WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Лінгводидактичний аспект навчання старших дошкільників складати розповіді-роздуми - Реферат

Лінгводидактичний аспект навчання старших дошкільників складати розповіді-роздуми - Реферат


Реферат на тему:
Лінгводидактичний аспект навчання старших дошкільників складати розповіді-роздуми
Проблема зв'язного мовлення посідає центральне місце у дослідженнях мовленнєвого онтогенезу. Це обумовлено його соціальним значенням та роллю як вищої форми мовленнєво-мисленнєвої діяльності у розвитку особистості дитини.
Сутність зв'язного мовлення та механізми його вдосконалення висвітлено у працях Л.Виготського, Д.Ельконіна, М.Жинкіна, Г.Леушиної, С.Рубінштейна.
У дошкільній лінгводидактиці визначено основні напрямки, зміст та методи навчання монологічного мовлення у дошкільному закладі (А.Богуш, Н.Виноградова, Н.Гавриш, Е.Короткова, О.Ушакова). Більшість досліджень присвячено оволодінню дітьми описовим та розповідним мовленням (А.Зрожевська, С.Ласунова, Н.Малиновська, Н.Орланова, Т.Постоян, Л.Фесенко). Але разом з цим існують окремі дослідження, результати яких свідчать про можливість та доцільність навчання старших дошкільників складати розповіді-роздуми (Н.Семенова, Н.Харченко).
Наша стаття присвячена лінгводидактичному аспекту навчання старших дошкільників складати розповіді-роздуми. При загальному зростанні інтересу до проблем розвитку зв'язного мовлення у дошкільній лінгводидактиці навчання дошкільників складати розповіді-роздуми залишається малодослідженим методичним питанням.
Спочатку з'ясуємо поняття розповідь-роздум під кутом зору лінгводидактики. Виходячи з того, що у дошкільній лінгводидактиці традиційно терміном "розповідь" прийнято позначати самостійно створені дітьми монологи різного типу (опис, повідомлення, роздум), ми визначаємо розповідь-роздум як монологічну форму мовлення, яка виражає причинно-наслідкові зв'язки у процесі відображення та пізнання дошкільниками явищ дійсності. У лінгводидактиці є й інші визначення, але ми поділяємо точку зору І.Гальперіна, Г.Солганика, О.Нечаєвої,
які розглядають роздум з позицій лінгвістики тексту та теорії функціонально-смислових типів висловлювання. На їхню думку, розповідь-роздум - це монологічна форма існування в мовленні; особливим чином організований текст з притаманними йому категоріями та закономірностями у смисловій, композиційній та синтаксичній будові; функціонально-смисловий тип мовлення, для якого характерні логічні відношення та специфічна мовленнєва структура.
У сучасній педагогічній практиці спостерігається досить суперечлива картина стану навчання дітей цього виду зв'язного мовлення.
Як зазначено в "Базовому компоненті мовленнєвого розвитку дитини-дошкільника", монологічна компетенція включає в себе вміння складати різні види розповіді і серед них - розповідь-роздум. Завдання з навчання дошкільників складати розповідь-роздум фрагментарно зазначено у програмі "Малятко"; а у програмі "Дитина" вони відсутні взагалі, лише у програмі А.Богуш "Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку" завдання для кожної вікової групи сформульовано чітко і послідовно.
З результатів проведеного серед вихователів дошкільних закладів м. Бердянська анкетування ми з'ясували, що в організованих умовах (на заняттях з розвитку рідного мовлення) незначна кількість педагогів (8%) знайомить дітей з розповіддю-роздумом. Водночас на інших видах занять, зокрема ознайомлення з природою, художньою літературою, а також в ігровій та трудовій діяльності вихователі широко використовують різноманітні методи та прийоми, які сприяють розвитку мовленнєвих умінь та навичок складати розповідь-роздум. Серед них такі: спостереження на природі (70%), пояснення явищ з причинною залежністю (48%), обстеження предметів, їх якостей та властивостей (24%), дидактичні ігри на класифікацію чи порівняння (93%), пояснення правил гри (4%).
Аналіз мовлення дітей під час спілкування показав існування певної невідповідності: діти не в повному обсязі послуговувалися власним лексичним запасом. У більшості випадків діти користувались простими реченнями або використовували лише підрядну частину складного речення, яка починається зі сполучника "тому що". Це свідчить про труднощі, пов'язані зі структурною складністю та необізнаністю дітей зі спеціальними мовленнєвими засобами зв'язку між реченнями та структурними частинами розповіді-роздуму.
Отже, щоб навчити дітей старшого дошкільного віку логічно мислити, міркувати, доводити, ми розв'язували низку завдань з навчання їх складати розповіді-роздуми, а саме:
" розвиток загальних уявлень дитини про навколишній світ, формування вміння визначати істотні ознаки предметів та явищ і встановлювати між ними логічні зв'язки;
" обізнаність у межах тем "Природа навколо нас", "Стосунки між дітьми", яка дозволятиме правильно розуміти, вибирати та узгоджувати слова в розповіді-роздумі;
" збагачення словника дітей сполучниками (бо, тому що, внаслідок того що, через те що), вставними словами (так, наприклад, по-перше, по-друге), займенниками (це, цей, той, все, кожний, будь-який, ніякий, ніхто) як засобами зв'язку в логічному процесі роздуму, послідовності його складових частин;
" формування елементарних уявлень про структуру розповіді-роздуму та навичок, які забезпечують оформлення цього виду тексту та його зв'язків.
Реалізація цих завдань у навчанні старших дошкільників складати розповідь-роздум має відбуватись поетапно. Охарактеризуємо змістову наповнюваність кожного етапу.
І. Підготовчий етап. Мета:
" накопичення сенсорно-інформаційного досвіду, на основі якого діти виділяють характерні ознаки явищ, предметів, природи та соціального оточення;
" забезпечення естетичного сприймання художніх творів з тем "Навколо рідної природи", "Стосунки між дітьми".
Інформаційним джерелом змісту майбутніх дитячих розповідей-роздумів є безпосереднє пізнання навколишнього світу. На взаємозв'язку чуттєвого та раціонального пізнання наголошували Я.Коменський, К.Ушинський В.Сухомлинський,. На цьому етапі ми надавали великого значення розвитку дитячої спостережливості, накопиченню яскравих, конкретних, дійсних, живих образів, завдяки яким дитина, на думку К.Ушинського, матиме змогу "живого пояснення світу, наповненого життям" [9,35].
Під час вивчення предметів та явищ довкілля суттєвим було формування в дітей вміння виділяти істотні якості, властивості, схожість, відмінність, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки. Ці завдання розв'язувались під час
" спостереження (короткочасні, тривалі);
" екскурсії (парк восени, взимку, навесні);
" порівняльного спостереження (метелик, бабка, жук);
" праця на природі (підпушення ґрунту на рабатці);
" експериментів (цукор розчиняється у воді, а сіль?);
" дослідів (чому засохла цибуля?).
Ми прагнули одночасного збагачення сенсорно-інформаційного досвіду не тільки відповідними образами від споглядання природи, але й певними емоційними відгуками, почуттями, вчинками. З цією метою на заняттях з художньої літератури після читання творів, наприклад, твору В.Сухомлинського "Петрик, собака й кошеня", ставили запитання, за допомогою якихвиявляли:
" мотиви вчинків літературного героя (Чому Петрик засоромився?);
" розуміння дітьми основного змісту твору, його проблеми (Чому не можна забувати про тих, хто потребує нашого піклування?);
" емоційне ставлення дітей до подій, героїв (Чи сподобався вам Петрик? Хотіли б ви бути схожим на нього? Наведіть приклади таких випадків, коли ти допоміг слабшому або виручив когось із біди?).
На підготовчому етапі значну увагу ми приділяли організації діалогів, оскільки на діалогічному спілкуванні ґрунтується складання дітьми розповіді-роздуму. Зазначаючи взаємозв'язок діалогу та монологу, М.Бахтін указував, що "кожна репліка сама по собі "міні-монологічна". Перші дискусії спостерігаємо у 5-річних дітей (за П.Блонським), коли співрозмовники починають висловлювати протилежні думки. Прагнення відстояти власну думку в діалозі спонукає дітей контролювати та уточнювати свої твердження, обґрунтовувати їх різними аргументами. Серед методів, завдяки яким у спільній діяльності діти користуються репліками-судженнями, репліками-обгрунтуваннями, репліками-ствердженнями, ми виділяємо такі:
" пояснення правил гри (настільно-друковані, дидактичні, рухливі);
" сюжетно-рольові ігри ("Будівництво", "Мандрівки");
" спільні доручення, колективні завдання
Loading...

 
 

Цікаве