WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Культура міжнаціонального виховання як один з пріоритетних напрямків полікультурної підготовки соціальних педагогів у контексті європейської інтеграці - Реферат

Культура міжнаціонального виховання як один з пріоритетних напрямків полікультурної підготовки соціальних педагогів у контексті європейської інтеграці - Реферат


Реферат на тему:
Культура міжнаціонального виховання як один з пріоритетних напрямків полікультурної підготовки соціальних педагогів у контексті європейської інтеграції
Інтеграційні, політичні та економічні процеси, що відбуваються в сучасному світі, актуалізують полікультурне виховання. Саме таке виховання покликане підтримати існування великих і малих націй в умовах інтеграції України до Євросоюзу та приєднання до Болонського процесу.
За переконанням О.Гукаленко, сучасна проблема глобалізації ініціює обговорення питання виховання громадянина, здатного до відродження, збереження та примноження добробуту Батьківщини, цінностей вітчизняної культури. До цього покликане полікультурне виховання як складноорганізована система, у якій не просто сумарно представлена різноманітність культур, а мають місце різні культурні прояви на рівні нації, етносу, конфесій, рас, статевих, соціальних та інших відмінностей. При цьому вони взаємодіють, доповнюючи та збагачуючи один одного, на основі принципів гуманізму [4].
Підтримуючи думку дослідниці, науковці А.Джуринський, А.Капля та інші вважають, що полікультурне виховання має знімати суперечності між системами й нормами виховання домінуючих націй, з одного боку, та етнічних меншостей - з іншого. Воно сприяє адаптації етнічних груп одна до одної за умови відмови етнічної більшості від культурно-освітньої монополії. Процес полікультурного виховання спрямований на формування соціально важливих якостей особистості, на створення і розширення кола її відносин у навколишньому світі - до оточуючого соціуму, до людей, до самої себе.
Загальновідомо, що активне залучення людини до надбань національної культури, прищеплення загальнолюдських цінностей, розвиток моральності, толерантності, гуманізму сприяє не лише пробудженню національної самосвідомості особистості, а й її духовному зростанню. Ця теза тотожна з однією з вимог, що ставляться до сучасного соціального педагога, покликаного діяти у полікультурному соціумі.
Отже, метою означеної статті є розкриття особливостей виховання культури міжнаціонального спілкування як одного з пріоритетних напрямків полікультурної підготовки майбутнього соціального педагога в умовах європейської інтеграції.
Завдання статті: 1. Розглянути сучасні підходи до полікультурного спілкування. 2. Дослідити основні аспекти підготовки майбутнього соціального педагога до роботи в полікультурному соціумі. 3. Розкрити особливості виховання культури міжнаціонального спілкування як одного з пріоритетних напрямків полікультурної підготовки майбутнього соціального педагога в контексті європейської інтеграції.
На сучасному етапі з дослідженням проблеми полікультурного виховання пов'язані імена відомих зарубіжних учених Д.Бенкса, Ж.Гей, С.Нієто, П.Фрере та ін. Серед вітчизняних дослідників окремі аспекти полікультурної освіти вивчали О.Гукаленко, І.Лощенова, О.Сухомлинська, Н.Терентьєва, Г.Філіпчук та інші.
У результаті вивчення феномену полікультурності українськими науковцями (І.Лощенова, Н.Терентьєва та інші) було встановлено, що полікультурне виховання - це одночасне набуття знань та відповідне виховання, "передача більш точної та докладної інформації при повазі до груп меншин, подоланні упереджень та заохоченні терпимості, сприянні досягнень ідеалів демократії та плюралізму" [6].
Погодимося з Н.Терентьєвою, що полікультурне виховання слід розглядати як частину педагогічних зусиль, що забезпечують культурно-соціальну ідентифікацію особистості, відкриту іншим культурам, національностям, расам, віруванням. Для вирішення проблеми полікультурного виховання сучасної молоді є важливим розв'язання таких завдань: 1) формування планетарного світогляду, базової культури особистості; орієнтація на національні й загальнолюдські моральні цінності, на важливі досягнення людської цивілізації; 2) глибоке й різнобічне оволодіння молоддю культурою свого народу; формування у підростаючого покоління уявлень про різноманітність культур у світі та Україні, виховання миролюбності, віротерпимості, позитивного ставлення до культурних відмінностей; 3) культивування шанобливого ставлення до людей як представників різних культур та субкультур; розвиток толерантності, вмінь та навичок продуктивної взаємодії з носіями інших культур.
Виходячи з цього, зміст полікультурного виховання будується навколо чотирьох орієнтирів: соціокультурна ідентифікація особистості, засвоєння системи понять та уявлень про полікультурне середовище, виховання позитивного ставлення до диверсифікованого культурного оточення, розвиток навичок міжнаціонального спілкування (О.Гукаленко, Н.Терентьєва, Т.Якадіна та інші).
Поряд із цим ООН, ЮНЕСКО та інші міжнародні організації у своїх основних документах розглядають виховання людей у дусі миру та дружби між народами як найважливішу мету системи виховання та навчання. У Всезагальній декларації прав людини ООН вказується, що освіта має сприяти взаєморозумінню, терпимості й дружбі між усіма народами, расовими та релігійними групами, а також діяльності Організації Об'єднаних Націй у підтримці миру.
Останнім часом у документах міжнародних організацій, інструктивних листах Міністерства освіти і науки України, сучасних вітчизняних дослідженнях усе більшу роль у вирішенні цієї проблеми відводять саме соціальному педагогу, покликаному працювати в поліетнічному середовищі. Важливим є те, що серед пріоритетних напрямів підготовки майбутніх соціальних педагогів є виховання в них культури міжнаціонального спілкування.
Розглядаючи культуру міжнаціонального спілкування, одні вчені (А.Авксентьєв, В.Авксентьєв, Р.Кадієва та інші) визначають її як певні взаємозв'язки і взаємостосунки, у процесі яких люди, що належать до різних національних спільнот і дотримуються різних релігійних обрядів, обмінюються досвідом, духовними цінностями, думками, почуттями. Культура такого спілкування залежить від загального рівня розвитку людей, від їх уміння сприймати й дотримуватись загальнолюдських норм та моралі.
Рис. 1. Модель виховання культури міжнаціонального спілкування у студентів вищого навчального закладу.
Інші науковці (Т.Атрощенко, В.Заслуженюк, В.Присакар та інші) вважають, що культура міжнаціонального спілкування - це система прогресивних національних установок і принципів, що стали загальнонаціональними нормами й використовуються представниками різних націй і народностей у процесі їх спілкування.
Ідучи за вітчизняними дослідниками, ми побудували модель виховання культури міжнаціонального спілкування у майбутніх соціальних педагогів в умовах поліетнічного педагогічного середовища ВНЗ.
Дамо деякі пояснення до моделі. Вивчаючи проблему виховання культури міжнаціонального спілкування у підростаючого покоління, українські науковці В.Заслуженюк та В.Присакар визначають такі її принципи, що, на наш погляд, є основоположними у полікультурній підготовці майбутніх соціальних педагогів, а саме: а) виховання на традиціях національних культур; б) урахування національногоскладу студентського колективу; в) єдність патріотичного, національного виховання й культури міжнаціонального спілкування; г) урахування особливостей і специфіки кожної навчальної дисципліни для виховання й розвитку особистості в умовах полікультурності; д) єдність національної самосвідомості та дій особистості в міжнаціональному спілкуванні; е) опора на кращий досвід, досягнення ефективності та дієвості виховання культури міжнаціонального спілкування [6].
Зазначимо, що культура міжнаціонального спілкування майбутнього соціального педагога має бути підтримана колом його діяльності, відповідним "виконавством", що передбачає його призначення, роль, обов'язки. Це зумовило необхідність визначити функції культури міжнаціонального спілкування майбутнього соціального педагога. Ідучи за Т.Атрощенко, З.Гасановим та іншими, ми визначаємо пізнавально-гносеологічну, виховну, ціннісно-нормативну й комунікативно-регулятивну функції.
Пізнавально-гносеологічна функція дає
Loading...

 
 

Цікаве