WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Робота з розвитку соціально-побутових навичок аутичних підлітків - Реферат

Робота з розвитку соціально-побутових навичок аутичних підлітків - Реферат

вбудовування навчання до ігровогу контексту, що характерно для роботи з дітьми дошкільного віку. Для підлітка мотивування необхідності тієї чи іншої діяльності, врахування його власної думки набувають особливої ролі.
У той же час для аутичних підлітків, як і для молодших дітей, робота з формування соціально-побутових навичок повинна бути підкріплена позитивним емоційним зарядом. Отже. необхідно поєднувати емоційну стимуляцію з раціональним обговоренням, що дозволить посилити мотивацію підлітка, його бажання займатися тим, що вимагає від нього справжньої значної віддачі сил при дуже низьких, як правило, можливостях довільної діяльності.
Проблеми з аутичними дітьми чи дорослими в родинах можуть бути зовсім різними. Проте є першочергові, що найбільш часто зустрічаються. Крім суто домашніх побутових навичок у підлітковому віці, як правило, особливо актуальними є такі навички: самостійне пересування поза будинком, вступ у ситуативні соціальні взаємодії (у магазині, на вулиці, по телефону тощо). Особливе значення набуває навичка самоорганізації.
Таким чином пропонується наступна допомога в самоорганізації. У роботі М.Ю.Веденіної і О.Н.Окунєвої говорилося про те, яке велике значення має чітка зорово-просторова організація в роботі з формування нових соціально-побутових навичок в осіб з важким ступенем аутизму. Крім того, зорова підтримка може стати надійним засобом організації і самоорганізації для аутичних дітей і дорослих зі станами різної ваги (маються на увазі різні розклади, щоденники).
Ми рекомендуємо фахівцю, що починає роботу з розширення сфери самостійності аутичного підлітка, насамперед скласти для нього зразковий розпорядок дня (обов'язково з його власною посильною участю), а також щотижневий розклад (які події відбуваються в різні дні тижня) і розмістити їх на видному місці. У якій формі найкраще скласти такий режим-розклад - тільки у словесній чи, наприклад, з використанням піктограм - найкраще також вирішити разом із самим підлітком. Можна припустити тільки, що невеликі малюнки-піктограми можуть оживити (а виходить, зробити більш привабливим і відповідно діючим) цей інструмент організації довільного поводження.
Використання подібних розкладів, з одного боку, дозволяє близьким тактовніше організовувати поводження дитини (не секрет, що нерідко близьким приходиться стикатися з крайнім негативізмом у відповідь на зауваження). У випадку, якщо підлітка важко посадити за виконання домашніх завдань, то замість нагадувань про це можна делікатно відіслати його до розкладу: "Подивись, що там написано у розкладі? Ну, раз там написано - то нічого не зробиш, треба сідати за уроки" і т.ін. З іншого боку, при адекватному постійному використанні розпорядок дня чи тижня може поступово стати засобом самоорганізації учня.
Крім таких циклічних розкладів, хорошим знаряддям, що допомагає структурувати життя аутичної людини, може стати щоденник чи щотижневик (для фіксації конкретних подій у певний період часу). Для аутичних людей ведення щоденникових записів, пам'яток (які використовує, напевно, у тій чи іншій формі більшість людей) особливо важливо, тому що їм легше, коли життя більш передбачуване і не містить багато несподіванок. Тому, якщо в аутичного підлітка цілеспрямовано формувати звичку, культуру ведення щотижневика (запису необхідних поточних справ, важливих подій життя родини і т.д.), то це може значно полегшити його загальну адаптацію. Ведення таких записів може допомогти й у подоланні стереотипності, характерної для страждаючих аутизмом.
Тут можна навести як приклад знахідку однієї матері аутичного хлопчика, що дуже негативно сприймав будь-які несподіванки, порушення записаного в щоденнику розпорядку (але ж ситуації, коли виникає щось непередбачене чи, навпаки, зненацька щось скасовується, неминучі). Вона зробила приписку в щотижневику: "Про можливі зміни ми повідомимо усно", пояснивши синові, що приблизно так само пишуть у газетах при анонсуванні телепрограм), тим самим немов узаконивши можливість змін.
Говорячи про використання засобів зорової підтримки для формування в аутичної людини навичок самоорганізації, слід відзначити наступне. Коли до її рук потрапляє такий психологічний засіб, важливо, щоб він, незалежно від форми (записна книжка, щотижневик, окремі пам'ятки, тощо), залишався саме засобом самоорганізації, не перетворюючи на стереотипний, нехай і "високоінтелектуальний" спосіб аутостимуляції. Тому на першому етапі використання цього засобу (можливо, досить тривалому) важливо, щоб ведення щотижневика чи складання розкладу справ на сьогодні здійснювалося спільно з дорослим, щоб воно наповнювалося ефективним змістом, пов'язаним з реальним повсякденним життям аутичної дитини.
Щоб делікатно мотивувати учневі таку роботу із самоорганізації, можна подати йому це заняття як, наприклад, чудовий засіб у боротьбі з неуважністю, акцентуючи загальний характер його застосування, а також популярність щотижневика у дуже зайнятих людей і т.ін. Крім того, у кімнаті підлітка має бути годинник для того, щоб він постійно мав можливість орієнтуватися в часі (причому, якщо йому важко визначати час за циферблатом, це повинен бути електронний годинник с цифрами). Те ж саме - і для наручних годинників - користування ними також дуже допомагає орієнтуватися в часі, тобто збільшує можливості самоорганізації і навчає її.
Варто підкреслити, що проблеми, пов'язані з самоорганізацією людини з аутизмом, особливо загострюються у підлітковому віці і їхнє вирішення часто відіграє вирішальну роль у соціально-побутовій адаптації.
Розвиток домашніх побутових навичок. Ця галузь роботи з аутичними людьми є однією з найважливіших. Якщо навіть аутичний учень непогано адаптований до школи (чи то спеціально організоване чи звичайне фронтальне навчання), то велику частину життя він проводить, як і всі діти, у будинку, тому дуже важливо, щоб він орієнтувався в оточнюючих його речах, міг самостійно чи за допомогою близьких виконати ті чи інші домашні справи.
Для аутичних людей старшого віку досягнення певного рівня соціальної адаптації (наприклад, трудова діяльність на спеціально організованому робочому місці) може зовсім не означати, що задовільний рівень пристосованості,комфорту досягнуто і вдома. Організація навчальної і трудової діяльності в адекватних посильних формах, а також дозвілля аутичної людини поза будинком, звичайно, дуже важливі, але це не знижує необхідності допомоги йому (що живе вдома, у родині) у розвитку адаптації до домашніх умов. Метою цього напрямку роботи можна вважати організацію такого життєвого укладу в родині, що дозволив би аутичній людині почуватися у вдома комфортно й безпечно, при цьому виявляючи доступний їй рівень самостійності в побутових питаннях, а його близьким - надавати йому тільки необхідну допомогу, заохочуючи самостійність.
Одна з ключових умов організації такого домашнього укладу - формування в аутичної людини повсякденних побутових навичок (уміння прибирати в кімнаті, приготувати щось із їжі, впорядкувати свій одяг і т.ін.). Говорячи про цю роботу, важливо ще раз відзначити особливу роль делікатності: до цього часу в аутичної людини найчастіше накопичений уже важкий тягар невдач, безпорадності і невпевненості у своїх силах. Тому терплячість, ігнорування до певних меж невдач і підкріплення будь-якого успіху вкрай необхідні.
Спинимося більш докладно на двох завданнях, що саме в підлітковому віці, як нам здається, здобувають особливу значущість. Це, по-перше, вироблення звички бути охайним, стежити за своєю зовнішністю і, по-друге, вміння користуватися власними речами, зокрема, правильно й акуратно розміщати свій одяг у шафі, на полицях і т.ін.
В обох випадках завданням фахівця і близьких слід вважати формування в підлітків звички, автоматизму у виконанні тих
Loading...

 
 

Цікаве