WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Деякі особливості формування морально-естетичної культури учнів - Реферат

Деякі особливості формування морально-естетичної культури учнів - Реферат

моральні якості, особливо про ті, що характеризують ставлення героїв художніх творів до своєї діяльності, інших людей. Хоча і примітивно, але вони спроможні судити про чесність, ввічливість, доброзичливість тощо. Краще оцінюються моральні якості, які виявляються в активних діях літературних персонажів, що ведуть до ефективних результатів. Судження дітей про етичні норми спочатку носять ситуативний характер, оскільки молодші школярі мало знайомі з конкретними проявами різних, особливо складних моральних якостей.
Поступово діти починають абстрагуватись від конкретних ситуацій, виділяють деякі суттєві ознаки моральних понять, але оскільки при цьому не враховуються головні характеристики, діти надмірно й невиправдано категоричні у своїх судженнях.
Про моральні якості молодші школярі судять за найбільш яскравими вчинками людей, не звертаючи уваги на інші, не менш важливі їхні дії. При цьому більшого значення надається позитивним моральним властивостям особистості, ніж негативним. Дати безпосередньо визначення тих чи інших якостей діти затрудняються або формулюють їх примітивно, нерідко вдаються до тавтології, до спроб розкрити зміст поняття через термін, яким воно позначається. Інколи про глибину засвоєння школярами того чи іншого морального поняття можна судити на основі аналізу конкретних прикладів, що наводяться ними.
У третьому і особливо четвертому класах відбуваються позитивні зрушення. Зростає багатство та різноманітність ситуацій, фактів, на які спираються школярі під час розкриття в тій чи іншій формі змісту морального поняття. Про це свідчать самостійні приклади, яскравість і різноманітність яких поступово зростає.
Викладене ілюструвалось на прикладі розуміння дітьми такої важливої якості, як почуття обов'язку. Молодші школярі не завжди можуть дати точні визначення, проте, аналізуючи твори, в яких персонажі у своїй поведінці керуються мотивом обов'язку, вони намагаються розкрити зміст цього поняття. При цьому ступінь розкриття його неоднаковий у дітей різного віку. Учні 1-2 класів не говорять про обов'язок, а називають ті конкретні вчинки та якості героїв, які свідчать про наявність у них такого почуття.
Учні третього і четвертого класу намагаються дати вже більш загальну характеристику. Вони пов'язують почуття обов'язку з любов'ю до рідного краю, з відвагою, хоробрістю, сміливістю тощо. Проте їхні судження спираються в основному на ситуації, зображені в творі. Характеризуючи почуття обов'язку, вони зовсім не торкаються його ознак, як сумління, виконання своїх обов'язків перед класом, колективом учнів, у сімейному колі, як відповідальність за свої дії та вчинки [4, 42-43].
Наведені дані свідчать проте, що у вихованні молодших школярів привчання переважає над переконанням. Діти цього віку не завжди в змозі усвідомити важливість і необхідність дотримання у суспільстві норм і правил поведінки.
Під час роботи з молодшими школярами краще намагатися виступати у ролі безпосередніх організаторів і саме в процесі повсякденного життя та діяльності підводити їх до розуміння норм і правил поведінки. Адже чим менший вік дитини, тим безпосереднішим має бути її морально-естетичне виховання. Її необхідно не навчати, а на основі краси привчати до добрих вчинків, нахилів, манер, навичок і звичок культурної поведінки. Майстерність і мистецтво морального виховання особистості полягають у тому, щоб моральні цінності розкривалися перед юними серцями в яскравих образах, які захоплюють думку і хвилюють душу, пробуджують прагнення до ідеалу [5, 121].
Діти відрізняються одне від одного темпераментом, здібностями, інтересами, нахилами. Тому у процесі формування морально-естетичної культури слід ураховувати їхні індивідуальні особливості.
Важливим елементом формування культури особистості ми вважаємо засвоєння учнями вимог, правил, норм поведінки, в яких розкривається "Азбука моральної культури", свого часу сформульована В.Сухомлинським.
Процес морального вдосконалення особистості слід прагнути розглядати через призму спрямовування дітей до здійснення гуманних дій та вчинків, прояву чуйності до всього що нас оточує.
Дитячому віку властиве образне мислення. Але оскільки, роздумуючи, дитина може спиратися тільки на свій порівняно невеликий життєвий досвід, у її розмірковуваннях багато є наївного, саме дитячого, безпідставного, необґрунтованого фантазування. Цього нерідко вчителі остерігаються, оскільки це уводить дитину від реальності і може, як здається вихователям, заважати осягнути сутність речей. Отже, саме тут і необхідно поберегтися вчителеві від двох методичних крайностей. По-перше, пускати дітей на самоплив, розраховувати на якийсь спонтанний розвиток здібностей, закладений у дітях від природи. Природа наділила дитину задатками, які необхідно розвивати. По-друге, помилкою є примушувати дітей дивитися на світ очима дорослих. Таке завчасне переведення їх зі світу дитинства у раціоналістичний світ дорослих не завжди дає позитивні результати.
Дослідники відзначають, наприклад, що вимоги малювати з натури, фотографічно, з точністю відтворювати зразок при навчанні малювання пригнічує, а то й зовсім знищує дитячу уяву і фантазію, створює перепони для розвитку здібностей до образотворчої діяльності. З цієї точки зору піддаються серйозній критиці і методичні розробки щодо керівництва виразним читанням дітей, а також навчання їх сприймати різні види мистецтва.
На сучасному етапі дослідники здебільшого доходять висновку, що справжня турбота про підвищення морально-естетичної культури молодших школярів має проявлятися у прагненні максимального використання тих якостей, якими надзвичайно багате дитинство: безпосередність, доброзичливість, розкутість уявлення, інстинкт наслідування, вміле і спритне схоплення подібності й характерних рис тощо.
Важливого значення набуває естетично-творчий процес учнів. Естетична діяльність самих дітей - це той матеріал і та основа, на яких необхідно вчити їх естетично сприймати, оцінювати і перетворювати світ. Сьогодні про продуктивність такого шляху висловлюють свої думки багато вчених,методистів, учителів.
У різних школах педагоги, займаючись вихованням дітей, вважають, що у навчанні творчості слід іти самої дитини, від її можливостей, потреб і нахилів, враховуючи її бажання передавати своє власне бачення світу, власне ставлення до краси довкілля.
Застосування різних методів, методичних прийомів, засобів і способів, а також певних цілеспрямованих, вдало дібраних аналітичних, творчо розвивальних запитань, завдань у різних ситуаціях навчально-виховного процесу активізує образне мислення та змістове сприйняття навчального матеріалу. Це дозволяє вчителеві краще виявляти індивідуальні особливості дітей, їх інтереси, схильності, здібності, рівень знань, сформованість морально-естетичних переживань, уявлень, оцінкових суджень, виконавських навичок і умінь. При цьому з'являється можливість краще керувати відносинами, які складаються між дітьми у класному колективі, а також допомагати накопиченню ними морально-естетичного досвіду поведінки і діяльності, розкриттю естетично-творчого потенціалу особистості кожного учня, отже сприяти формуванню його морально-естетичної культури.
ЛІТЕРАТУРА
1. Борев Ю.Б. Эстетика. - 3-е изд. - М., 1981. - 399 с.
2. Витковская Н.С., Щербо А.Б., Джала Д.Н. Формирование эстетической культуры младших школьников. - К.: Рад.шк., 1985. - 134 с.
3. Котляр В.П. Основи образотворчого мистецтво і методика художнього виховання дітей. - Запоріжжя: Просвіта, 2003р. - 188 с.
4. Підготовка майбутнього вчителя до морального виховання учнів: Навч.посібник / Авт.кол.: В.К.Демиденко (керівник) та ін. - К.:ІЗМН, 1996. - С.2-4.
5. Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям. - К.: Рад.шк., 1971. - 244 с.
6. Тарасенко Г.С. дивосвіт. - К.: Рута, 2000. - 208 с.
Тарасенко Г.С. Учительское слово // Початк.шк. - 1997. - №6. - С.1-6.
Loading...

 
 

Цікаве