WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Світові інноваційні підходи до підготовки вчителів - Реферат

Світові інноваційні підходи до підготовки вчителів - Реферат


Реферат на тему:
Світові інноваційні підходи до підготовки вчителів
У сучасному світі, коли освіта стала одним з важливих елементів соціальної інфраструктури у багатьох розвинених країнах, суттєво зросла роль вищої освіти у вирішенні цілого спектру проблем, без чого неможливі покращення життєдіяльності окремої людини і подальший розвиток усього людства. Величезні зміни, які відбулись в економіці, політиці, соціальних відносинах, науці і техніці на зламі ХХ-ХХІ століть, змінили умови суспільного розвитку і тим самим прискорили розвиток вищої школи, перед якою саме життя ставить тепер нові завдання. Саме тому відповідний аналіз актуальних проблем освіти неможливий без урахування цих змін.
Для сучасної системи вищої освіти сьогодні як ніколи важлива проблема якісної підготовки спеціалістів, оскільки у світі складається така ситуація, коли просто освіта нічого не вирішує. Для створення сучасної економіки і суспільних відносин взагалі, для розвитку соціальної і культурної сфер суспільства необхідна тільки якісна освіта - гарантія багатства і процвітання будь-якої країни.
Інноваційний характер підходів до розв'язання цієї проблеми неухильно супроводжується появою цілого ряду ініціювань і нововведень, які в сукупності призводять до більш або менш глобальних змін у сфері освіти і трансформації її змісту і якості.
Твердження того, що науково-технічний прогрес є потужним інструментом економічного зростання, - аксіома. Широке використання сучасних технологій змінює характер праці й місце людини у виробничому процесі, модифікує соціальну структуру сучасного суспільства, сферу діяльності і психологію людей. Народжується ера панування інформації, яка стає ключовим ресурсом.
Дійсно, сьогодні відбувається становлення "постіндустріального", "інформаційного" суспільства під упливом "індустрії знань". Саме перехід до нового типу суспільства (цивілізації) дає можливість вирішити таке важливе соціальне завдання, як виживання людства. Це тягне за собою зміни його виробничої структури, що відбивається в таких ознаках: з'являється новий багаточисельний клас працівників сфери обслуговування, який включає в себе представників розумової праці; зростання доходів робітничого класу з ростом його кваліфікації, що є наслідком скорочення розриву між життєвим рівнем різних класів і прошарків. Зміна виробничої структури неможлива без функціонування ефективної системи освіти і особливо системи вищої освіти, яка готує політичну, економічну та інтелектуальну еліту, необхідну державі для управління соціальними процесами.
У такому разі необхідно враховувати результати ключової проблеми ринкових перетворень - інтелектуалізацію суспільної праці. Існує великий зарубіжний досвід перевтілення праці в міцну інтелектуальну основу науково-технічних та соціально-економічних перетворень. Достатньо звернутись до діяльності уряду і корпорацій США, які за останні 20-30 років застосували конкретні заходи (у вигляді спеціальних законів, державних програм), які націлені на розвиток інтелектуального потенціалу національної робочої сили, на заохочення фірм і корпорацій до "інвестування в людину". Ці заходи супроводжувались міцною фінансовою і організаційною підтримкою держави, розробкою і впровадженням сприятливої налогової політики та ін. [2, с.78].
Узагальнюючи західний досвід у галузі інтелектуалізації суспільної праці, І.Бушмарін виділяє кілька головних напрямків, у розвитку кожного з яких роль освіти є первинною: поступове звільнення народного господарства від некваліфікованих робітників; вирівнювання загальної освіти трудових ресурсів і підвищення його в середньому до рівня молодшого коледжу; утвердження в системі освіти і підготовки кадрів принципу індивідуального розвитку особистості; закріплення в народному господарстві концепції першочергової цінності людського потенціалу [2, с.54].
Інтелектуальні професії стають масовими і втрачають ту винятковість, яка була притаманна їм раніше. У новітніх галузях виробництва спостерігається тенденція до зближення праці значної кількості робітників та інженерно-технічного персоналу. У промислово розвинених країнах постійно збільшується питома вага кваліфікованих робітників. Змінюється і зміст самого поняття кваліфікований робітник. У минулому під високою кваліфікацією розуміли перш за все доведені до високого ступеня досконалості вузькопрактичні навички ремісницького типу; вони накопичувались і передавались у спадок. Тепер розвиваються найновіші галузі виробництва, які не мають ніякого генетичного зв'язку з ремеслом. Природно, що залишається мало місця традиційному досвіду, який передавався з покоління в покоління. Тому на підприємствах із сучасним обладнанням висока кваліфікація робітника передбачає оволодіння значним колом загальнокультурних і професійно-технічних знань. У результаті розмивається межа між фізичною і розумовою працею. На сучасних підприємствах США та Західної Європи навіть стали відмовлятись від термінів робітник і службовець, а кожного учасника виробництва називають новим терміном - технологічно орієнтований співробітник Такі робітники повинні мати елементарні уявлення про принципи технології певного виробництва, електротехніку, хімічні процеси тощо. Американський соціолог Р.Келлі називає цих висококваліфікованих робочих золотими комірцями [8, с.31]. Приблизно те саме ми почули від поважного американського професора Д.Гербста, будучи присутніми на його лекціях 13 грудня 2005 року, присвячених проблемі критичного мислення. Він наголошував на тому, що сьогодні усталений спосіб навчання молоді вже нікого не задовольняє, що сучасному суспільству потрібні мислячі індивідуальності, а не маса сліпих виконавців.
Розвиток суспільства, бурхливий прогрес науки і промисловості часто роблять неефективними старі форми і методи підготовки: швидко застарівають знання педагогів; утворюється розрив між якістю одержуваних студентами знань і рівнем реальних суспільних потреб; у деяких випадках відстає розвиток матеріально-технічної бази освіти; недостатньо міцним і ефективним є зв'язок між освітою, наукою і виробництвом - цими найважливішими складовими науково-технічного прогресу.
У сучасному суспільстві прослідковується розрив між рівнем освіти, в якому мають потребу працівники, і тим, що фактично забезпечують заклади освіти. Тенденція до зниження якості освіти знаходиться у протиріччі з об'єктивно обумовленими вимогами до людини високотехнологічного суспільства - максимально високим рівнем загальноосвітньої підготовки і вмінням бути гнучкими у застосуванні своїх знань і досвіду на практиці.
Досить цікавими є результати опитування керівників 2000 американських фірм і підприємств. Вони є не зразком, а лише
Loading...

 
 

Цікаве