WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Соціально-психологічні проблеми підготовки фахівців до професійної діяльності - Реферат

Соціально-психологічні проблеми підготовки фахівців до професійної діяльності - Реферат


Реферат на тему:
Соціально-психологічні проблеми підготовки фахівців до професійної діяльності
Реформа вищої школи України відбувається в умовах складних соціально-економічних перетворень. Процес демократизації суспільства сприяє визнанню людини реальною і найважливішою суспільною цінністю. Сучасне суспільство вимагає таких фахівців, які мають відповідні професійно важливі якості і психологічно готові працювати в умовах ринкових відносин. Проблемами психології і педагогіки вищої школи займалися С.Архангельський, М.Дьяченко, Л.Кандибович, Н.Кузьміна та ін. Протягом останнього десятиріччя широко обговорюється проблема зміни когнітивної орієнтації освіти на особистісно орієнтовану (Н.Алексєєва, Г.Балл, Д.Бєлухіна, В.Серікова, І.Якиманська) [2].
Розвиток особистості людини - складний процес, який триває протягом усього життя. Особливо інтенсивно він протікає в юнацькому віці, зокрема, у студентський період. Від того, як протікає процес розвитку особистості у студентському віці, багато в чому залежить якість професійної підготовки людини та її подальшої професійної діяльності.
Вивчаючи проблему впливу професійної освіти на становлення особистості, дослідники (К.Абульханова-Славська, В.Дружиннік та ін.) підкреслюють, що одним з основних завдань практичної психології і, зокрема, практичного психолога в системі професійної освіти є розробка критеріїв особистісного розвитку професіонала на основі системно-діяльнісного підходу.
Л.Петровська звертає увагу на те, що людина входить до професійного життя нерідко абсолютно неінформованою про можливості свого інтелекту, труднощі у спілкуванні, внутрішні конфлікти тощо [5].
Розглядаючи професійне становлення людини, етапи цього процесу, особливості і чинники, які впливають на нього, М.Варбан відзначає, що відсутнє цілісне уявлення про особистість професіонала, його мету, проблеми і засоби їх вирішення в професійному середовищі. У сучасних вітчизняних роботах новий підхід знайшов свій розвиток у "акмеологічному напрямі" (Л.Карназова, А.Реан, Р.Каверіна), який вивчає представників різних професій як особистостей зі своїми індивідуальними напрямами розвитку, життєвим досвідом, проблемами, етапами, кризами внутрішнього розвитку і зростання. Зарубіжними й вітчизняними психологами професіоналізація розглядається як складний багатовимірний феномен.
Е.Зеєр відзначає необхідність перенесення акцентів з професійної компетентності на професіоналізм, який, крім широкого кола професійних знань і вмінь, має на увазі також професійно важливі якості. Саме це може забезпечити професійній освіті "конвертовану", соціально-професійну мобільність [3], професійну відповідальність тощо. Реалізація такої професійної освіти можлива за умови широкого впровадження у практику педагогічних ВНЗ особистісно-орієнтованої освіти. Особистісно орієнтована освіта найбільшою мірою відповідає гуманістичній меті професійного становлення особистості. Становлення особистісно орієнтованої освіти дозволить також забезпечити професійну самореалізацію людини і підтримку її особистісного і професійного зростання.
Л.Мітіна, досліджуючи особистісний та професійний розвиток людини, дійшла висновку про їх єдність, де чинником розвитку є внутрішнє середовище особистості, її активність, потреба в самореалізації [4].
В.Панок, А.Сисоєв та інші відзначають, що проблема формування психологічної готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності вимагає присутності психолога й організації психологічної підтримки у ВНЗ. Традиційна модель навчання у вищому навчальному закладі, підкреслюють дослідники, стала гальмом у розвитку системи підготовки фахівців. При цьому ігнорується або недостатньо розуміється та обставина, що студент потрапляє до нової соціальної системи, завдання якої таке ж, як і у школи, але мета інша. Якщо у першому випадку метою є формування особистості, яка має розвинений загальноосвітній і культурний рівень, то в другому вона полягає у формуванні професійно розвиненої особистості, здатної до продуктивної діяльності у певній галузі. Природно, досягнення цього має на увазі адекватний розвиток різносторонніх особистісних якостей і здібностей. М.Гамезо відзначає, що входження особистості до професії дійсно є проблемою, і необхідно розробляти й широко використовувати активні форми й методи професійного виховання. Об'єктами професійного розвитку особистості є її інтегральні характеристики: 1) соціально-професійна спрямованість, 2) компетентність, 3) професійно-важливі якості, 4) психофізіологічні властивості.
Теоретичний аналіз дозволив виділити компоненти професійної спрямованості: мотиви (наміри, інтереси, схильності), ціннісні орієнтації (значення праці, зарплата, кваліфікація тощо), професійну позицію (ставлення до професії, настанови, очікування і готовність до професійного розвитку), соціально-професійний статус.
Дослідники відзначають різний психологічний зміст цих компонентів на різних стадіях становлення, обумовлений характером провідної діяльності і рівнем професійного розвитку особистості.
Друга підструктура суб'єкта діяльності - це професійна компетентность - сукупність професійних знань, умінь, засоби виконання професійної діяльності. Основні її компоненти: 1) соціально-правова компетентність - знання й уміння у сфері і взаємодії із суспільними інститутами і людьми; 2) спеціальна компетентність - підготовленість до самостійного виконання конкретних видів діяльності, уміння вирішувати типові і професійні задачі й оцінювати результати своєї праці, здатність самостійно набувати нові знання й уміння за фахом; 3) персональна компетентність - здатність до постійного професійного зростання й підвищення кваліфікації, а також реалізація себе у професійній праці; 4) аутокомпетентність - адекватне уявлення про свої соціально-професійні характеристики і володіння технологіями подолання професійних деструкцій.
Е.Зеєр акцентує свою увагу на тому, що професійно обумовлені структури діяльності й особистості є психологічною основою конструювання технологій професійного розвитку фахівця, та виділяє три етапи цієї процедури: 1. Цілепокладання, формулювання завдань професійного розвитку особистості фахівця. 2. Визначення змісту професійно-розвиваючого навчального матеріалу, складання програми. 3. Визначення складу активних форм і методів взаємодії викладачів, психологів зі студентами.
Завданнями першого етапу є: актуалізація професійно-психологічного потенціалу особистості; стимулювання й мотивування професійного зростання, кар'єри; підвищення соціально-професійної компетентності; діагностика й корекція професійно-психологічного профілю фахівця; розвиток професійно важливих якостей і ключових кваліфікацій; формування соціально-професійних та інтелектуальних умінь; освоєння компетентних технологій професійної поведінки; розвиток позитивної професійної Я-концепції і проектування сценаріїв професійного розвитку; подолання деструктивного розвитку особистості фахівця: криз, деформацій.
Найважливішимискладовими психологічної діяльності людини є її якості. Їх розвиток у процесі професійного становлення призводить до формування професійно важливих якостей, під якими В.Шадріков розуміє індивідуальні якості суб'єкта діяльності, що впливають на ефективність діяльності і успішність її освоєння. До професійно важливих якостей він відносить також і здібності.
Найважливішою професійно обумовленою підструктурою особистості є професіонально значущі психофізіологічні властивості. Розвиток цих властивостей відбувається в ході освоєння діяльності. При цьому одні психофізіологічні властивості визначають розвиток професійно важливих якостей, інші, професіоналізуючись, набувають самостійного значення.
Таким чином, модель фахівця має бути динамічною: у ході формування професіонала повинні змінюватись окремі кваліфікаційні характеристики і зв'язок між ними.
ЛІТЕРАТУРА
1. Асмолов А.Г. Психология личности. - М.: Изд-во МГУ, 1990. - 367 с.
2. Балл Г.А. Концепция самоактуализации личности в гуманистической психологи. - К., Донецк, 1993. - 32 с.
3. Зеер Э.Ф. Психология личностно-ориентированного профессионального образования. - Екатеринбург: Изд-во Урал. гос. проф.-пед. ун-та, 2000. - 258 с.
4 Митина Л.М. Личностное и профессиональное развитие человека в новых социально-экономических условиях // Вопросы психологии. - 1997. - №44. - С.28-34.
5. Психологическая поддержка в вузе ("круглый стол") // Психол. журнал. - 1994. - Т.15. - №5. - С.102-116.
Loading...

 
 

Цікаве