WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Розвиток мислення майбутніх педагогів як умова їх професійно-педагогічної підготовки - Реферат

Розвиток мислення майбутніх педагогів як умова їх професійно-педагогічної підготовки - Реферат


Реферат на тему:
Розвиток мислення майбутніх педагогів як умова їх професійно-педагогічної підготовки
Проблема розвитку мислительної активності людини - одна з найбільш важливих у психології. Її вивчення має досить суттєве теоретичне й практичне значення.
Нові суспільні відносини (економічні, політичні, правові та ін.), що складаються в нашій країні, неможливі без формування відповідного типу особистості, якій були б притаманні такі особливості розумової діяльності, як системність знань, активність, гнучкість і самостійність розуму. У зв'язку з цим постає питання підготовки ініціативних, творчих учителів з розвинутим професійно-педагогічним мисленням.
Професійно-педагогічне мислення - це "... таке мислення, яке уможливлює проникання в причинно-наслідкові зв'язки педагогічного процесу, аналіз власної діяльності, відшукування наукового обґрунтування успіхів і невдач, передбачення результатів роботи" [7, с. 80].
Формування професійно-педагогічного мислення тісно пов'язане з такою мислительною операцією, як порівняння. Адже розвиток мислення студента, зокрема розвиток уміння порівнювати, є важливим у світлі однієї з ідей педагогічної психології - єдності навчання, розумового розвитку та виховання особистості. Різнобічно розвинута особистість не може сформуватися без повноцінного розумового розвитку.
У становленні інтелекту студента беруть участь і зміст знань, і ті розумові вміння, якими він оволодіває у ВНЗ, засвоюючи та застосовуючи їх на практиці. Озброюючи студента вміннями розумової діяльності, в тому числі вмінням порівнювати, ми тим самим сприяємо формуванню майбутнього педагога.
Що ж таке порівняння? У філософському словнику дається таке визначення: "Порівняння - зіставлення об'єктів з метою з'ясування рис подібності чи відмінності між ними (або того чи іншого разом). Порівняння є найважливішою передумовою узагальнення й відіграє велику роль в умовиводах. Судження, що висловлюють результат порівняння, служать меті розкриття понять про об'єкти, які порівнюємо; в цьому відношенні порівняння виступає в ролі прийому, що доповнює, а інколи й заступає визначення" [9, с. 389].
Роль порівняння в пізнанні навколишнього світу дуже велика. Звідси і його значення в навчанні, про що неодноразово нагадував К.Ушинський: "Порівняння є основа будь-якого розуміння й будь-якого мислення, - писав він. - У дидактиці порівняння повинно бути основним прийомом. Щоб зрозуміти предмет, відрізняти від дуже схожих з ним предметів і знайти схожість з дуже віддаленими від нього предметами, тільки тоді ви з'ясуєте для себе всі суттєві ознаки, а це означає - зрозумієте предмет" [8, с. 436].
Порівняння має свій предмет, свою мету та передбачає свої шляхи реалізації в процесі професійно-педагогічного навчання. Предметом порівняння виступають об'єкти реальної дійсності, якості, ознаки, а також факти, явища, процеси.
Порівняння завжди цілеспрямоване, тобто відбувається під певним кутом зору. Так, учнів 5 класу можна вивчати як учнів підліткового віку, в цьому їх схожість, але вони відрізняються один від одного за своїми індивідуальними якостями, особливостями. Цей прийом можна використовувати на всіх етапах пізнання в процесі навчання: при сприйманні та усвідомленні нового, його узагальненні та систематизації.
Порівняння за ступенем повноти може бути повним та частковим. Якщо під час порівняння необхідно встановити як подібність, так і відмінність, то це буде повне порівняння. Часткове порівняння вимагає з'ясування лише схожості чи відмінності. Порівняння відрізняються й за способами їх здійснення. Вони можуть бути паралельними, послідовними або віддаленими в часі. Паралельним буде порівняння матеріалу, який вивчається синхронно, наприклад, порівняння знань з психології та педагогіки (аналіз уроків, етапи пізнавальної діяльності, активізація пізнавальної діяльності учнів на уроці тощо). Послідовним є порівняння фактів, явищ, якостей, процесів, які вивчаються хронологічно. Віддаленим уважається порівняння об'єктів, що вивчались на різних заняттях упродовж значного періоду. Наприклад, порівнюються знання, одержані з розділів "Психологія навчання" та "Психологія виховання".
Необхідною умовою порівняння є вміння виділяти суттєві ознаки предметів, явищ, чого й слід навчати студентів. "Суттєва ознака - це ознака, що належить предмету за всіх його умов, без якої даний предмет існувати не може..." [6, с. 578].
Першою необхідною умовою для правильного визначення суттєвих ознак предметів чи явищ є достатньо повні знання про них, оскільки суттєві ознаки можуть бути з'ясовані тільки в системі з іншими. Друга необхідна умова - це систематичне використання цього прийому та наближення спеціальних умов навчальної педагогічної діяльності до практичної. З'ясувавши ознаки порівнюваних предметів, явищ, необхідно визначити основу цього порівняння. Такою основою можуть бути лише такі ознаки, за якими явище чи подію правомірно зіставляти.
Для того, щоб провести цілеспрямоване порівняння, необхідно сформувати в студентів звичку користуватися відповідним правилом-орієнтиром, яке має такий вигляд: 1) з'ясуйте мету порівняння; 2) перевірте, чи знаєте ви матеріал стосовно явищ, процесів, фактів, які необхідно порівняти; 3) виділіть усі ознаки й знайдіть основу для порівняння; 4) знайдіть схоже та відмінне; 5) зробіть висновки.
Робота за цим правилом-орієнтиром привчає студентів діяти послідовно, логічно, вчить міркувати, робити висновки та обґрунтовувати власну думку. "Виділення головного, порівняння неодмінно має закінчуватися висновками, узагальненнями. Усе це не випадкове. Людина одержує велику кількість інформації і, якби не здатність її до узагальнення, вона не змогла б у ній орієнтуватися. Ця категорія в логіці вважається однією з головних мислительних операцій, за допомогою якої здійснюється виділення суттєвих ознак, що належить цілому класу предметів" [6, с. 389].
Узагальнення - складний прийом розумової діяльності, який передбачає вміння аналізувати явища, виділяти головне, абстрагувати, порівнювати. Саме тому в практиці навчання спочатку й відпрацьовуються ці структурні компоненти прийому. Об'єктом узагальнення можуть бути добре відомі студентам, схожі між собою властивості предметів, факти, події та ознаки, зв'язки та відношення, процеси. Метою узагальнення є повноцінне засвоєння та використання знань на рівнях стандартних операцій, аналітико-синтетичному та творчому. За особливостями пізнавальної діяльності розрізняють два типи узагальнення: емпіричне та теоретичне. Емпіричне узагальнення здійснюється в порівнянні зовнішніх, безпосередньо даних ознак з метою виділення загальної ознаки. Реалізується воно у спосіб підведення конкретних видових понять під більш широкі (родові).
Теоретичне узагальнення здійснюється на основі аналізу, синтезу, абстрагування. Під час таких операцій виділяється суттєве, яке ми абстрагуємо від несуттєвого. На основі цього здійснюємо теоретичне узагальнення, причому діалектичним шляхом,коли явища розглядаються в розвитку, взаємозв'язку та взаємозумовленості. Ці два типи й способи узагальнення не можна протиставляти. Далеко не кожний матеріал з психології можна будувати на одному з них. Теоретичне узагальнення необхідне для формування системи наукових понять та ідей.
На практиці студенти навчаються формулювати емпіричні узагальнення, а від них переходять до теоретичних. Обидва типи узагальнення доцільні в навчальному процесі, але
Loading...

 
 

Цікаве