WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Народний танець як один із засобів естетичного виховання дошкільників - Реферат

Народний танець як один із засобів естетичного виховання дошкільників - Реферат

дошкільниками різних народних танців, а також танців, що є втіленням національних хореографічних традицій.
У результаті аналізу отриманих даних з'ясовано, що діти, безперечно, люблять танцювати. Відповідаючи на питання "Чи любиш ти танцювати і чому?", вони орієнтувалися на емоційні враження, спогади, пов'язані з власним досвідом ("Мені стає дуже весело", "Полюбляю танцювати для батьків, коли всі радіють та плескають"). І лише окремі діти виявляли розуміння значення танців (" Я хочу бути стрункою", "Я буду як балерина", "Хочу красиво ходити тагарно рухатися"). Одержані дані свідчать про те, що дошкільники лише частково сприймають хореографічне мистецтво. Більшість дітей говорять про танці, які вони виконували, пов'язуючи це лише з яскравими костюмами, які їм купували або шили батьки ("Була Сніжинкою; платтячко сяяло, немов дорогоцінне каміння", "Був Петрушкою у яскравому ковпаку", "Була у чудовому костюмі Квітки"). Не змогли розповісти про те, що саме їм подобається у танцях 10,6 % дітей ("Не пам'ятаю", "Забув", "Сподобалось, але не пригадую"). У ході розмов було з'ясовано, що більшості дітей подобаються рухливі танці, що виконуються під веселу, жваву сучасну музику. Музика спокійна, лірична за характером викликає у окремих дошкільників бажання слухати її, мріяти.
З'ясовуючи ставлення старших дошкільників до народних танців, ми дійшли до висновку, що в цілому діти мають про них надто скромні знання. Вони говорили про народні танці як про гарні, майже завжди веселі, але при цьому більша частина малюків затруднялась із наведенням прикладів назв хореографічних композицій, а тим більше визначенням національної приналежності того чи іншого танцю. Це свідчить про те, що при організації процесу танцювальної діяльності дошкільників педагоги приділяють увагу лише музиці та рухам того чи іншого танцю і зовсім не звертаються до змісту танцю та його сюжету. Недостатня увага приділяється назвам композицій, а тим більше історії виникнення того чи іншого танцю. Ця ситуація і призводить до відсутності у малюків яскравих вражень від виконання танців, емоційного ставлення до них. Дані опитування свідчать про те, що запас уявлень дітей про народний танок обмежений і визначається швидше переглядом концертів, телепрограм, аніж власним досвідом, набутим на музичних заняттях.
Дітям пропонувалося також назвати та показати рухи відомих їм народних танців. При цьому дошкільники виконували рухи, що не мають яскравого національного забарвлення та можуть використовуватися у різних танцях (плескання, оберти, виведення ноги на каблук тощо). Більше того, при показі вони не використовували положень рук, характерних для тієї чи іншої національності. Танцюючи, діти основну увагу приділяли рухам ніг, повністю була відсутня робота тулубу, голови. На наш погляд, це пов'язано з тим, що на музичних заняттях дітей не знайомлять з особливостями виконання танців різних народів, а також не приділяють достатньої уваги розвитку у малюків координації музичного руху, узгодженості роботи всіх ланок тулуба відповідно до музики.
Зацікавлено діти описували предмети, з якими виконуються народні танці. Дошкільники називали віночки, ложки, хусточки, квіти і т. ін. Це, на наш погляд, підкреслює доцільність використання атрибутики при організації танцювальної діяльності дітей старшого дошкільного віку. Танцювальні композиції, в яких присутні ті чи інші предмети, викликають у дошкільників зацікавленість. Діти з більшим бажанням розучують їх та виконують з великим ентузіазмом та захопленням. Слід зазначити, що від художнього, образного оформлення також залежить виховне значення танцю. Гарно дібраний костюм та атрибутика привчають дитину входити у світ образів танцю, що має значний вплив на свідомість дитини, її виховання.
Під час розмови про українські танці більшість дітей відповіли, що "вміють їх танцювати", але характеризували їх як "не дуже цікаві". Багато опитаних (74,2%) не могли пригадати назви українських народних танців, які вони виконували на святах; дитячі враження не чіткі, уривчасті. Дошкільнята відновлюють у пам'яті окремі танці і лише ті, які виконувалися не дуже давно ("Гопачок", "Козачок"). Багато опитаних не могли розкрити зміст, дати характеристику назвам танців. Спостерігається відсутність у малечі яскравих вражень, лише дехто пригадував, що "виступав як парубок", "танцювала, а на голові був віночок з квітів" тощо. Такі пояснення є типовими. Мабуть, це об'єктивне явище, оскільки малятам пропонують традиційні, не дуже цікаві програмові танки. Більше того, ознайомлення з українським танком на музичних заняттях проходить епізодично. Це також є причиною того, що дошкільники не знають багатьох українських танців, дають їм характеристику, спираючись на ознаки, притаманні танцям й інших народів світу. Треба відзначити, що відсутність інтересу до українських танців спостерігалася особливо у хлопчиків. Хоча при правильному підході до ознайомлення дітей з національними хореографічними традиціями, український народний танок має зацікавити саме хлопчиків: історично склалося, що головна роль у ньому в більшості випадків належить чоловікові.
Дошкільники мають уявлення про деякі українські танки, але рухи цих танців, як правильно, пригадати не можуть. Так, їм пропонувалося показати рухи українських танців, які вони колись виконували або бачили у виконанні інших. Треба зазначити, що основна частина дітей при цьому знову використовувала плескання, кружляння, пружні присідання. Лише деякі дошкільники виконали "колупалочку" з характерно складеними на рівні грудей руками, притупи, присядку. Один із хлопчиків навіть намагався виконати складні технічні рухи, характерні для українського чоловічого танцю, пояснюючи, що "бачив їх на концерті". Отже, простежується недостатня обізнаність дітей з культурою свого народу, зокрема з хореографічними традиціями, що, звичайно, не може сприяти їх національно-культурному вихованню.
Невелику активність проявили діти, описуючи український народний костюм. Дівчата називали "віночок", а деякі хлопці згадали лише "широкі шаровари". Це доводить, що інформацією про національний костюм дошкільнята володіють недостатньо. Варто зазначити, що у більшості дошкільних закладів не приділяється належна увага українському костюму. Народне вбрання, як і танець, нерозривно пов'язане з традиціями, побутом, працею, культурою і мистецтвом народу. Знайомство з ним, безперечно, впливає на обізнаність дітей з
Loading...

 
 

Цікаве