WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Проблема успішності навчання розумово здібних дітей: особистісний аспект - Реферат

Проблема успішності навчання розумово здібних дітей: особистісний аспект - Реферат

здібних дітей і класом навчання
Таблиця 3
Кількість розумово здібних учнів, які мають посередню успішність навчання ( у % ) Клас навчання
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
9 11 12 - 15 20 27 29 31 30 21
У початковій школі розбіжність показників є мінімальною - від 9% у першому класі, до 12% - у третьому. Це свідчить про те, що інтелектуальний потенціал учнів реалізується майже повністю (щодо успішності навчання).
Із переходом учнів із початкової ланки до середньої успішність різко знижується (до 21%).
Тенденція до збільшення розбіжності між показником успішності навчання і рівнем інтелектуального розвитку школярів зберігається до 8-9 класів і досягає 31%.
У 9-11 класах успішність дещо підвищуєтьсяза рахунок збільшення вмотивованості навчання школярів - 21%.
Шкільні педагоги, серед яких було проведено соціологічне опитування, називали такі причини цього процесу:
- нестикування програм початкової і середньої ланок загальноосвітньої школи;
- накопичення прогалин у знаннях, яке досягає критичної межі в 7 - 9 класах навіть у значної кількості розумово здібних дітей і не дає змоги їм засвоювати програмовий матерыал на належному рівні;
- недостатня увага вчителів до фізіологічних і психологічних криз розвитку підлітків;
- конфлікти між учителями й учнями;
- недостатня диференціація та індивідуалізація навчання інтелект-туально здібних учнів;
- підвищена вразливість цих дітей порівняно з іншими; тощо.
Чіткої взаємозалежності між віковою категорією дітей (класом навчання) і кількістю інтелектуально обдарованих серед них не встановлено.
Додаткове дослідження причин, з яких діти, що за всіма показниками інтелектуального розвитку могли б учитися на "відмінно", не мають такої високої навчальної успішності, дозволило виявити низку факторів:
1. Знижена самооцінка, невпевненість у своїх силах. Тобто посередня успішність частини розумово здібних дітей у навчанні має у своїй основі не інтелектуальні труднощі, а є результатом уявлень про себе як про неспроможних до серйозного навчання.
Посередні успіхи, незацікавленість у навчанні, девіантну поведінку багато в чому можна пояснити негативним ставленням дитини до себе (як і чому воно склалося, - тема окремого дослідження). У зв'язку з цим, мабуть, одним із основних завдань і психологів, і педагогів є прищеплення кожній дитині з перших її кроків у школі (навіть якщо вона не виявляє якихось особливих здібностей) почуття гідності, власної значущості, впевненості у свої силах і здібностях.
2. Низька вмотивованість навчання і, як наслідок, низька пізнавальна активність учнів. Досліджувані тенденції, на наш погляд, можуть бути обумовлені наступними чинниками:
- відсутністю науково обґрунтованої концепції розвитку обдарованої особистості, побудованої з урахуванням впливу основних психологічних факторів на процес її становлення на різних етапах онтогенезу;
- недостатньою розробкою наукових і прикладних аспектів специфіки процесу становлення обдарованої особистості в сім'ї, дошкільних закладах, школі, ВНЗ, трудовому колективі;
- недостатнім науковим прогнозуванням перспектив соціально-психологічної адаптації обдарованої особистості в сучасних умовах освітнього середовища;
- відсутністю чіткої системи підготовки кадрів, фахівців з психології та педагогіки, здатних забезпечити включення обдарованої особистості у професійно значущу діяльність.
Серед зазначених напрямків розвитку обдарованої особистості пріоритетними, на нашу думку, є визначення провідних (домінуючих) психологічних факторів, які забезпечують можливості для виявлення, розвитку і збереження унікальної індивідуальності обдарованої особистості на різних етапах онтогенезу.
Цілком зрозуміло, розробка даного напрямку передбачає розв'язання широкого комплексу завдань.Серед них:
- аналіз існуючих у світовій практиці підходів до розв'язання проблеми захисту і соціально-психологічної допомоги обдарованим дітям;
- вивчення різних аспектів дослідження розвитку обдарованої особистості у зарубіжній літературі;
- вичленування базових понять, які становлять методологічну основу розробки концепції розвитку обдарованої особистості;
- виявлення особливостей розвитку обдарованої особистості на різних етапах онтогенезу;
- створення системи роботи з обдарованою особистістю на основних етапах її онтогенетичного розвитку.
Отже, розвиток особистості обдарованої дитини є невід'ємною складовою соціально значущої проблеми забезпечити оптимальних умов для самоактуалізації обдарованих дітей, яку нині вирішує наше суспільство. Для успішного розв'язання зазначеної проблеми важливо враховувати всі ті як позитивні, так і негативні фактори, що впливають на розвиток обдарованих дітей, починаючи ще з дошкільного віку. Як свідчать наші дані, передусім необхідно досліджувати вплив на обдарованих дітей тих соціально-психологічних факторів, які сприяють їх особистісному розвитку та самореалізації.
ЛІТЕРАТУРА
1. Анастази А. Психологическое тестирование. - Т.2. - М., 1982.
2. Бернс Р. Развитие "Я - концепции" и воспитание. - М., 1986.
3. Беседин А.Н,, Липатов И.П. Книга практического психолога. - 1, 2 ч. - Х., 1996.
4. Блибхер В.М., Крук И.В. Патопсихологическая диагностика. - К., 1986.
5. Дубовина К.В. Индивидуальные особенности школьников. - М., 1976.
6. Дьяконов Г.Б. Психология педагогического общения. - Кировоград, 1992.
7. Зак А.З Как определить уровень развития мышления школьника. - М., 1982.
8. Зак А.З Развитие интеллектуальных способностей у детей. - М., 1990.
9. Мельников В.М., Ямпольский Л.Т. Введение в эксперимен-тальную психологию личности. - М., 1989.
10. Методические рекомендации по определению функциональной готовности к школьному обучению. - М., 1986.
11. Мухина В.С. Одаренные дети. - М., 1991.
12. Рогов Г.И. Настольная книга практического психолога в образовании. - М., 1996.
13. Романова Е.С., Усанова С.С., . Психологическая диагностика развития школьников в норме и патологии. - М., 1990.
14. Шванцара И. и др. Диагностика психического развития. - Прага, 1978.
Овчарова Е.М. Книга практического психолога. - М., 1996.
Loading...

 
 

Цікаве