WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Комунікативна компетенція – провідна складова професійної підготовки вчителя-європейця, викладача англійської мови - Реферат

Комунікативна компетенція – провідна складова професійної підготовки вчителя-європейця, викладача англійської мови - Реферат

комунікативної компетенції, що має кілька складових: лінгвістичну, соціолінгвістичну, соціокультурну, стратегічну, соціальну та дискурсивну.
Лінгвістична компетенція передбачає оволодіння певною сумою формальних знань і відповідних їм навичок, пов'язаних із різними аспектами мови: лексикою, фонетикою, граматикою. При цьому постає питання: які слова, граматичні структури та інтонеми необхідні людині того чи іншого віку, професії тощо для забезпечення нормальної взаємодії мовою, яка вивчається.
Соціолінгвістична компетенція - це здатність здійснювати вибір мовних форм, використовувати і перетворювати їх відповідно до контексту.
Мова відбиває особливості життя людей. Вивчаючи багатоманітність планів вираження, можна багато що зрозуміти і дізнатися про культуру країни мови, що вивчається. А це підводить нас до необхідності формування соціокультурної компетенції. Набуття соціокультурної компетенції не зводиться лише до формування глобальних уявлень про світ. Вона пропонує весь процес навчання іноземної мови.
Певні вміння й навички в організації мовлення, вміння вибудовувати його логічно, послідовно й переконливо, ставити завдання й досягати поставленої мети - це вже новий рівень комунікативної компетенції, що у матеріалах Ради Європи названий стратегічним чи дискурсивним.
Багато питань даного рівня комунікативної компетенції прекрасно розроблено в курсі риторики: недарма деякі гуманітарнозорієнтовані школи включають цю дисципліну до обов'язкової програми.
Ключовим поняттям концепції вивчення іноземних мов у європейських країнах є "поріг комунікації", а методичними орієнтирами - правильна вимова і сучасне розмовне мовлення. Вивчення іноземноїмови, таким чином, виходить за рамки педагогіки і набуває важливого політичного значення. Йдеться про переорієнтацію з оволодіння граматичними структурами на оволодіння живою мовою.
Останньою зі складових комунікативної компетенції, але жодним чином не останньою за значущістю ("The last but not least") є соціальна компетенція. Вона передбачає готовність і бажання взаємодіяти з іншими, впевненість у собі, а також уміння поставити себе на місце іншого і здатність впоратися із ситуацією, що склалася.
Такий підхід до професійної підготовки вчителя знайшов відбиття і в сучасному методі навчання - комунікативно-діяльнісному, що ставить за мету навчання мови через мовлення і заснований на таких ключових поняттях, як "спілкування", "культура", "мотивація", "інтерактивність". До провідних характеристик цього методу належать наступні:
o адекватність до реального спілкування;
o пріоритет мовленнєвої діяльності у взаємозв'язку всіх її видів;
o застосування активних форм спілкування (бесід, диспутів, конференцій, круглих столів, обговорень, роботи в "English-speaking Club"), що дають можливість висловитися, виразити свої думки в діалозі чи монолозі;
o синхронність, послідовність.
Розглядаючи навчання в такому плані, слід відзначити, що навчати мови - це значить не тільки (давати знання про мову), а й навчити користуватися мовою як засобом спілкування, критично мислити, отримувати інформацію з усіх доступних джерел, оцінювати її, розуміти співрозмовника, формулювати власні думки.
Отже, йдеться про формування комунікативної компетенції студентів.
Сучасна вікова психологія визнає провідною діяльністю учнів початкової школи ігрову, для середньої ланки - пізнавальну й ціннісно-зорієнтовану, а в старших класах великого значення набуває комунікативна діяльність: вміння висловитися іноземною мовою. Враховуючи ці провідні види діяльності, вчитель не має перетворювати урок на "урок про мову", а створювати мовленнєві ситуації для тренінгу у спілкуванні, коректно й позитивно коментувати оцінки, створювати ситуації успіху для кожного, хто навчається, розвивати позитивне ставлення до мови.
За комунікативно-діяльнісного підходу змінюється й роль учителя: він не просто повідомляє знання, але організує пізнавальну діяльність учнів, створює умови для висловлення власної думки, ставлення до матеріалу, що вивчається, співвідносячи його з реальним життям.
У методичному арсеналі вчителя в даний час превалюють поряд із традиційними формами, нові форми: тематичні бесіди, не завчені заздалегідь, а дискурсивні, диспути, дискусії, інтерв'ю, круглі столи, конференції, захист проектів, рецензування й реферування, спілкування в електронній пошті та Інтернеті з наступним обговоренням отриманої інформації, рольові ігри, драматизації, переклади (синхронні, послідовні, чи дослівні, художні), "English-speaking Club" тощо.
ЛІТЕРАТУРА
1. Абашкіна Н.В. Принципи розвитку професійної освіти в Німеччині. - К.: Вища школа, 1998.-195с.
2. Алферов С.Ю. Местные организации управления за рубежом: проблеми модернизации и реформирования //Педагогика. - 1996. / № 6. - С.92.
3. Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття). - К.: Райдуга, 1994. - С.8-10.
4. Ніколаєва С.Ю. Методика викладання іноземних мов в середніх навчальних закладах. - К.: Ленвіт, 2002. - 346 с.
5. Пуховська Л.П. Професійна підготовка вчителів у Західній Європі: спільність і розбіжності: Монографія. - К.: Вища школа, 1997. - 180 с.
Соловова Е.Н. Методика обучения иностранным язькам. - М.: Просвещение, 2003. - 239с.
Loading...

 
 

Цікаве