WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Гносеологічний аналіз поняття готовності особистості до безперервної освіти - Реферат

Гносеологічний аналіз поняття готовності особистості до безперервної освіти - Реферат


Реферат на тему:
Гносеологічний аналіз поняття готовності особистості до безперервної освіти
Безперервна освіта як один із основних глобальних викликів ХХІ століття виступає умовою всебічного розвитку особистості, засобом реалізації її здібностей, а також удосконалення раніше здобутих знань, умінь і навичок. Саме вона розв'язує комплекс завдань, спрямованих на задоволення інтересів громадян у постійному підвищенні професійного рівня відповідно до кон'юнктури ринку праці, соціальний захист, забезпечення потреб суспільства і держави у висококваліфікованих конкурентно-cпроможних фахівцях.
Неперервна професійна освіта - відносно самостійна система, однією з функцій якої є формування готовність людини до активної освітньої діяльності за власним бажанням, спрямованої на розширення професійних знань, задоволення власних професійних потреб та інтересів, на підвищення професійної майстерності. Основним завданням нашого дослідження є вивчення онтогенетичного базису поняття готовність до безперервної освіти у соціальній, психологічній та педагогічній площинах.
Для розуміння сутності поняття готовності інтерес становлять дослідження вітчизняних і зарубіжних учених про свідомість, самосвідомість та самопізнання людини (М.Бердяєв, І.Кон, Г.Костюк, О.Леонтьєв, А.Спіркін, С.Роджерс та інші).
Психологічну готовність досліджують В. Дорохін, С.Равіков, В.Моляко, А.Проскура; мотиваційну - Е.Томас; морально-психологічну - Л.Кондрашова, С.Ніколенко, Г.Штельмах; професійну - Д.Мазоха; моральну - Є.Шевчук; професійно-педагогічну - С.Коришенко; і в цілому готовність - В.Бондар, А.Капська, І.Пастир, О.Ярошенко та інші.
Готовність як цілісне утворення розглядається в працях П.Атутова, А.Вайсбурга, Ю.Васильєва, А.Кочетова, як установка - в дослідженнях Д.Узнадзе, Ш.Надірашвілі, А.Прангішвілі.
Слід зазначити, що проблема готовності (соціальної, професійної, психологічної, життєвої, педагогічної, побутової) отримала широке висвітлення в теорії як психології, так і педагогіки. Семантичний аналіз готовності почнемо визначення з В.І.Даля: "готова (про людину), та що приготувалася, така, що зібралася зовсім, що пристосувалася до чогось; яка може та бажає виконувати. Готуватися, збиратися, знаряджатися, налаштовуватися на щось;...Готовність же - стан чи властивість готового" [5,387-388].
С.Ожегов вважає, що термін "підготовка" походить від слова "підготувати", тобто "начать" (з російськ.), дати необхідні знання для чого-небудь, а "готовність" трактується як "стан", коли все зроблено, все готове до чогось.
У психолого-педагогічних працях готовність визначається як активно-діяльнісний стан особистості, установка на певну поведінку, мобілізація сил на виконання завдання. Ускладнюють формування готовності пасивне ставлення до завдання, відсутність плану дій та наміру максимально використати свої знання та досвід.
За В.Ананьєвим, готовність "починає формуватись ще до початку професійної трудової діяльності, а потім розвивається разом з професійною працездатністю, як потенціалом основної діяльності в сфері виробничого обслуговування..."
Поняття "готовності до дії" психологами трактується як "стан мобілізації всіх психофізичних систем людини, що забезпечують ефективне виконання визначених дій". Крім готовності як психологічного стану, обумовленого ще й як тимчасова готовність, дослідники виділяють готовність як стійку характеристику особистості. Цей вид готовності, будучи завчасно сформованим, є істотною передумовою успішної діяльності [13, 18]. Психологічна готовність до діяльності розглядається Д.Мехіладзе як особливий стан, що має складну динамічну структуру і є виявленням сукупності взаємопов'язаних мотиваційних і стійких вольових характеристик особистості, тому у структурі готовності потрібно розглядати моральну, психологічну та професійну сторони [14, 12].
За Є.Павлютенковим, психологічна готовність до праці передбачає свідомий вибір професії у відповідності до здібностей і можливостей. Практична готовність до праці - це наявність загальних та політехнічних знань про професії, загальнотрудові знання та вміння [15, 32].
У працях В.Серікова готовність складається з 2-х компонентів: операційно-технічного та мотиваційно-смислового.
На думку К.Платонова [16, 28], готовність виступає в різних значеннях (широкому, більш конкретному, найбільш конкретному). У більш широкому значенні - це бажання працювати, розуміння необхідності брати участь у трудовій діяльності, в конкретному - це потреба в праці; найбільш конкретному - результат психологічної підготовки та психологічної мобілізації.
Психологічна готовність до пізнавальної діяльності, за визначенням В.Войтка та Ю.З.Гільбуха, - це "певний рівень пізнавальної та соціальної зрілості, необхідний для успішного оволодіння програмовим матеріалом, що сприяє гармонійному розвитку особистості" [2, 40].
А.Войченко професійну готовність до педагогічної діяльності трактує як властивість і стан особистості, рівень професійної підготовки випускника педагогічного ВНЗ. Він підкреслює, що "за своєю структурою професійна готовність випускника педвузу до педагогічної діяльності є багатошаровим, інтегрованим утворенням, компоненти якого тісно взаємопов'язані та взаємообумовлені, і відсутність у майбутнього учителя хоча б одного з цих компонентів обов'язково призведе до виникнення диспропорцій у структурі особистості спеціаліста" [3, 12].
В.Моляко стверджує, що готовність - це складне особистісне утворення, багаторівнева та багатопланова система якостей і властивостей особистості, які у своїй сукупності дозволяють певному суб'єкту ефективно виконувати конкретну діяльність.
Важливими компонентами готовності студентів до професійно-педагогічної діяльності А.П.Войченко вважає психолого-педагогічні знання та вміння майбутніх учителів спілкуватися з учнями, встановлювати з ними контакт, організовувати спільну діяльність, яка б сприяла їх вихованню та освіті.
К.Дурай-Новакова пропонує розглядати професійну готовність до педагогічної діяльності "як цілісне вираження всіх підструктур особистості, зорієнтованих на повне й успішне виконання різноманітних функцій учителя. Професійна готовність до педагогічної діяльності - складне структурне утворення, центральним ядром якого є позитивні установки, мотиви й освоєні цінності вчительської професії. У цю готовність входять також професійно важливі риси характеру, педагогічні здібності, сукупність професійно-педагогічних знань, навичок, умінь, певний досвід їхнього застосування на практиці. Професійна готовність знаходиться в єдності зі спрямованістю на професійну діяльність і стійкими установками на працю".
Досліджуючи психологічну характеристику готовності студентів до трудової діяльності, М.Дяченко і Л.Кандибович визначили, що вона "містить у собі наступні компоненти:
- мотиваційний (позитивне ставлення до професії, інтерес до неї й інші досить стійкі професійні мотиви);
- орієнтовний (знання й уявлення проособливості й умови професійної діяльності, її вимоги до особистості);
- операційний (володіння способами і прийомами професійної діяльності, необхідними знаннями, навичками, уміннями, процесами аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення тощо);
- вольовий (самоконтроль, уміння керувати діями, з яких складається виконання трудових обов'язків);
- оцінний (самооцінка своєї професійної підготовленості і відповідність процесу розв'язання професійних завдань оптимальним трудовим зразкам)" [9, 20].
Е.Саф'янц та Л.Чернікова пропонують дещо інший склад готовності, який передбачає такі компоненти:
- мотиваційний - сукупність мотивів, адекватних до цілей та завдань педагогічної діяльності;
- когнітивний - пов'язаний з пізнавальною сферою людини. Він являє собою сукупність знань, необхідних для продуктивної педагогічної діяльності;
- особистісний, тобто сукупність особистісних якостей, важливих для виконання професійної діяльності [1,14].
С.Гриншпун визначає три складові готовності: моральну, психологічну та професійну [4] .
Р.І.Лучечко акцентує свою увагу на чотирьох дещо інших компонентах готовності до трудової діяльності - мотиваційному, психологічному та професійному [12, 21].
Л.Сохань, І.Єрмакова, Г.Несен акцентують увагу на таких компонентах готовності: 1) мотиваційному (відповідальність за виконання завдань, почуття обов'язку); 2) орієнтаційному (знання й уявлення про особливості та умови діяльності, її вимоги до особистості); 3) операційному (володіння способами та прийомами діяльності, необхідними ключовими
Loading...

 
 

Цікаве