WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Самоактуалізація і творчий потенціал майбутнього фахівця - Реферат

Самоактуалізація і творчий потенціал майбутнього фахівця - Реферат

особистого прагнення (цілеспрямованості) людини повною мірою реалізувати свої можливості; від міри її внутрішньої свободи; від сформованості соціального відчуття (дієвість, творчість) [3, с.27]. Ми вважаємо, що творчий потенціал особи правомірно розглядати як необхідну передумову діяльності творчого характеру, тобто самостійної.
Ми поділяємо думку вітчизняних дослідників (Л.Сохинь, В.Тихонович і ін.), які дають такі сутнісні характеристики творчого потенціалу: 1. Багаторівневий зміст: широкий рівень: дана потенційна освіта розглядається як загальна властивість психічних сил, що розвиваються; проміжний рівень: за основу береться максимально можливий рівень розвитку даної властивості, детермінований, з одного боку, анатомо-фізіологічними, психічними характеристиками людини, з іншого боку - конкретним станом розвитку суспільства, прийнятою в ньому нормою творчої самореалізації і самоздійснення, трансльованою, зокрема, через систему освіти; вузький рівень: на перший план виступає рівень розвитку потенційної освіти, що аналізується, характерного для статистичної більшості проявів даної соціально-історичної ситуації.
2. Діалогічність. Реалізація творчого потенціалу є діалог потенційного і актуального в особі з навколишнім світом та іншими людьми, людини з собою. Діалог (визначення Г.Кучинської) - це суб'єкт-суб'єктна взаємодія різних смислових позицій. Він складає вирішальний інтелектуальний центр саморегуляції особи, забезпечуючи формування і розвиток індивідуальної й авторської позиції особи.
3. Соціальність. Разом з природою (зміна з віком психофізичних показників людини) і індивідуально-особовою динамікою (збагачення когнітивної сфери, мотиваційно-потребової сфери, розвиток свідомості і т.п.) процес розвитку творчого потенціалу особи має соціально-історичну динаміку (зміни, продиктовані розвитком суспільства, зокрема, наявністю "соціального попиту" на творче самоздійснення). Такі потенції перетворюються на щось реальне лише настільки, наскільки виявляється здатність по-різному сприймати і засвоювати соціальний досвід. По відношенню до індивіда суспільство може виконувати різні функції: сприяти розкриттю і розвитку потенційних сил людини, її внутрішніх спонук, надаючи їм спотворену форму.
4. Системність. Творчий потенціал має системний характер, через що він володіє всіма атрибутами, властивими цілеспрямованим системам, які самоорганізовуються та саморозвиваються, (стійкість, потреба в розвитку і самореалізації), і має власну внутрішню логіку розвитку, що не зводиться до логіки суми її підсистем (елементів) і логіки розвитку кожної підсистеми окремо.
Для нашого дослідження доцільним є розгляд структури творчого потенціалу фахівця як сукупності: 1) власне-потенційної складової (здібності); 2) мотиваційної складової (потреби, мотиви, ціннісні орієнтації); 3) когнітивної складової (набуті в результаті освіти, творчої діяльності знання, вміння).
Отже, творчий потенціал включає не тільки природні ресурси і резерви особи, але і ті утворення, які сформовані в індивіда у процесі освіти. При цьому безперервне накопичення нових знань, умінь, способів орієнтації в світі приводить до появи нових здібностей. Переживання про свої збільшені можливості, що виникають при цьому у особи, є рушійною силою особливої активності і самостійності людини, направленої на випробування власних потенцій [1, с.56].
Проблема творчості вчителя підійшла до того поворотного пункту свого розвитку, коли повинно йтися про створення спеціальної програми навчання творчості та самостійності, спеціальних методик, за допомогою яких можна було б прищепити студентам навички творчої праці, смак до творчості, винахідництва і раціоналізації.
Одним із перших, хто порушив питання про творчий характер педагогічної діяльності, був Л.Виготський, який сформував два положення. Суть першого положення полягає в тому, що тільки той, хто грає творчу роль в житті, може претендувати на творчість у педагогіці. Виходячи з цього положення, функцію вчителя може здійснювати лише суб'єкт, максимально занурений в життя як її активний і самостійний перетворювач.
Друге положення співвідноситься з метою педагогічного процесу, що переслідує не просте культивування природних даних, але створення "надприродно-надприродного" людського життя. Іншими словами, виражена тут у тезовій формі культурно-історична теорія походження вищих психічних функцій прямо зумовлювала і спосіб організації такого "надприродного" життя суб'єкта і учення, а саме: формування діяльних здібностей людського індивіда як фундаментальної умови розгортання закладених у ній можливостей [2, с.46-47]. У нинішніх умовах гуманізації освіти завдання активізації творчого потенціалу та самостійності особи вчителя постає на перший план.
Для теорії розвитку творчого потенціалу майбутнього фахівця одним із значущих є методологічний принцип діяльності. Освітня діяльність - це форма прояву активності і самостійності особи, соціальної мобільності, породжуваних потребами і направлених на пізнання і перетворення життєдіяльності. В освітній діяльності вчитель освоює наочний світ, осягає діалектику його розвитку "успадковує досвід минулого"; "добудовує" цей наочний світ, переробляє природу, збагачує суспільне життя; знаходить себе; виступає як суб'єкт, активний і самостійний носій соціальної суті, творець, "діяч".
Отже, осмислення думок А.Маслоу, К.Роджерса і вітчизняних учених про самоактуалізацію і творчість дає нам підставу стверджувати, що прагнення студента реалізувати себе, проявити свої можливості, які обумовлюють реалізацію його потреби в самоактуалізації, сприяє і його творчості, і розвитку його самостійності. Реалізація творчого потенціалу є діалогом потенційного і актуального в особі з навколишнім світом і іншими людьми, людини з собою.
Творчий потенціал має системний характер, через що він володіє всіма атрибутами, властивими цілеспрямованим системам (стійкість, потреба в розвитку і самореалізації), що самоорганізовуються, що саморозвиваються і мають власну внутрішню логіку розвитку, яка не зводиться до логіки суми її підсистем (елементів) і логіки розвитку кожної підсистеми окремо.
Отже, творчий потенціал включає не тільки природні ресурси і резерви особи, але і ті утворення, які сформовані в індивіда у процесі освіти. Формування в студентів потреби в самоактуалізації дозволяє змінювати в них оцінку власних можливостей, розвивати упереджене ставлення до людини і до світу, сприяє переходу потенційного в актуальне,становленню "відповідально-великодушного", "доброзичливого" типу міжособових відносин, завдяки чому зникає неузгодженість між реальним Я й ідеальним Я.
ЛІТЕРАТУРА
1. Архангельский С.Н. Учебный процесс в высшей школе, его закономерности, основы и методы: Учеб.-метод. пособие / С.Н.Архангельский. - М.: Высшая школа, 1980. - 368с.
2. Выготский Л.С. Собрание сочинений в 6 т. - М.: Педагогика, 1983. - Т.3. - 576с.
3. Интеграция науки и практики в развитии творческого потенциала личности учителя и ученика // Материалы республиканской конференции. - Оренбург, 1993. - 198с.
4. Маслоу А.Х. Дальние пределы человеческой психики. - Спб.: Евразия, 1997. - 192с.
5. Роджерс К.Р. Взгляд на психотерапию. Становление человека. - М.: Прогресс, 1994. - 523с.
6. Рындак В.Г. Непрерывное образование и развитие творческого потенциала учителя (теория взаимодействия). - М.: Педагогический вестник, 1997. - 154с.
7. Фромм Э. Психоанализ и этика. - М.: Республика, 1993. - 216с.
Loading...

 
 

Цікаве