WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Уявлення про фундаментальні емоції як складова емоційної культури дошкільника - Реферат

Уявлення про фундаментальні емоції як складова емоційної культури дошкільника - Реферат

інтерпретують їх з певною точністю. Особливо це стосується шести фундаментальних емоцій: радості, подиву, гніву, суму, страху та огиди. Дослідники вважають, що інтерпретація шести основних емоцій - крос-культурна, а не похідна культурного досвіду [1, 3]. За міркуваннями К.Ізарда, прояв фундаментальних емоцій є досить ідентичним у представників різноманітних культур, що проживають на різних континентах, не є винятком навіть первісні племена, котрі не мають контактів із цивілізацією.
Однак, не зважаючи на те, що існує достатньо доказів щодо універсальності вияву фундаментальних емоцій, тобто їх вродженості, переважна більшість дослідників підкреслює важливу роль культури у становленні емоційної сфери людини. [1, 3, 5, 8, 9, 11]. Учені відзначають, що у кожній окремій культурі існують свої правила вияву емоцій, їх домірності щодо конкретної ситуації. О.М.Леонтьєв це пояснює тим, що впродовж філогенезу емоції поступово втрачали свою безпосередню інстинктивну основу, диференціювалися і утворювали різноманітні види так званих вищих емоційних процесів: соціальних, інтелектуальних та естетичних, котрі почали становити головний зміст емоційного життя людини. Емоційно-виразні мімічні та пантомімічні рухи, включаючись в процес спілкування між людьми, набували значною мірою умовного, сигнального і разом з тим соціального характеру, що й обумовило культурні відмінності у міміці та жестах [8].
Причини та наслідки прояву емоцій можуть бути різними для різних культур, вони можуть відрізнятися в межах однієї конкретної культури, варіюватися навіть від однієї сім'ї до іншої. У дослідженнях К.Ізарда підтверджується теза про вплив соціокультурних чинників на інтенсивність, тривалість, виразність емоційних переживань, таких, наприклад, як радість, горе, гнів, огида та ін. Цей процес учений пов'язує насамперед з культурою суспільства, оскільки, на його думку, як і культура з низьким рівнем життя значно звужує можливості людей у проявах широкого діапазону емоцій та їх експресивної виразності, так і процвітаюче суспільство за умов частих конфліктів або відкритих протистоянь між батьками і дитиною може загрожувати розвиткові емоційної сфери останньої.
Отже, соціокультурний підхід розглядає соціальну регуляцію емоцій через нормативні санкції: одні почуття стимулюються і навіть дозволяється проявляти їх відкрито, інші - необхідно придушувати або приховувати. У такий спосіб культура вказує на домірність вияву почуттів відповідно певної ситуації і передбачає санкції щодо вияву не продиктованих правилами почуттів. Таким чином, аналіз наукової літератури показує, що між культурою та емоціями існує тісний взаємозв'язок. Можна стверджувати, що культура структурує не самі емоції, а нормативні ситуації їх прояву. Спираючись на це, культура регулює процес виховання емоційно-почуттєвої сфери у певному напрямку.
В останнє десятиліття проблема виховання емоційної культури активно розробляється у дослідженнях І.П.Аннєнкової, Т.Л.Антоненко, Л.Г.Коваль, І.В.Могілей, Л.М.Сбітнєвої, Л.Є.Соколової, І.М.Сілютіної, О.В.Турської та інших. Автори вважають означену проблему загальновизнаною, а її вирішення - невід'ємним природним процесом повноцінного становлення особистості. Ми схиляємося до думки тих авторів, що розглядають емоційну культуру як складне, інтегративне, динамічне утворення особистості, котре формується лише за певних педагогічних умов. Слід підкреслити, що дослідники визначають сутність цього поняття відповідно до різних вікових категорій (від молодшого шкільного віку до студентів педагогічних ВНЗ). Це певним чином позначається на розумінні поняття "емоційна культура". Зазначимо, що ми не зустріли у науковій літературі чіткого однозначного трактування цього поняття, яке б стало базовою основою досліджуваного феномену й могло б уточнюватись, доповнюватись відповідно до предмету конкретного дослідження.
Аналіз досліджень щодо трактування поняття "емоційна культура" подано нами в попередніх публікаціях, тому в цій статті ми лише розкриємо власне розуміння поняття "емоційна культура дошкільника". На наш погляд, емоційна культура дошкільника - це інтегративна, динамічна якість особистості, яка виявляється у вмінні сприймати і розуміти основні стани людини, адекватно реагувати на них відповідно до ситуації, керувати своїми емоціями, у здатності до емпатії. Виходячи з цього, можна виокремити основні структурні елементи емоційної культури дошкільника: орієнтування в основних емоційних станах людини, вміння розрізняти їх за мімікою, жестами, інтонацією; сприйнятливість моральної сторони емоціогенної ситуації; конструктивна дія, спрямована на прояв позитивних і стримування негативних емоцій.
Враховуючи зазначене вище, ми прагнули у своїй експериментальній роботі дослідити особливості уявлень дітей про фундаментальні емоції як складові емоційної культури дошкільника. У психології основні емоції називають фундаментальними, кожна з них має власні характерні мімічно виразні комплекси й специфічні суб'єктивні переживання. Нас цікавило, наскільки діти вміють сприймати експресію міміки і диференціювати її елементи, наскільки володіють соціально-психологічним еталоном експресії (знак, модальність, повнота, інтенсивність прояву її ознак), усвідомлюють свої емоційні стани та чинники, що визначають їхнє самопочуття. Висуваючи такі завдання, ми орієнтувалися на вимоги щодо обізнаності, компетентності дошкільника у цій сфері:" якщо старший дошкільник не може "прочитати" "написане" на обличчях оточуючих людей, то він погано соціально адаптований до життя" [5, 39].
Спинимося докладніше на процедурі й аналізі емпіричних даних, одержаних на першому етапі дослідження. За допомогою бесід та спостережень нами було обстежено 136 дітей четвертого, п'ятого та шостого років життя у дошкільних закладах м. Бердянська, Маріуполя, Запоріжжя. Індивідуальні бесіди проводились у два етапи в ігровій формі за звичних умов життя дітей у дошкільному закладі. Досліджуваним у чіткій послідовності пропонувалися піктограми шести фундаментальних емоцій (радість, сум, страх, гнів, подив, огида), у процесі розглядання яких вони намагалися дати відповіді на поставлені запитання:
- Який настрій зображено на картинці?
- Як ти здогадався, що це саме такий настрій ( радісний, сумний…)?
- Коли у тебе буває такий настрій?
Оскільки дошкільнятам не зрозуміле за змістом наукове слово "емоція", тому замість нього ми використовували вживане у повсякденному спілкуванні слово "настрій". У виборі методики дослідження ми керувалися загальнотеоретичними положеннями стосовно того, що обличчя людини виконує найбільш насичену інформативну функцію, а міміка є ключовим показником почуттів людини. Обрана нами методика також ґрунтується на спеціальних дослідженнях
А.С.Золотнякової, Р.Р.Калініної, М.І.Лісіної, А.М.Щетініної та інших. Автори вважають, що при визначенні емоційного стану людини дитина насамперед звертає увагу на вираз обличчя, на якому виділяє два елементи - погляд очей та мімічну складку рота. При цьому вчені підкреслюють, що дитина дошкільного віку здатна сприймати експресію людини без опори, тобто незалежно від оточуючих її обставин, діяльності і спілкування.
Аналіз відповідей досліджуваних дав змогу виявити наявні тенденції в уявленнях дітей дошкільного віку про фундаментальні емоції людини. Одержані дані
Loading...

 
 

Цікаве