки європейського континенту, спричинену Другою світовою війною [1].
Особливістю цього міждержавного утворення стала відмова від підпорядкування інтересів країн-членів уніфікованій стратегії розвитку - основним принципом функціонування ЄС була проголошена репрезентація національних інтересів на загальноєвропейському рівні. Базуючись на цьому принципі, почала розвиватись і освітня стратегія ЄС, фундамент якої було закладено на неформальній зустрічі міністрів освіти країн-членів у 1963 р. [4, 5].
Подальший розвиток питання освіти отримало у 1971 р. на офіційній зустрічі шести міністрів освіти, де була прийнята перша резолюція про співпрацю у сфері освіти. Реалізацією ідей зустрічі стала Доповідь Janne Європейській Комісії з пропозиціями щодо напрямів розвитку співробітництва у галузі освіти (1973 р.).
Через рік (у 1974 р.), в результаті спільних напрацювань, було створено Комітет з освіти, який презентував усі країни-члени в особі повноважних представників міністрів освіти. А активна спільна робота розпочалась із прийняття рішення про заснування інформаційної мережі як основи для кращого взаєморозуміння освітніх політик та досягнень у дев'яти (на той час) країнах-членах ЄС - Європейська освітня інформаційна мережа (European Education Information Network - the Eurydice) стартувала у 1980 р. і з цього часу порівняння інноваційних ідей та перспективних практик стало основним компонентом європейської кооперації у галузі освіти. Ця діяльність розвивалася у декількох напрямах, починаючи від розбудови академічних мереж (наукова співпраця навчальних закладів вищої освіти та наукових центрів), започаткування спільної документації та збирання статистики до вироблення засадничих механізмів освітньої політики ЄС.
З другої половини 80-х років все більшої ваги для ЄС набуває ідея значущості людських ресурсів для підвищення конкурентоспроможності національних економік. У цьому контексті з 1986 р. розпочинається обмін студентами, викладачами та учнями, що стартував реалізацією Програми Erasmus з метою сприяння співпраці між університетами та мобільності студентів в кордонах ЄС. Якщо у 1987 р. в рамках програми в обміні було задіяно близько трьох тисяч студентів, то на сучасному етапі за схемою обмінів Еразмус щорічно навчаються сотні тисяч студентів та науковців з тридцяти європейських країн.
Пізніше, починаючи з 1995 р., Erasmus стала складовою програми Socrates, маючи на меті надання студентам кваліфікацій та дипломів, що визнаються усіма країнами-членами ЄС. З цією метою було запроваджено:
" Європейську кредитну трансферну систему (European Credit Transfer System - ECTS), яка реалізується и вигляді спеціального додатку до диплому, що містить опис змісту, рівнів та статусу курсів, що вивчалися,
" Європейську біографію (European CV) та
" Європропуск (EUROPASS).
Через два роки (1989 р.) відбувається географічне розширення обмінів для професійної підготовки людського потенціалу - програма Tempus спрямовується на реалізацію трансєвропейської схеми співробітництва у вищій освіті, зокрема з метою реструктурування сектора вищої освіти в Центральній та Східній Європі шляхом розвитку міжуніверситетської співпраці (обмінів між студентами та викладачами). Перша фаза програми - Темпус І (активно розпочата у 1990 р.) мала на меті імплементацію трансєвропейської мобільної схеми для університетського навчання в країнах Центральної та Східної Європи. Темпус ІІ (1994-1998) було спрямовано на розширення обмінів на країни колишнього СРСР. Метою Темпус ІІІ (2000-2006) є сприяння ефективному розвиткові систем вищої освіти в країнах Центральної та Східної Європи, включаючи країни колишнього Радянського Союзу та Монголію шляхом зближення культур та досвіду в умовах демократичних змін.
Підписання Маастрихтської угоди у 1992 р., відкрило новий етап розвитку освітньої стратегії - освітній сектор на законодавчому рівні було включено до спільної стратегії, спрямованої на підготовку молоді до дорослого життя в рамках ЄС. Затверджена стратегія у галузі освіти характеризується відмовою від уніфікації освітніх політик країн-членів - за законодавством ЄС організація та зміст освіти є їх власною прерогативою. У відповідності до "принципу доповнюваності" ЄС може лише підтримувати та доповнювати діяльність країн-членів в окремих галузях освіти для підсилення "духу європейства". До таких сфер, згідно законодавства, було віднесено [7]:
" підвищення якості освіти (Розділ 3, Стаття 149) шляхом:
o розвитку європейського виміру в освіті, зокрема через навчання іноземних мов у державах-членах;
o сприяння мобільності студентів/учнів та викладачів через академічне визнання дипломів та термінів навчання;
o розвиток співпраці між освітніми інституціями;
o сприяння обміну інформацією та досвідом щодо спільних засад функціонування систем освіти країн-членів;
o сприяння збільшенню обмінів молоді та викладачів;
o розвиток відкритого та дистанційного навчання.
o розвиток системи професійної підготовки (Розділ 3, Стаття 150) шляхом:
o оптимізації систем професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників для інтенсифікації професійної інтеграції на ринок праці;
o спрощення доступу до професійної підготовки та сприяння мобільності викладачів;
o сприяння співпраці у галузі професійної підготовки між освітніми інституціями та фірмами;
o розвитку обміну інформацією та досвідом щодо загальних проблем професійної підготовки в країнах-членах.
З огляду на проголошені підходи нові програми спрямовуються на формування "європейської компетентності" -інтегрований "Сократ" та "Леонардо да Вінчі" охопили усі типи та рівні освіти та професійної підготовки. Зокрема:
" "Леонардо да Вінчі", розпочата у 1994 р., стала внеском у розвиток професійної підготовки молоді.
" "Сократ" з 1995 р. об'єднала усі існуючі до цього часу програми у сфері освіти з метою
Loading...

 
 

Цікаве