WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Тенденції розвитку фізики як навчального предмета в середній загальноосвітній школі України - Реферат

Тенденції розвитку фізики як навчального предмета в середній загальноосвітній школі України - Реферат


Реферат на тему:
Тенденції розвитку фізики як навчального предмета в середній загальноосвітній школі України
Завдання історико-наукового дослідження полягає не тільки в тому, щоб поповнити факти й описати, що було досягнуто наукою в той чи інший період, але і в тому, щоб розкрити, як і завдяки чому були досягнуті її успіхи і, встановивши принципи розвитку науки в минулому, оцінити це для майбутнього. Аналіз історико-методичних проблем становлення та розвитку фізики як навчального предмета в середній загальноосвітній школі України вимагає комплексного системного підходу. Тому особливе значення для дослідження має виділення методологічних підходів до розв'язання проблеми співвідношення історії й сучасності.
У ході дослідження ми керувалися основними засадами методології наукового пізнання: соціальною обумовленістю розвитку науки й разом з тим необхідністю обліку логіки її внутрішнього розвитку; історизму у суспільних науках; єдністю історичного й логічного в дослідженні суспільних явищ; системним підходом до аналізу явищ природи і суспільства. При цьому ми спиралися на висновки й узагальнення методологічного характеру стосовно питань розвитку середньої загальноосвітньої школи і психолого-педагогічної науки, що містяться у працях відомих науковців: Ю.К.Бабанського, Г.О.Балла, О.І.Бугайова, Л.С.Виготського, П.Я.Гальперіна, С.У.Гончаренка, Д.Д.Зуєва, Є.В.Коршака, О.І.Кульчицької, О.М.Леонтьєва, О.І.Ляшенка, М.Т.Мар-тинюка, О.О.Пінського, О.В.Сергєєва, Є.М.Сульженко, Н.Ф.Тализіної, О.К.Тихомирова, І.К.Туришева, А.В.Фурмана, М.Н.Шабаліна та інших.
Мета дослідження - виявити тенденції розвитку фізики як навчального предмета в середній загальноосвітній школі України.
Завдання дослідження - виокремити та проаналізувати в історичному і методичному аспектах періоди становлення та розвитку вітчизняної методичної системи навчання шкільної фізики.
І період - елементи фізичних знань у системі освіти ХVІІІ - початку ХІХ століть.
Історія викладання фізики в навчальних закладах російської імперії нараховує понад 300 років і веде свій початок із заснування перших закладів освіти - Київської духовної академії (1631 р.) і Московської слов'яно-греко-латинської академії (1685 р.). Там фізика вивчалася в курсі філософії, за Аристотелем, викладання здійснювалось грецькою та латиною, а методи навчання були схоластичними, успадкованими від середньовіччя. Таке ж викладання фізики було в духовних семінаріях (з 1721 року) і в першому шляхетському корпусі (з 1731 року) майже до кінця XVIII століття. Перші спроби викладання фізики й механіки як реальних предметів було зроблено в Петровську епоху.
На початку XVIII ст. було застосовувалися лише перекладні підручники фізики, зокрема переклади з німецької. Першим перекладним підручником фізики була книга академіка Г. Крафта "Коротке керівництво до пізнання простих та складних машин". Це були основи механіки. "Коротке накреслення відкритого проходження дослідної фізики" (1738 р.) Г. Крафта і "Вольфіанська експериментальна фізика" М.В. Ломоносова (1746 р.; 1760 р. - друге видання) - перші підручники фізики в Росії.
Лише в кінці XVIII ст. видано "Коротке керівництво до фізики" М. Головіна (1785 р.), "Керівництво до фізики" П. Гіляровського (1793 р.) і "Фізика" М. Сперанського (1797 р.). Це були перші оригінальні підручники, написані вітчизняними авторами.
За Статутом 1786 р. фізика (і окремо - механіка) вивчалася тільки на другому році навчання в четвертому класі Головного народного училища.
У другій половині XVIII ст. відбулася важлива якісна зміна в галузі освіти - перетворення спеціальної школи на школу загальноосвітню. До початку ХІХ ст. школа Російської Імперії не була, не стала, а ставала загальноосвітньою. Це дуже важлива обставина.
За статутом 1804 р. фізика вважалась обов'язковим навчальним предметом у гімназіях. Єдиної програми її навчання не було, навчальні плани скрізь були різні.
За Статутом 1828 р. вивчення фізики мало відбуватись тільки в гімназії: у шостому класі - "загальна" і в сьомому класі - "часткова". Природознавство цілком виключалося з курсу повітового училища і гімназії. З 1849 р. фізика стала вивчатися в п'ятому, шостому і сьомому класах у всіх типах гімназій).
Треба відзначити, що в цей період відбувалися значні зміни у навчанні фізики: книжково-словесний метод викладання, "крейдова" фізика - як принцип - поступився місцем новому, що відповідає віковим особливостям учнів, вимогам методики й духу часу, методу наочності у викладанні; загалом якісні підручники поступово заміняли новими, більш науково-обґрунтованими (починаючи з підручника Е.Х. Ленца) і здатними зацікавити учнів (починаючи з підручника М. Любимова). Видатні вчителі, майстри своєї справи, що нараховувалися одиницями, перестали бути музейною рідкістю; навчальні заклади одержали необхідне устаткування та приміщення; гімназія стала загальноосвітньою.
Діяльність передових викладачів підготувала той величезний підйом вітчизняної школи, що відбувся в 60-х роках XIX сторіччя.
ІІ період - фізика в школах післяреформеного періоду (60 - 70-і роки) і періоду політичної реакції (80 - 90-ті роки) ХІХ століття.
За Статутом 1864 року на фізику й механіку відводилося 9 годин у реальних гімназіях, 6 годин - у класичних, а за Статутом 1871 року - 6 годин, за планом 1890 року - 8 годин.
У 70-і роки ХІХ ст. Міністерство народної освіти розпочало вживати заходи з розробки програм з фізики в державному масштабі. Разом зі Статутом 1871 р. російська гімназія вперше одержала загальнодержавні програми.
Для цього періоду характерні підручники: К.Д.Краєвича "Підручник фізики" (1866 р).; О.Ф.Малиніна і К.П.Буреніна "Керівництво фізики" (1866 р.); М.О.Любимова "Початкова фізика" (1873 р.); Ф.Ф.Петрушевського "Початковий підручник фізики" (1877 р.); С.Ковалевського "Підручник фізики" (1887-1888 рр.); В.Бооля "Елементарна фізика" (1970 р.).
Отже, у період зародження та становлення фізики як навчального предмета чітко виявилися такі її наукові проблеми: визначення навчально-виховних завдань шкільного курсу фізики, розробка змісту цього навчального предмета й у зв'язку з ним розробка організаційних форм, методів і прийомів викладання фізики; було також уперше порушено питання про розвиток пізнавальної діяльності учнів у процесі оволодіння ними знаннями про природу. Однак ці проблеми не були зведені в одну струнку теорію,
Loading...

 
 

Цікаве