WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Творча діяльність особистості в контексті гуманізації навчально-виховного процесу - Реферат

Творча діяльність особистості в контексті гуманізації навчально-виховного процесу - Реферат

свої мисленнєві можливості.
Дивергентне мислення, навпаки, пов'язане з відмежуванням від звичного, очікуваного, в ньому є раптові асоціативні переходи, логічні розриви, перебіги думки, які нібито незрозумілі.
Науковці виділяють шість типів здібностей, притаманних дивергентному мисленню, а саме: проникливість у пошуках проблем, швидкість мовлення, легкість генерування ідей, гнучкість, віддаленість та оригінальність асоціацій. Дивергентне мислення пов'язане з генеруванням великої кількості несподіваних альтернатив.
Конвергентне та дивергентне мислення називаються ще шаблонним та нешаблонним. Люди, які мислять шаблонно, вибирають згідно з їх точкою зору найрозумнішу позицію, а потім, розвиваючи її логічно, намагаються вирішити проблему. Щодо тих, хто мислить нешаблонно, то вони віддають перевагу новому поглядові на проблему та дослідження її з різних точок зору, замість того, щоб дотримуватися раз обраної позиції.
Слід зауважити, щошаблонне мислення завжди вважалося єдиним правильним мисленням. Логіка як яскрава форма такого мислення вважалася за взірець, при цьому не враховувалися її недоліки. Нешаблонне мислення яскравіше демонструє себе в дії. Більш того, нешаблонне мислення не тільки вирішує проблеми, а має справу з новим поглядом на речі і різноманітними ідеями. Один із засобів нешаблонного мислення полягає в навмисному використанні раціоналізованої здібності розуму. Деякі люди настільки переймаються ідеєю нешаблонного мислення, що розпочинають постійно використовувати його замість шаблонного. Більшість людей взагалі заперечують необхідність нешаблонного мислення, вважаючи, що для них цілком достатньо одного шаблонного, логічного. Фактично ж ці два типи мислення не виключають, а доповнюють один одного: вони компліментарні. У тому випадку, коли проблему неможливо вирішити завдяки шаблонному мисленню, або коли виникає потреба в новій ідеї, слід застосовувати нешаблонне мислення. Оскільки нешаблонне мислення спрямоване на відкриття нової ідеї, то його можна віднести до творчого. Різниця між шаблонним і нешаблонним мисленням полягає в тому, що при шаблонному мисленні логіка керує розумом, а при нешаблонному - вона його обслуговує.
У розгляді проблеми творчості необхідно згадати про роль фантазії. Творча фантазія бере участь у духовному формуванні особистості. Якщо розглядати прояви фантазій на етапах становлення індивіда, тобто у дитинстві, то це, безпосередньо, гра. Граючись, дитина отримує можливість ознайомитись з оточуючим світом, збагнути багато різних речей. В.А.Роменець підкреслює велику роль фантазій у роботі людської пам'яті, сприйняття, уваги та почуттів. Сама по собі фантазія або "сила уяви" - одна із універсальних здібностей природи, яка відрізняє людину від тварини. Розуміння фантазій не завжди однакове. Чомусь вважають, що фантазія існує лише художня, вона розвивається за допомогою мистецтва і завжди заважає розвитку науки і техніки. Таке розуміння фантазії робить її зовсім неприпустимою у наш час прихилення до творчості наукової. Коли людина навіть у повсякденному житті намагається досягти якоїсь мети, вона спочатку силою уяви будує шляхи її досягнення і кінцевий результат і лише після цього починає реалізацію на практиці. За такою схемою розвивається будь-який творчий акт, як науковий, так і художній.
Творча уява - це така ж універсальна здібність, як і здібність мислити у строгих поняттях. Певною мірою така здібність розвивається у кожній особистості. І саме нею в майбутньому буде визначатися рівень творчого начала в людині. Фантазія формується вже самими умовами життя людини. Насправді ж значення мистецтва неможливо принижувати поруч з наукою. Здібність емоційно сприймати оточуючий світ, мислячи образами - ось різниця між пізнанням раціональним і пізнанням чуттєвим. Безчуттєве розуміння світу - це така недосконала і неможлива річ, як і "мислення про мислення". Таким чином, ці дві здібності доповнюють одна одну, синтезуючи світ у цілісну субстанцію.
Свого часу у філософській літературі зросла увага до проблеми творчого мислення на підставі діалогу. Це ще один з аспектів проблеми творчості. В.С.Біблер у праці "Мислення і творчість" звертається до питання про вирішальну роль логіки діалогу у розвитку творчого мислення, особливо у розвитку теоретичної творчості. Кожна людина в тій мірі, в якій вона мислить творчо, здійснює своє мислення у внутрішньому, мисленнєвому діалозі з самим собою, і цей діалог подумки протікає як зіткнення радикально різних логік мислення. На діалогічності мислення свого часу акцентували свою увагу представники німецької філософії, а саме: Кант, Гегель, Фейєрбах. Зокрема, Л.Фейєрбах вважав, що "діалектика не є умоглядний монолог, але умоглядний діалог з досвідом. Мислитель лише постільки діалектик, оскільки він - противник самого себе. Мати сумніви у самому собі - найвище мистецтво й сила... Істина полягає лише у поєднанні "Я" з "Ти". Аналогічну думку висловив І.Кант: "Мислити... значить розмовляти з самим собою. Значить внутрішньо чути себе самого" [5,141].
Питання про можливість навчання творчості й досі залишається дискусійним, адже тут доводиться аналізувати певні протиріччя, так само, як і в класичному спорі про роль вродженого й набутого, роль наслідування та оточення. При аналізі цієї проблеми слід користуватися наступними положеннями:
1) творчість - це суб'єктивно значущий процес. Він буде творчим для того, хто робить щось уперше, й не буде творчим для того, хто робить це саме вдруге, втретє;
2) слід мати на увазі масштабність створюваних унаслідок творчого процесу продуктів: вони можуть бути творчими лише для самого суб'єкта-творця або для дуже вузького кола фахівців, а можуть бути і загальнолюдськими відкриттями чи винаходами, творами мистецтва, що є унікальними для всіх часів;
3) треба враховувати той факт, що мова йде або про систематичну творчість, або про окремі випадки створення чогось нового.
Отже, можна розглядати два види творчості: творчість як "відкриття для себе" і творчість як "відкриття для інших". У першому випадку результат (продукт) творчості не має суспільної значимості, у другому - він має цю властивість. Але й у тому і в іншому випадку процес творчості багато в чому подібний, бо приступаючи до розв'язання задачі, людина не знає її алгоритму, правил і способів дій.
Відомо, що останнім часом у зв'язку з вимогами науково-технічного прогресу особливо актуальною стала проблема розвитку творчої діяльності різних категорій учнів - від молодшого
Loading...

 
 

Цікаве