WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Вивчення операцій мислення у молодших школярів - Реферат

Вивчення операцій мислення у молодших школярів - Реферат

яке призводить до формування нового поняття (чи закону). Вторинне абстрагування пов'язане із використанням поняття (чи закону) при розв'язуванні нових завдань.
У розвитку абстрактного боку мислення велику роль відіграють уроки математики, оскільки предметомвивчення стають відверті поняття. Першокласник не робить число об'єктом своєї думки, воно невідривно пов'язане з певними предметами. Однак числові операції дитина цього віку створює, не відволікаючись, а спираючись на певні предмети та уявлення. Їй легше рахувати, використовуючи пальці та палички. У процесі вивчення математики учні переходять від дії з предметами до дії в розумі, спираючись на уявлення та слова. Це дає можливість дітям оперувати числами, не відштовхуючись від конкретних предметів.
Для успішної організації навчального процесу важливо знати, в яких умовах діти краще користуються тим чи іншим видом абстрагування. У дослідженнях Н.Менчинської вказано, що первинним абстрагуванням діти користуються, коли формування нових понять (наприклад, поняття додавання) відбувається на основі дії з конкретними, реальними предметами, але не з абстрактними числами. І навпаки, повторне абстрагування учні сприймають тоді, коли при розв'язуванні завдань вони користуються схемами. Схема полегшує використання понять на практиці тому, що вона поєднує наочний та абстрактний матеріал разом.
Найважливішою розумовою операцією є узагальнення. Однією з особливостей узагальнюючої роботи розуму молодшого школяра є те, що він використовує тільки ті суттєві ознаки, які ним створені.
Як свідчать дослідження Г.Блонського, Л.Виготського, Р.Натадзе, Н.Менчинської та інших, учні 1-2 класів, характеризуючи предмети, говорять насамперед про різноманітні дії цих предметів та про дії відносно них. Наприклад, розмірковуючи про сонце, рослини, тварини, дитина вказує, що: "сонце гріє, світить...", "яблуня росте, дає яблука, вони смачні, ми їх їмо", "корова дає молоко", "птахи літають, співають...").
Розвиток узагальнення у дітей відбувається від чуттєвого до понятійно-образного. Поступово встановлюється зв'язок конкретного із загальним та загального з конкретним.
Розвиток узагальнення в учнів відбувається від широкого до більш диференційованого. Учні 1 класу звичайно узагальнюють корову, курку, лисицю, вівцю, вовка, селезня в одну групу - тварини, тобто вони роблять тільки широке узагальнення. Діти 2-3 класів, за даними М.Шардакова, узагальнюють тих чи інших тварин більш диференційовано: домашні тварини, домашні птахи, звірі.
Узагальнення відбувається в тісному зв'язку із конкретизацією. Засвоєння понять, законів, правил відбувається на основі розгляду окремих предметів, фактів, явищ. Засвоєні поняття, закони, правила використовуються при розв'язуванні окремих конкретних завдань.
В оволодінні знаннями великого значення надається індукції та дедукції. Це обидва боки єдиного розумового процесу. На основі аналізу, синтезу, узагальнення та абстракції у вивченні окремих предметів та явищ робиться узагальнення та засвоюються загальні поняття, правила, закони. Це індуктивний шлях міркувань. Потім узагальнення знань використовується в процесі практичної діяльності при розв'язуванні конкретних завдань. Це дедуктивний шлях міркувань.
Психологічна характеристика мислення як пізнавальної діяльності має відображати не тільки суттєвий та операційний бік цієї діяльності, але й мотиваційний. Розумовий розвиток характеризується єдністю змісту, операцій та мотивів пізнавальної діяльності. Ці три боки розвитку пов'язані один з одним, залежать один від одного, але у педагогічному управлінні кожен з них вимагає до себе спеціальної уваги.
На основі експериментальних досліджень (Л.Божович, Н.Морозової, Л.Славиної та інших) встановлено, що навчальна діяльність молодшого школяра спонукається подвійними мотивами: 1. Широкими соціальними мотивами, які пов'язані з системою соціальних стосунків дитини, до яких вона вступає, стаючи школярем. 2. "Мотивами навчання", які пов'язані з навчальним процесом, де провідна роль належить пізнавальним інтересам, які втілюють пізнавальні потреби школяра.
За даними досліджень, формування пізнавальних інтересів проходить такі етапі: спочатку учні 1 класу дуже мало замислюються над змістом своїх навчальних дій, їх більше цікавить оцінка вчителя. У навчанні їх приваблює серйозний та обов'язковий його характер, вони віддають перевагу більш складним видам навчальної роботи, які вимагають розумового напруження. Поступово із засвоєнням знань та оволодінням навичок писання, читання та лічби змінюються й навчальні інтереси. Учні починають цікавитися змістом навчального матеріалу.
Під упливом вимог навчальної діяльності поступово вдосконалюються і способи узагальнення: від переважно наочно-мовних діти переходять до уявно-мовних, а згодом і до понятійно-мовних способів. Відповідно змінюються й результати узагальнення.
Спеціальна робота, спрямована на формування у школярів умінь узагальнювати, групувати, класифікувати об'єкти, є умовою успішного розвитку в них мисленнєвої операції. Узагальнення в засвоєнні знань і розумовому розвитку молодших школярів служить основою розвитку конкретизації, застосування результатів узагальнення в нових пізнавальних і практичних ситуаціях.
Експериментальними дослідженнями пошукового характеру переконливо доведено, що, дотримуючись низки умов, можна забезпечити значно ефективніше здійснення учнями переходів не тільки від конкретного до абстрактного, а й від абстрактного до конкретного (В.Давидов, С.Максименко та інші).
З віком зростає кількість індуктивних висновків, змістовність та істинність яких залежить від нагромадженого дітьми досвіду (М.Шардаков). Водночас формуються і дедуктивні умовиводи, які ґрунтуються спочатку на конкретних узагальненнях, узятих із чуттєвих спостережень, а далі на абстрактних основах, підтримуваних конкретною ситуацією (С.Рубінштейн). Індуктивними умовиводами молодші школярі оволодівають швидше.
Спостерігаються істотні індивідуальні особливості мисленнєвої діяльності молодших школярів, виражені в рівнях розвитку операцій аналізу і синтезу, абстрагування і узагальнення, у співвідношеннях конкретно-образних і абстрактно-словесних компонентів, у гнучкості мислення.
ЛІТЕРАТУРА
1. Забродський М.М. Вікова психологія: Навчальний посібник. - К.: МАУП, 1998. - 92 с.
2. Костюк Г.С. Вікова психологія: Навчальний посібник. - К.: Радянська школа, 1976. - 272 с.
3. Кулагина Н.Ю. Возрастная психология (Развитие ребенка от рождения до 17 лет): Учебное пособие. - М.: Издательство УРАО, 1998. - 176 с.
4. Програми для середньої загальноосвітньої школи (1-2, 3-4 класи). - К.: Освіта, 2003. - 127 с.
Loading...

 
 

Цікаве