WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Робота з розвитку соціально-побутових навичок аутичних підлітків - Реферат

Робота з розвитку соціально-побутових навичок аутичних підлітків - Реферат

чи інших знайомих дій. Тут доречно згадати, яку величезну роль С.Я.Рубінштейн відводив у дефектологічній роботі з розумово відсталими дітьми формуванню "правильних звичок" (С.Я.Рубінштейн, 1986).
Варто пам'ятати, що формування "правильних звичок" у випадку артизму, як правило, - дуже тривала й непроста робота. Пов'язано це, зокрема, з характерним для аутизму порушенням афективних механізмів, що відповідають за збереження в пам'яті рухових навичок, формування й автоматизацію моторних стереотипів.
У цій роботі важливо визначити правила, виконання яких потрібно наполегливо домагатися, щоб поступово довести його до автоматизму. Наприклад, правило завжди мити руки після повернення з вулиці додому чи зачісуватися перед виходом з будинку і т.ін. Будь-які подібні правила повинні доводитися до підлітка й усвідомлюватися ним, мають формуватися вміння їх виконувати. Можливо, у закріпленні їх також допоможуть письмові пам'ятки-нагадування про необхідність виконати ту чи іншу дію (бажано, щоб такі пам'ятки складалися, як зазначалося вище, за участю самого аутичного підлітка).
Приблизно те ж саме можна сказати і про порядок у своїй кімнаті і власних речах. Підлітку варто пояснити, що це - можливість стати господарем своїх речей, не залежати від близьких в усьому, що стосується свого гардероба, своєї кімнати. Треба відзначити, що чітке акуратне розташування власних речей допомагає і більш вільному самостійному користуванню ними.
Тут також може допомогти і зорова підтримка. Так, якщо зробити напис чи виконати схематичні малюнки, де саме і які речі аутичного підлітка зберігаються в його шафі, і розташувати ці пам'ятки у відповідних місцях (наприклад, праворуч на цій полиці - місце для шкарпеток, ліворуч - для майок і т.ін.), це ефективно організовує і змушує підлітка акуратно розміщувати свої речі. На першому етапі роботи з такими позначками дорослому необхідно методично вказувати на позначки, не даючи при цьому прямих підказок і команд, а стимулювати дитину до їх використання, звертаючи його увагу на них (наприклад: "Подивися уважно, де тут намальовані шкарпетки? От саме туди і треба їх покласти" тощо).
Великого значення набуває також формування хоча б елементарних кулінарних навичок. Дуже важливо прищепити страждаючій аутизмом людині смак до приготування їжі, сервіровки столу, "метушні" на кухні в цілому. Така робота, крім умілості рук і можливості виконувати довільно складні програми дій, несе в собі ще й великий емоційний заряд: у всіх країнах, у самих різних культурах кухня - місце приготування їжі - це осередок затишку, домашнього тепла.
Тут особливо важлива спільність діяльності дорослого і підлітка, фахівця й батьків. Деякі дії, яких потрібно навчити аутичного підлітка, доцільно розписати на окремі операції, використовуючи той же принцип зорової підтримки. Наприклад, щоб допомогти йому навчитися самостійно заварювати чай, усі окремі операції можна написати на окремих аркушах невеликого фотоальбому; у міру оволодіння навичкою необхідність у цій зоровій підказці поступово зменшується.
Робота на кухні, різноманітна кулінарна "метушня", як нам здається, особливо сприяє розвитку в аутичної людини уявлень про навколишній світ, а виходить, особливо ефективно працює на побутову повсякденну адаптованість. У цілому нам здається дуже важливим, щоб до підліткового віку дитина могла розігріти собі обід, зробити бутерброд і виконати інші нескладні кулінарні маніпуляції.
Самостійне пересування за межами будинку. Це одне з найбільш хворобливих питань для багатьох родин з аутичними дітьми, особливо з настанням підліткового віку. У багатьох, але не в усіх (оскільки при найбільш важких формах синдрому РДА, у випадку сильної дезорганізації довільного поводження) пересуватися вулицями аутичній людині без супроводжуючих небезпечно. Питання про те, чи доцільно вести роботу в цьому напрямку, слід, імовірно, продумати разом фахівцю і рідним аутичної дитини. Можна відзначити тільки, що навіть у випадку очевидної неможливості самостійного пересування пацієнта за межами будинку, розробка і здійснення корекційної програми з упорядкування поведінки учня на вулиці не буде зайвим.
Основні труднощі при навчанні самостійного пересування поза будинком полягають у тому, що всі життєві ситуації заздалегідь прорахувати не можна, а для аутичної людини найбільш важкі саме нові, несподівані, незапрограмовані повороти й обставини. Відповідно навіть якщо аутичний підліток добре знає дорогу кудись, немає жодної гарантії, що наступного разу на його шляху не відбудеться неприємних несподіванок, У той же час саме самостійне пересування поза будинком і самостійне функціонування (у ролі перехожого, покупця, пасажира автобуса тощо) для самого аутичного підлітка, як показує наш досвід, особливо цінні, переживаються суб'єктивно як дуже радісне досягнення, перемога. Тому, приступаючи до такої роботи, фахівець разом з родиною повинен вирішити, якого рівня самостійності підлітка вони хотіли б досягти, на які розумні ризики готові піти.
Дуже важливо спокійно й докладно обговорити всі можливі позаштатні ситуації: що робити, якщо раптом заблукаєш, загубишся, якщо раптом зупинить на вулиці міліція і т.ін. На попередньому етапі, до безпосереднього початку самостійної дороги учень мусить упевнено вивчити точну домашню адресу і телефон; важливо навчити його користуватися телефоном-автоматом, щоб він умів при несподіванках подзвонитидодому. Причому в такій попередній роботі важливо не нагнітати тривогу учня перед самостійним виходом, а навпаки - будувати її так, щоб упевненість у своїх силах в учня зростала. Дорослі (фахівець чи близькі) самі повинні вирішувати, коли вже можна переходити від попереднього етапу роботи із самостійного освоєння маршрутів до основного; квапитися тут не слід.
Необхідно ще раз підкреслити, що ці й багато інших умінь у нормі часто розвиваються майже спонтанно і використовуються потім автоматично, але аутичній людині дуже нелегко навчитися їх вільно використовувати і самоорієнтуватися.
Таким чином, найважливіше завдання фахівців і близьких людей, що допомагають аутичному підліткові навчитися самостійності за межами будинку, - зробити ситуацію самостійного пересування зрозумілою, нестрашною і, наскільки це можливо, передбачуваною. З іншого боку, поява хоча б невеликого досвіду пересування обов'язково підвищить можливості підлітка в самостійному прийнятті рішень, загартує його відносно несподіванок.
На закінчення ще раз назвемо найважливіші загальні принципи в підлітків з аутизмом соціально-побутових навичок:
- методичність, наполегливість, постійність такої роботи;
- позитивне підкріплення кожного маленького успіху;
- поєднання опори на інтереси і запити самого підлітка з об'єктивним аналізом проблемних галузей;
- спільність зусиль фахівців і родини пацієнта;
- дозування навантаження на учня, що захищає його від надмірної напруги;
- дозування допомоги дорослого (вона повинна бути такою, щоб, з одного боку, давати можливість учневі виявити самостійність, а з іншого боку - не залишати його самого у разі ускладнень).
ЛІТЕРАТУРА
1. Выготский Л.С. Проблема возраста. Собр. соч. Т. 4. - М: Педа-гогика, 1984.
2. Лебединский В.В. Нарушения психического развития у детей. - М.: МГУ, 1985.
3. Никольская О.С., Баенская Е.Р., Либлинг М.М. Аутичный ребенок: пути помощи. - М.: Теревинф, 1997.
4. Парк К. Социальное развитие аутиста: глазами родителя // Москов-ский психотерапевтический журнал. 1994. - №2. - С. 65-95.
5. Рубинштейн С.Я. Психология умственно отсталого школьника. М.: Просвещение, 1986.
6. Эмоциональные нарушения в детском возрасте и их коррекция // Баенская Е.Р., Лебединский В.В., Никольская О.С., Либлинг М.М. - М.: МГУ, 1990
Loading...

 
 

Цікаве