WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Проблема відповідальності в психологічних дослідженнях - Реферат

Проблема відповідальності в психологічних дослідженнях - Реферат

чинників під час оцінювання поведінкиінших [7, с.740].
Певне відображення знайшла проблема відповідальності в психологічних дослідженнях вітчизняних авторів. Спинимося на останніх дослідженнях. Розглядаючи розвиток особистості, її активності в різних її проявах та формах, низка дослідників уважає, що повноцінна відповідальність притаманна насамперед соціально зрілій особистості [3; 4; 5; 6; 8; 10; 12].
У дослідженнях Т.Титаренко відповідальність неможливо розглядати відокремлено від поняття свободи. Як зауважує Т.Титаренко [9], відповідальність не суперечить свободі, вона є логічним наслідком, який об'єднує низку вчинків у життєвий шлях людини. Відповідальність передбачає свободу прийняття рішень, свободу вибору цілей та способів, методів і стилів їх досягнення [9; 10]. Оскільки вибір можливості дії випливає з активності суб'єкта, то ступінь його особистісної відповідальності зумовлюється напрямом і соціальними наслідками його діяльності. Напрям цієї діяльності обирається вільно, шляхом відповідального прийняття рішення. У цьому розумінні відповідальність є мірою свободи. Відповідальність передбачає необхідність збереження індивідуальної своєрідності, нетотожності життєвого світу. Якщо простір, в якому живе особистість, замкнений, то й відповідальність ніби зменшується, стає зовнішньою [9].
Т.Титаренко вказує на те, що оптимальні домагання сприяють розвитку особистості, зростанню її зрілості та відповідальності. Т.Титаренко виокремлює домагання та групи змістів, які можна розташувати за рівнем зростання активності та відповідальності: 1 - чогось сподіватись; 2 - чогось дуже хотіти; 3 - на щось претендувати, вимагати від інших; 4 - активно старатися, самостійно діяти у певному напрямку [10, с.130-131].
У роботі В.Татенко, присвяченій узагальненню результатів теоретичного дослідження одного з найбільш важливих аспектів проблеми людини як суб'єкта психічного життя, а саме питання щодо можливої логіки суб'єктних перетворень в онтогенезі, чітко простежується лінія розвитку відповідальності [8].
Автор вважає, що, "як автономна жива істота, дитина із самого початку прагне (і змушена) зайняти позицію суб'єкта, котрий протистоїть своєму існуванню як об'єкту. Це і є основне протиріччя, що провокує наступний саморозвиток суб'єкта психічної активності як інстанції, котра сама відповідає перед собою за своє життєреалізування й існування своєї психіки" [8, с.15].
Етап становлення індивіда як суб'єкта психічної активності, який дослідник співвідносить з раннім дитинством, характеризується ним "пробудженням експериєнтальної інтуїції суб'єкта ядра, включенням у розвиток суб'єктного механізму самоапперцепції. Також домінуванням такої психічної функції, як пам'ять. Якщо на першому етапі актуалізувалася розвивальна суперечність "бути чи не бути", то тут вона набуває формовияву "мати чи не мати" [8, с.17].
На наступному етапі онтогенезу, який автор співвідносить із дошкільним віком, пробуджується рефлексивна інтуїція суб'єктного ядра, прилучається до розвитку суб'єктний механізм самооцінювання зі специфічною для нього функцією уяви ("гри уяви"). Специфічним суб'єктним новоутворенням цього етапу є початкове усвідомлення автономії свого "Я". У вільному, спонтанному і водночас винахідливому оперуванні образами та уявленнями дитина намагається вийти за межі суперечності "бути" й "мати" у простір творення того, що "не було" і чого "не мав". Психологічна "свобода від" "внутрішньої і зовнішньої залежності виявляється в новій суб'єктній здатності до "ширяння в уяві" та унікальній креативній спроможності "бути всім" і "мати все". Проте це ще "вільна воля", котра не бере на себе відповідальність за результат" [8, с.19].
Вільна не обмежена відповідальність за результат, "гра уяви" на новому етапі онтогенезу, на думку В.Татенко, діалектично заперечується, "знімається в уяві довільній, спрямованій на внутрішню мету, на продуктивність". Дослідник уважає, що "онтогенетична специфіка суб'єктного механізму самооактуалізації полягає в тому, що дитина відкриває в собі здатність і відповідний мотив до продуктивної, результативної довільної дії й обов'язкового виконання того, що їй потрібно зробити. Тут до здатності "бути", "мати" і "творити" додається суб'єктна спроможність до "здійснення", "втілення", тобто актуалізації, котра, однак, тільки долучається до розвитку" [8, с.20].
Етап підліткового віку характеризується "пробудженням віртуальної інтуїції суб'єктного ядра і за діянням до розвитку суб'єктного механізму самовизначення з притаманною йому психічною функцією мовлення" [8, с.21].
"Протиріччя між суб'єктною здатністю до самовизначення у ситуації прийняття рішень, котра долучалася до розвитку на етапі підліткового віку, і обмеженими можливостями реалізації цих рішень через брак володіння засобами діяльності пробуджує до життя в юнацькому віці потенційну інтуїцію суб'єктного ядра. Створює основу для розгортання механізму самопотенціювання і виокремлення як головної вищої психічної функції мислення" [8, с.22].
На думку В.Татенко, "основним способом розвитку зрілого індивіда як суб'єкта психічної активності стає вчинок - індивідуально і соціально відповідальний творчий акт свідомої сутнісної самоактуалізації людини. Саме в екзистенційному переживанні необхідності "втілення" сутнісного в собі, у покладанні на себе повної відповідальності за самоздійснення і реалізацію відповідального переживання у вчинку починає стверджувати себе зріла суб'єктність" [8, с.26].
Вивчаючи феномен вибору в контексті соціальної поведінки, Г.Балл вважає, що "очевидною є необхідність достатньої компетенції і відповідальності особи у прийнятті та здійсненні стратегічного життєвого рішення (включно з потрібними при цьому актами вибору) і в подальшій діяльності, спрямованій на реалізацію відкритих цим рішенням можливостей [1, с.6]. Відповідальність, яку суб'єкт має виявити при здійсненні актів вибору, на думку дослідника істотно залежить від типу виконуваної діяльності. "Якщо предмет діяльності перебуває у просторі моделей (побудованих чи то в ідеальному плані, чи в рамках добре контрольованої ділянки матеріального буття), - умови для трансцендування вибору є сприятливішим; крім того, суб'єкт часто у змозі повернутися до вибору, який виявився хибним, і замінити його на кращий. Якщо ж предмет діяльності занурений у простір реального життя, питома вага актів вибору є вищою. Оскільки: а) доводиться більше рахуватися з нормативною "решіткою"; б) суб'єктові бракує часу на винайдення нестандартних розв'язків, і тому він частіше змушений обмежуватися вибором з відомих альтернатив. У просторі реального життя кожний акт вибору є більш відповідальним, бо "переграти" його тут неможливо. У кращому випадку вдається виправити більшою чи меншою мірою його негативні наслідки" [1, с.12].
Т.Вольфовська зазначає, "що здатність до самостійної побудови свого життя та відповідальність мають бути центральним ядром, навколо якого повинна формуватися
Loading...

 
 

Цікаве