WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Позитивна спрямованість як основа розвитку життєвої компетентності особистості - Реферат

Позитивна спрямованість як основа розвитку життєвої компетентності особистості - Реферат

особистості беручи до уваги дані аналізу стану наук про людину, культуру, навчання й виховання.
Структура цілісної особистості заосновними взаємопов'язаними характеристиками, що використовуються для її формування і вимірювання, включає:
- спрямованість, що визначається як орієнтація життєдіяльності людини в певний момент часу на майбутнє в усвідомлених потребах, цілях, мотивах, інтересах, ціннісних орієнтаціях, активній позиції, ідеях, ідеалах, переконаннях тощо;
- світогляд як вища форма суспільної свідомості виступає засобом визначення власної позиції людини стосовно всіх життєво важливих явищ і подій в навколишньому середовищі;
- суспільно значущі якості та внутрішні характеристики самовираження особистості, її емоційно-вольовий потенціал.
Формування особистості - безперервний, цілісний процес розвитку особистості, який здійснюється в результаті її соціалізації, виховання і самовиховання. У процесі соціалізації засвоюється соціальний досвід, цінності, норми, установки, властиві даному суспільству і соціальним групам, а також відбувається входження в систему соціальних зв'язків. Загальною метою формування особистості є виховання соціально активної, гуманістичної позитивно спрямованої особистості, яка у своїй життєдіяльності керується загальнолюдськими (честь, совість, людська гідність, соціальна справедливість) і культурно-національними цінностями (працелюбність, доброзичливість, волелюбність, суверенність, соборність).
Соціальна активність - розкриття і реалізація власної індивідуальності, закладених природою здібностей, нахилів, талантів, підготовка до свідомого вибору місця в житті, формування національної самосвідомості, особистісна самотворчість, удосконалення своєї душі.
Для професійного спрямування особистості майбутнього педагога важливим моментом є те, як усвідомлює він свою спрямованість, своє місце в майбутній педагогічній діяльності. Поняття спрямованість особистості розглядається як така її психічна властивість, в якій виражаються потреби, мотиви, світогляд, установки і цілі її життя та діяльності.
Потреби особистості - це її необхідність у будь-чому.
Мотиви особистості - це ті внутрішні сили, які пов'язані з потребами і спонукають її до певної діяльності.
Світогляд особистості - це система переконань, наукових поглядів на природу, суспільство, людські стосунки, що відбилися у свідомості у вигляді певних життєвих цілей та інтересів, відношень, позицій.
Установки особистості - це її внутрішня налаштованість на здійснення тієї чи іншої діяльності або гальмування власної активності. Установки мають важливе функціональне значення: виступають як стан готовності Вони дозволяють особистості ефективніше виконувати певну діяльність. Основними функціями установок особистості є:
- визначати стійкий характер протікання діяльності;
- звільняти особистість від необхідності приймати рішення і довільно контролювати протікання діяльності в стандартних ситуаціях.
Цілі - це найбільш значущі для особистості предмети, явища, задачі і об'єкти, досягнення і оволодіння якими складають сутність її життя та діяльності.
Активна життєва позиція особистості - це обумовлення конкретними соціальними обставинами стійка форма прояву ідейно-моральних установок і відношень, знань та умінь, переконань та звичок, що здійснює регулюючий вплив на її поведінку і діяльність. Активна життєва позиція особистості має формуватися поступово. Вона виробляється протягом тривалого часу, в результаті долання повсякденних труднощів, оволодіння соціальним досвідом, професійною майстерністю.
Показниками активної життєвої позиції виступають:
- цілеспрямованість і усвідомленість дій і вчинків;
- відповідальність і активність у різних видах діяльності;
- результати діяльності і суспільної активності особистості, що відповідають вимогам і умовам життя в суспільстві;
- реальні дії, вчинки і спосіб життя особистості.
Учитель здійснює управління педагогічним процесом. Саме він визначає мету і завдання процесу в конкретних умовах, програмує розвиток особистості учня, обґрунтовує систему педагогічних засобів, форм, методів, їх етапність, спрямованість на розв'язання конкретних педагогічних завдань. Саме від особистості учителя і залежить якість навчально-виховного процесу, його орієнтованість на всебічний розвиток особистості школяра.
Основними видами педагогічної діяльності, яка здійснюється у цілісному педагогічному процесі, є викладання і виховання. Якщо викладання - це вид навчальної діяльності, здебільшого спрямований на управління пізнавальною діяльністю учнів, то виховна робота - спрямована на розв'язання завдань всебічного гармонійного розвитку особистості школяра шляхом організації виховного середовища і управління різноманітними видами діяльності вихованців.
Успішність навчання школяра багато в чому залежить не тільки від сформованості в нього пізнавального інтересу, а й від досвіду творчої діяльності і ставлення до навчальної діяльності в цілому, тобто, не лише від викладання, а й від виховної роботи. В свою чергу, ефективне вирішення виховних завдань залежить від викладання, від позитивних змін у свідомості вихованців, які проявляються в емоційних реакціях, поведінці і діяльності. Отже, навчання і виховання - це сторони цілісного педагогічного процесу, ефективність якого залежить від професійної компетенції вчителя.
Поняття "компетентність" (лат. сompetens - відповідний, здібний) означає коло повноважень будь-якої посадової особи; володіння знаннями, досвідом у певній галузі. Під професійною компетенцією педагога розуміють особистісні можливості учителя, які дозволяють йому самостійно й ефективно реалізувати завдання навчально-виховного процесу. Для цього треба досконало знати педагогічну теорію, вміло застосовувати теоретичні знання на практиці. Готовність може виступати також у вигляді психічного стану, який, хоч і не є якістю особистості, але все ж може характеризувати можливості студента розв'язувати в умовах навчання задачі, близькі до реальних задач професійної діяльності.
Готовність як психічний стан особистості студента - це його внутрішня налаштованість на певну поведінку під час виконання навчальних завдань, установка на активні і доцільні дії. Формування стану готовності визначається розумінням професійних задач, усвідомленням відповідальності, бажанням досягти успіху. Стан готовності до трудової діяльності є продовженням стійкої, тривалої готовності, яка закріплюється у процесі навчання студентів.
Готовність студента як психічний стан і як якість значною мірою обумовлюється стійкими мотивами і психічними особливостями, притаманними особистості. Її розвиток починається з обізнаності про професію, далі йде набуття необхідних знань, умінь і навичок, здатності їх реалізувати в конкретних умовах професійної діяльності,
Loading...

 
 

Цікаве