WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Інтелектуальна ініціативність та рівень розвитку інтелекту дитини - Реферат

Інтелектуальна ініціативність та рівень розвитку інтелекту дитини - Реферат


Реферат на тему:
Інтелектуальна ініціативність та рівень розвитку інтелекту дитини
У сучасних психологічних дослідженнях творчості все більше поширюється думка про те, що здатність до творчості не є явищем, властивим лише окремим особам. Тією чи іншою мірою схильність до творчості властива всім людям, її можна стимулювати та розвивати. Від яких саме чинників залежить вияв творчості, інтелектуальної ініціативи, ініціація розумової діяльності?
Міркування людини про той чи інший предмет призводить до того, що найчастіше фактично розглядається цілісний процес розумової діяльності - від постановки проблеми до її вирішення. Нас же цікавить питання ініціації діяльності та інтелектуальної ініціативи зокрема. Актуальність досліджуваного питання полягає в тому, що саме на сучасному етапі набувають соціального значення відповіді на питання про те, як і чому виникає розумова діяльність людини (тут, зараз та певним чином), яким має бути поєднання об'єктивних та суб'єктивних умов для цього, як регулюється та де термінується творча діяльність, що виявляється у вмінні "бачити проблеми" та самостійно їх ставити, висувати та формулювати.
Під ініціацією діяльності найчастіше розуміється відновлення здійснення перерваної діяльності та початок здійснення нової. І в тому і в іншому випадку йдеться про початок орієнтувальної частини діяльності (ініціація діяльності відбувається після постановки наміру та прийняття рішення його виконати), тобто про процеси, спрямовані на вибір предметної ситуації, в межах якої й можливе обрання мети та дії, а також перехід до конкретної її реалізації.
Ініціація розумової діяльності - це лише один з проявів, що відображає здатність людини до ініціативної поведінки, яка виступає як "цілеутворююче починання, звільнене від інтенції на кінцевий результат" [1]. Використовуючи ініціацію розумової діяльності як модель, можна знайти шлях до розуміння та дослідження цілого класу таких явищ, як "безкорисний ризик", "надситуативна активність" [8], "наднормативна активність" [7], "інтелектуальна ініціатива" [2], "продуктивна активність" [9].
Проведені нами дослідження дозволили виявити певні корелятивні зв'язки між рівнем розвитку інтелекту дитини та ступенем вияву нею інтелектуальної ініціативи. Розгляд інтелекту як підсистеми особистості або навіть як певної психічної структури пов'язує її з сукупністю розумових операцій та стратегій, якими володіє особистість. У будь-якому випадку виникають передумови для розгляду інтелекту як певної властивості особистості. Такий підхід можна вважати статичним, оскільки визначальною є структура розумових здібностей.
Зовсім з іншого боку розглядається інтелект, виучуваний не як певна статична структура, а з точки зору його проявів у специфічній розумовій діяльності, яка зветься інтелектуальною активністю [4].
Значним кроком у розробці поняття активності є роботи Д.Богоявленської (1969-1976). На її погляд, мірою інтелектуальної активності (тобто активності, що виявляється в інтелектуальній діяльності), її найбільш інтимною якісною характеристикою може служити інтелектуальна ініціатива. Розуміючи останню як продовження розумової діяльності за межами ситуативної заданості, вона вбачає в ній найбільш адекватне вираження сутності поняття активності [18].
Інтелектуальна ініціатива розглядається як інтегральна властивість деякої гіпотетичної системи, основними компонентами (або підсистемами) якої є інтелектуальні (загальні розумові здібності) та неінтелектуальні (насамперед мотиваційні) фактори розумової діяльності. При цьому інтелектуальна ініціатива не зводиться ні до тих, ні до інших окремо. Інтелектуальна активність особистості виявляється зазвичай у будь-яких обставинах. Але нестимульована ззовні діяльність - це той феномен, який визначає її однозначно. Інтелектуальна ініціативність народжується не всупереч зовнішній детермінації і не через неї, а як розкриття глибинних потенцій особистості, як внутрішньодетермінована дія. Таким чином, інтелектуальна ініціативність як продовження мислення за межами вимог заданої ситуації символізує те, що ставлення людини до навколишнього світу опосередковується багатством її внутрішнього світу.
Спочатку інтелектуальна активність чи ініціативність вивчалася у зв'язку з дослідженнями творчого потенціалу особистості [5]. Чинником для введення поняття інтелектуальної ініціативності була недостатня адекватність тих показників творчого потенціалу, які найбільш широко відомі й найбільш часто використовуються. Прикладом можуть служити коефіцієнт інтелекту (IQ) або трохи менш відомий коефіцієнт креативності (Cr).
Ще на початку нашого сторіччя Ч.Спірмен [18] писав, що всі види інтелектуальної активності об'єднує одна фундаментальна функція (або група функцій). Але в той час інтелектуальна активність ще не стала науковим терміном, хоча й означала певний психологічний феномен. Тільки значно пізніше, коли почалися свідомі експериментальні дослідження інтелектуальної активності, було дано визначення цього феномену. Значний внесок у розробку цієї проблеми було зроблено відомим психологом Д.Богоявленським [3]. Однак, незважаючи на те, що вдалося зібрати багато експериментального матеріалу, саме поняття інтелектуальної активності залишалося нечітким.
З часом було сформульовано декілька визначень (прикладом можуть бути наведені у [3]), однак усі вони мали багато недоліків. Одні з них не давали змоги диференціювати інтелектуальну активність серед інших психічних явищ, інші використовували такі ж недостатньо окреслені поняття, як і сама інтелектуальна активність. Розглянемо деякі з наведених у психологічній літературі. Так, тлумачення інтелектуальної активності як певної розумової діяльності позбавляє це поняття будь-якої специфічної характеристики.
Відсутність чіткого визначення інтелектуальної активності призводить до того, що деякі психологи інтелектуальною активністю наділяють навіть будь-яку живу систему, що адаптується до оточуючого середовища [6].
Однак недоліки чинних визначень не означають, що саме поняття не має сенсу. Наприклад, розуміння атомів античними мислителями, було досить спрощеним, у певному сенсі навіть "дитячим" і не відповідало реальним фізичним явищам та об'єктам. Але розвиток фізики дозволив надати терміну "атом" дійсно наукового змісту.
Дуже змістовним є й термін "інтелектуальна активність", бо виділення цієї інтегральної характеристики особистості дозволяє краще зрозуміти й пояснити багато важливих психічних явищ і феноменів життєдіяльності людини взагалі та її творчих процесів зокрема. З цією метою було вироблено таке визначення інтелектуальної активності, яке найбільшою мірою відповідає завданням вивчення й розвитку творчого потенціалу особистості, її здібностей [4; 5].
Інтелектуальна активність - це осмислена активність мислення. Однак не слід ототожнювати активність мислення з розумовою діяльністю як процесом, бо активність мислення - це така характеристика, яка включає прагнення й готовність дорозумової діяльності, а також відображає певну властивість самого процесу мислення. Тому існують три види активності: інтенційна, яка обмежується тільки прагненням; потенційна, яка обмежується тільки готовністю і прагненням; та реальна, яка до того ж реалізується в діяльності. Все це й належить до інтелектуальної активності.
Більше того, не зупиняючись на тому, що таке мислення, з приводу активності треба зробити декілька пояснень, бо запропонований підхід відрізняється від стандартного. Зазвичай активність будь-якого процесу означає самоспричинюваність та міру прискорення й розширення. Дійсно, коли говорять про активність, найчастіше мають на увазі інше.
Активність може виявлятися в різних сферах. Тому, окрім інтелектуальної, вивчаються такі її види: соціальна, фізична, пошукова та інші.
Згідно з визначенням, активність та пасивність є поняттями відносними й залежать від того,
Loading...

 
 

Цікаве