WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Дидактичні принципи дистанційної освіти - Реферат

Дидактичні принципи дистанційної освіти - Реферат

освіти пізнавальним потребам того, хто навчається, у дистанційній освіті дослідниця вбачає у принципі вільного вибору одержуваної інформації шляхом визначеної діяльності. Такий висновок дослідниця робить, спираючись на той факт, що дистанційне навчання дозволяє використовувати різні методи конструювання знань, у яких немає єдиного для всіх інформаційного джерела. Наприклад, суб'єкт навчання може застосувати як навчальні посібники "веб-квести" - тематично підібрані гіпертекстові матеріали із посиланнями на локальні чи глобальні ресурси. Це дозволяє максимально індивідуалізувати освітню траєкторію навчання, а відтак скерованість навчання стосується вже не інформації, а перетворювальної діяльності, яка здійснюється суб'єктами навчання через методи дистанційної творчості.
О.В.Хуторський, спираючись на науковий аналіз досвіду здійснюваної ним експериментальної дистанційної діяльності, сформулював такі принципи дистанційного навчання: створення дистантним учнем освітньої продукції в досліджуваних предметах і освітніх галузях; відповідності зовнішнього освітнього продукту учня його внутрішнім особистісним потребам; пріоритету діяльнісного змісту перед інформаційним; відповідності освітніх процедур телекомунікаційним формам і технологіям; відкритої комунікації стосовно створюваного дистанційними учнями освітньої продукції; пріоритету діяльнісних критеріїв оцінки результатів дистанційного навчання перед інформаційними [8]. На особливу увагу заслуговує останній принцип. Згідно з ним перевірці підлягають не інформаційні, а діяльнісні результати навчання суб'єкта навчання. Стаціонарний залік чи дистантний іспит для учнів будується на рефлексивних питаннях і завданнях типу: "Опишіть способи досягнення отриманих вами результатів". Така система контролю оцінює не стільки матеріалізований продукт того, хто вчиться, наприклад, реферат, який може бути численних "колекцій рефератів" у мережі Інтернет, а особистісну діяльність учня, яка характеризує його внутрішній освітній приріст.
Російські науковці на підставі узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду визнають формування таких педагогічних принципів дистанційного навчання у контексті відкритого навчання: особистісно-орієнтований характер освітніх програм (маркетинговий підхід, облік освітніх потреб тих, хто навчається); практичну орієнтованість змісту і способів спільної діяльності (системність і цілісність змісту утворення і видів діяльності); активність і самостійність тих, хто навчається, як основних суб'єктів процесу навчання; проблемність і діалогічність змісту і характеру взаємодії в навчальному процесі; рефлексивність (усвідомлення суб'єктом навчання змісту, способів діяльності, а головне, власних особистісних змін); варіативність (розмаїтість), коли зміст навчання повинен демонструвати різні точки зору на проблему, різні боки її розв'язання; принцип підтримуючої мотивації; модульно-блоковий принцип організації змісту утворення і діяльності учнів. Заслуговують на увагу висновки про те, у який спосіб зазначені принципи ведуть до якісних змін у всіх елементах педагогічної системи:
1. В основі змісту освіти виявляються не логіка науки, а професійні завдання. З цієї причини дистанційне навчання дозволяє здійснити перехід від предметного принципу побудови змісту освіти до створення інтегрованих навчальних курсів, що дають цілісну картину професійної діяльності.
2. Змінюється характер самого знання. Головним за добору змісту освіти стає критерій "знання - під діяльність". У дистанційному навчанні знання починають виступати не тільки у ролі онтології, але й у ролі засобів для рішення конкретних професійних задач. Однак з цього аж ніяк не випливає, що фундаментальні знання щезають з дистанційної освіти. Вони залишаються, але починають будуватися за іншими законами, а саме: знання - не про запас, а під реальні потреби і проблеми, що виникають у діяльності. Першорядного значення набувають універсальні (методологічні) знання, що дозволяють проектувати майбутнє.
3. Змінюються вимоги до методів і форм організації утворення, а отже, до рівня підготовки викладачів і їхніх ролей у навчальному процесі. Провідними стають активні індивідуальні і групові (спільні, колективні) форми роботи з навчальним матеріалом.
4. Змінюються тип діяльності і ролі як викладача, так і студента. Студент виступає повноцінним суб'єктом діяльності при вирішенні навчально-професійних і власне професійних задач, одержуючи необхідну допомогу від викладача.
Як зазначено у [9], особливості дистанційного навчання, заснованого на максимальному використанні інформаційних технологій, виявляються через ряд додаткових принципів.
Принцип діяльності. Діяльний аспект відкритого утворення при використанні технологій дистанційного навчання повинний превалювати над пасивним інформуванням. Це означає, що зміст навчальних матеріалів вибудовується навколо основних видів навчальної діяльності. Організація навчального процесу будується на основі моделювання реальних операцій, наприклад, у бізнесі. Організація процесів навчання орієнтується на рефлексію учнем власного досвіду і результатів своєї навчальної діяльності.
Принцип формування підтримуючого дружнього середовища. Потреба в знанні йде поряд із так званим страхом перед знанням, із тривогою, потребою в безпеці і впевненості. Відбувається діалектична взаємодія прагнення вперед і руху назад, що одночасно є битвою між страхом і мужністю (А.Маслоу). При цьому можливість здійснення визначених комунікацій у мережі Інтернет дозволяє знімати психологічні бар'єри (страх перед узятою на себе відповідальністю й острахом невдачі) і в підсумку сприяє внутрішньому розкріпаченню того, хто навчається.
Принцип оптимального поєднання "м'яких" і "твердих" форм керування пізнавальною діяльністю учня. Керування пізнавальною діяльністю учнів може мати "м'які" форми (ситуаційне керування), якщо передбачається досягнення навчальних цілей типу "володіти" і "діяти". У той же час на етапах, де передбачається засвоєння матеріалу на рівнях "знати" і "уміти", можуть використовуватися більш "тверді" форми керування пізнавальною діяльністю.
Принцип особистісно-опосередкованої взаємодії. У системі дистанційної освіти обов'язковим елементом є безпосереднє спілкування того, хто навчається, і викладача-консультанта (тьютора), тому що тільки в "живому" спілкуванні можливовідслідковувати динаміку зміни потреб студента і траєкторію його розвитку, проводити експертизу творчих результатів діяльності, вирішувати нестандартні ситуації, сприяти розвитку креативных, комунікативних і рефлексивних здібностей.
Принцип відкритості комунікативного простору. Організація дистанційного освітнього процесу, реалізованого за допомогою комп'ютерних телекомунікацій, сприяє відкритості обговорення результатів діяльності учнів і своєчасної корекції їхньої роботи з актуальними навчальними об'єктами. Використання різноманітних засобів (графіки, анімації, звуку і кольору, спеціальних ефектів, гіпертекстів) дозволяє виявляти і розвивати індивідуальний творчий підхід до навчальної роботи.
Принцип індивідуального підходу до створюваних інтелектуальних продуктів тих, хто навчається. В умовах різкого збільшення обсягу інформації, доступної в Інтернет і на електронних носіях, завданням того, хто навчається, стає не запам'ятовування, а відбір і створення особистісно-орієнтованого змісту, який відповідає індивідуальним потребам кожного, що характерно для розвиваючого підходу до навчання.
Принцип пріоритету стандартизації. Актуальність і прогрес у цій галузі виявляються, наприклад, у тім, що інтенсивно розробляється мова педагогічного

 
 

Цікаве

Загрузка...