WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Деякі особливості формування морально-естетичної культури учнів - Реферат

Деякі особливості формування морально-естетичної культури учнів - Реферат


Реферат на тему:
Деякі особливості формування морально-естетичної культури учнів
Для того, щоб цілеспрямовано формувати в учнів морально-естетичну культуру, вчитель має чітко уявляти складові цієї культури, психічні процеси, що лежать в її основі, вплив морально-етичних та естетичних факторів на особистість учня.
Загальновідомо, що культура охоплює все те, що визначає специфіку людського існування в світі, а в більш вузькому значенні цим поняттям позначається сфера духовного життя людей. Розкриваючи окремі питання даної проблеми, ми спиралися на теоретичні розробки Л.Виготського, Г.Костюка, А.Макаренка, В.Сухомлинського, К.Д.Ушинського та інших. Важливе значення для наших пошуків у галузі морального розвитку особистості мають праці І.Беха, В.Демиденка, О.Савченко та інших. Проблема морально-естетичного виховання учнів значною мірою досліджена Д.Кабалевським, Б.Неменським, Н.Вєтлугіною та іншими. Форми і методи морального та естетичного виховання підростаючого покоління розкривають В.Котляр, Г.Тарасенко, Г.Шевченко, а також інші молоді науковці, дисертанти, вчителі та вихователі.
Морально-естетична культура людини - це рівень сформованості та досконалості людини у моральному й естетичному відношеннях: духовно-перетворююча діяльність людей за законами добра і краси, моральної та естетичної культури людства, завдань, принципів і методів морально-естетичного виховання особистості. Як засоби морально-естетичного виховання вчитель може використовувати явища природи, довкілля, працю, відносини між людьми, ставлення до оточення, поведінку людей, зокрема дітей, різні твори мистецтва й архітектури. Всі предмети, явища, події мають внутрішні і зовнішні особливості (колір, розмір, структуру, форму, певне співвідношення їх зі змістом предмета), які можуть різною мірою задовольняти моральні та естетичні потреби людей, зокрема підростаючого покоління. Передусім йдеться про потреби в удосконаленні життєвого середовища. Предмет, властивості якого відповідають сучасним нормам, буде для нас естетично цінним - прекрасним.
Вимоги, до вдосконалення складаються у суспільній практиці. Відбиваються необхідні для людей досконалі властивості предметів, і вони стають у свідомості людей естетичними зразками, еталонами, критеріями досконалості. Вироблені власним досвідом і запозичені від інших людей, вони складають у своїй сукупності як естетичні смаки, так і моральне задоволення особистості.
Те, що ми сприймаємо, ми оцінюємо, тобто визначаємо ступінь його краси, значущість його властивостей для нашої естетичної та моральної потреби. Естетичні почуття - це безпосередня відповідь на задоволення естетичної потреби, показник відповідності предмета цій потребі. Відношення може виражатися оцінним судженням: "подобається", "красиво". У тому, як учні мотивують свої оцінки, розкривається процес оцінювання. В його основі лежить порівняння сприйнятого з предметами, про які вже виробилося судження, чи з еталонними зразками, які відклалися в смаках учнів як уявлення про те, якими мають бути окремі сторони життя, щоб задовольнити їх морально-естетичні потреби.
Звісно, критерії оцінок ми не завжди усвідомлюємо чітко і точно. Тому учень може оцінювати щось як красиве чи некрасиве, але не зуміє обґрунтувати, чому саме він вважає тільки так, а не інакше. Чим більший досвід оцінювання, тим точнішою і правильнішою буде оцінка.
Якщо предмет не залишить дитину байдужою, її емоційне сприймання перейде в активнодіюче ставлення, устремління зберегти, що сподобалось, примножити красу, передати її іншим (заспівати, намалювати, описати у віршах, розповісти по-своєму казку, створити свій варіант і т.ін.). Це і є морально-естетична діяльність, в основі якої лежить морально-естетичне ставлення до дійсності, яке знаходить своє предметне втілення. Створені за законами краси предмети є важливим показником рівня естетичного розвитку, естетичної культури та морального возвеличення людини і суспільства.
Слід звернути увагу на те, що естетична культура людини містить у собі два взаємопов'язаних моменти: здатність до освоєння естетичних цінностей, існуючих у суспільстві, та здатність до власного створення цінностей. Розвиток цих якостей є основним завданням морально-естетичного виховання учнів.
Формування морально-естетичної культури учнів не є самоціллю. Як стверджував В.О.Сухомлинський, переживання дитиною почуття краси прокладає стежину до її серця [5, 32]. Насолодження прекрасним у процесі споглядання чи творчості або художньої діяльності може і досить часто переходить у стале прагнення морально-естетичної активності у різних видах діяльності, що досить сильно стимулює необхідні для цього знання, здібності, навички й уміння.
Морально-естетичне виховання може стати каталізатором інших видів виховання, зокрема трудового, фізичного, розумового. Процес переходу праці в органічну потребу людини значно полегшується, якщо вчитель свідомо використовує морально-естетичні стимули. Традиційно вся праця українця супроводжувалася піснею.
За уважного ставлення до краси у процесі навчально-виховної роботи прискорюється розумовий розвиток учня. Розкриття краси художнього образу, явищ природи, довкілля, показ доброти людських стосунків допомагають формуванню нових рис, сприяють підвищенню моральних якостей учнів. Виховані в моральному та естетичному відношеннях діти краще навчаються, емоційніше переживають доброзичливе ставлення людей до оточення. Співробітництво педагогіки й естетики стає у такому випадку перевіреним засобом формування духовного світу дітей, активізації їх гармонійного розвитку.
Хоча естетичні враження виникають тільки завдяки безпосереднього контакту людини з об'єктом, але вивчення досвіду вчителів та й наші спостереження показують, що тільки одного контакту недостатньо: просто бачити довкілля і бачити його красу - це різні речі, а тим більше - вміти помітити щось особливе, незвичайне і художньо передати словом, піснею, малюнком.
Характер сприймання (науковий, естетичний, утилітарний і т.п.) залежить від того, що ми виділяємо і сприймаємо, і як, у якому напрямку його осмислюємо, що ми особливого для нас помітили. Тому досить важливою є установка на виявлення і фіксацію естетичних ознак, на естетичну оцінку. Адже багато чого ми не помічаємо тільки тому, що не примушуємо себе уважно роздивлятися, слухати й осмислювати, не знаємо, що ми повинні побачити і почути. Інакше кажучи, мова іде про формування потреби вслуховуватися, вдивлятися. Тут для вчителя виникає складність у тому, що не потрібно дітей примушувати йти в поле, на річку, в ліс, в музей. Слід викликати в них бажання піти, побачити, почути.
Потреба вдивлятися і вслуховуватися, бажання перш за все залежить від того, наскільки цікавим, емоційно забарвленим для учня є те чи інше завдання, поставлене вчителем. У схвильовану душу дитини враження проникають легше, глибше й міцніше закарбовуються в її пам'яті. Інтерес виникає до тієї діяльності, у якій дитина може проявити свою духовну потребу[2, 24].
У процесі навчання школярі опановують значну кількість теоретичних знань, які дозволяють їм зробити певні узагальнення, засвоїти наукові визначення, проте переважають уявлення, почерпнуті дітьми з життя, з художньої літератури. Останнє навело на думку простежити особливості процесу засвоєння молодшими школярами зображених у художніх творах моральних якостей персонажів.
Щоб розкрити особливості перебігу цього процесу, ми зі студентами під час педагогічної практики здійснювали з учнями аналіз творів різної складності. Частина з них була запропонована учням інших класів. Це дозволило простежити за процесом розуміння дітьми його розвитку. Деякі складніші твори аналізувалися у 3-4 класах.
Результати досліджень викладачів і студентів нашого університету, інших ВНЗ, учителів шкіл, а також наші дані дозволяють стверджувати, що вже у першому класі учні мають деякі окремі уявлення про
Loading...

 
 

Цікаве