WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Вітчизняна філософська антропологія у контексті пізнання людини: методологічний потенціал та інтерпретаційні можливості - Реферат

Вітчизняна філософська антропологія у контексті пізнання людини: методологічний потенціал та інтерпретаційні можливості - Реферат

без яких воно було б просто неможливим, як повноцінне, непонівечене довкілля, розвинена система спілкування - комунікація в культурі, артефакти культури (техніка і світ олюдненої природи), зрештою - творчою самореалізацією особистості.
Спираючись на наведені складові людської істоти, враховуючи їх, можна говорити про облаштування людиною власного буття в сучасному розумінні. При цьому слід особливо підкреслити, що такий підхід відповідає глибинним традиціям української духовної культури, їх визначальним характеристикам, зокрема сформульованим Г.Сковородою, П.Юркевичем і М.Гоголем у їхній "філософії серця".
Саме філософії Г.Сковорода, вважаючи її ниткою Аріадни в житті людей, відводив велику роль і головну її мету вбачав у здійсненні завдань пізнавального, практичного і морального значення. "Філософія, або любомудрість, - учив український мислитель, - спрямовує усе коло дій своїх до тієї мети, щоб надати життя духу нашому, благородство серцю, світлість думкам, яко голові всього". До того ж він наголошував саме на філософії у буквальному значенні як мудрості, без якої ученість нічого не варта: "Треба бути мудрим, щоб пізнати людину ... Премудрості сенс у тому, щоб осмислити, в чому полягає щастя, - ось праве крило, а доброчесність прагне до пошуку, через це вона в еллінів та римлян мужністю і силою зветься - ось ліве крило. Без цих крил годі вибратися й полетіти до гаразду. Премудрість - гостре, далекозоре орлине око, а добродійність - мужні руки з легкими оленячими ногами" [7, с.327].
Аналізуючи "філософію серця" у контексті сучасних наших завдань, варто сформулюватинизку принципів, які в сукупності дадуть змогу сформувати особливу морально-психологічну атмосферу, високогуманне середовище. До них належать: принцип філософського, світоглядного виміру мети, завдань, змісту та технологій самозростання людини; принцип цілісності освітнього і виховного процесів; єдності професійного самонавчання і виховання, що передбачає підсилення мотиваційних, емоційно-ціннісних і практичних складових цього процесу на основі етнокультурної варіативності і одночасно націлює позанавчальну діяльність студентів на набуття ними вмінь і навичок самовдосконалення; принцип демократизації процесу самовиховання, який спрямований на забезпечення демократичних норм у саморозвитку людини, на становлення її природовідповідної культури, і він передбачає розвиток самоуправління в усіх сферах життєдіяльності тих, хто навчається, вилучаючи одноманітність і примус із процесу виховання; принцип індивідуально-особистісної орієнтації та диференціації навчання і виховання, означення якого полягає в необхідності орієнтації на конкретний, індивідуальний вихідний рівень вихованості і культури людини, що передбачає відбір змісту, форм і методів саморозвитку в зв'язку з особливостями реальних і номінальних здатностей Homo educandus; принцип творчості в самозростанні визначає пріоритет різноманітної творчої діяльності, звернення уваги на необхідність організації творчої діяльності на всіх рівнях життя.
Отже, щоб осягнути процес людського пізнання, самопізнання, саморозвитку, необхідно не тільки ретельно аналізувати зарубіжну спадщину, а й заглибитись у вивчення української антропологічної філософії, у якій визначені методологічні засади, що стосуються ролі філософії в самопізнанні, діалектики сутності і явища, однобічності й плюралізму, практичності й загальної науковості, прагматизму й етики відповідальності (моральності), мистецтва мови і духовного тлумачення тексту, логічного і критичного мислення (Г.Сковорода); моральності, синтезу знань і віри, ролі філософії як духовного (світоглядного) феномену у питанні, значення в ньому ідеї та діалектики духу і свідомості, значення матеріалізму і його вад, форми пізнання, ідея добра в ньому (П.Юркевич); різноманітності життя й пізнання його сутності, єдності сутності і форми (образу), однобічності поглядів на світ і справжнього призначення науки, мистецтва тлумачення словесності, науковості, етнокультурної варіативності, духовно орієнтованого виховання тощо (М.Гоголь).
ЛІТЕРАТУРА
1. Андрущенко В.П. Теоретико-методологічні засади модернізації вищої освіти в Україні на рубежі століть // Вища освіта. - 2001. - №2. - С.5-13.
2. Балл Г.О. Психолого-педагогічні засади гуманізації освіти // Освіта і управління. - 1997. - №2. - Т.1. - С.21-36.
3. Гончаренко С.У. І все-таки гуманітаризація // Педагогіка і психологія. - 1995. - №1. - С.3-7.
4. Зязюн І.А. Три кити нової філософії освіти: гуманізація, індивідуалізація, інтеграція // Директор школи, ліцею, гімназії. - 2000. - №1. - С.74-79.
5. Лутай В.С. Філософія сучасної освіти. - К.: Центр "Магістр-S" Творчої спілки, 1996. - 256 с.
6. Сисоєва С.О. Педагогічна творчість: Монографія. - Х. - К.: Книжкове видавн. "Каравела", 1998. - 150 с.
7. Сковорода Г. Розмова п'яти подорожніх // Твори: У 2 т. - К.: ТОВ "Видавництво "Обереги", 2005. - Т.1. - 528 с.
8. Сластенин В.А., Чижакова Г.И. Введение в педагогическую аксиологию. - М.: Академия, 2003. - 192 с.
9. Філософія: Світ людини / В.Г.Табачковський, М.О.Булатов, Н.В.Хамітов та ін. - К.: Либідь, 2004. - 432 с.
10. Цапок В.А. Творчество: философский аспект проблемы. - Кишинев: КГУ, 1989. - 152 с.
11. Шиянов Е.Н. Гуманизация профессионального становления педагога // Советская педагогика. - 1991. - №9. - С.80-84.
Loading...

 
 

Цікаве