WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Позитивна спрямованість як основа розвитку життєвої компетентності особистості - Реферат

Позитивна спрямованість як основа розвитку життєвої компетентності особистості - Реферат


Реферат на тему:
Позитивна спрямованість як основа розвитку життєвої компетентності особистості
Процеси, що відбуваються у нашій країні у зв'язку з розбудовою її державності, переходом до ринкових відносин, а також гуманізація та демократизація українського суспільства передбачають формування всебічно розвиненої, громадсько активної, ділової особистості, спроможної самореалізувати, самовизначити себе. Піднесення ролі людського фактора на даному етапі історичного розвитку України немислиме без здійснення реалістичної та дійової програми формування сучасної висококваліфіковано, морально підготовленої особистості з розвинутим творчим, дійсно відповідальним ставленням до справи. Це ставить серйозні вимоги як перед загальноосвітньою, так і вищою школою, яка покликана забезпечувати професійну підготовку таких учителів, які б успішно готували б учнів до життя в нових умовах гуманного, демократичного суспільства.
Підвищення вимогливості суспільства до творчого потенціалу вищого закладу освіти, створення творчої атмосфери, творчого викладання, знаходження оптимальних форм, засобів і методів підготовки спеціаліста - учителя-новатора закономірно актуалізують проблему виховання особистості студента, який творчо мислить і діє, отже зможе реалізувати власні творчі можливості щодо розкриття здібностей учнів у процесі практичної роботи в школі.
Стрижнем, який складає основу формування студента як особистості, суб'єкта та індивідуальності, є спрямованість. Вона виробляється у процесі життєдіяльності майбутнього фахівця, потім локалізується. Спеціальні дослідження (В.А.Сластенін, О.С.Падалка, Д.І.Лодзинський, Н.А.Волкова, А.Ф.Авдєєва, В.Л.Марищук, І.А.Трофимов та ін.) засвідчують, що при відповідній роботі вдається сформувати позитивну спрямованість особистості.
Беручи до уваги результати досліджень даної проблеми, поставили за мету виявити педагогічні умови ефективного формування позитивної спрямованості особистості майбутнього вчителя.
Об'єкт дослідження: підготовка фахівця у ВНЗ.
Предмет дослідження: форми і методи формування позитивної спрямованості особистості.
Завдання дослідження:
- проаналізувати психолого-педагогічну літературу з даної проблеми;
- оцінити стан готовності майбутнього вчителя до професійної діяльності;
- експериментально перевірити ефективність пропонованої методики формування позитивної спрямованості особистості майбутнього вчителя.
Видатний педагог К.Д.Ушинський визначив виховання як цілеспрямований свідомий процес формування гармонійної особистості, метою якого є сформовані якості: гуманність, чесність, правдивість, працелюбність, дисциплінованість, відповідальність, гідність, патріотизм, любов до Батьківщини.
Період становлення педагогічної науки відзначився діалектичним підходом до теорії розвитку особистості, суспільства і людства, а також цілісним, всебічним підходом до формування особистості людини. Існування численних точок зору на проблему особистості з боку суспільних і природних наук, що визначаються біогенно точними, соціогенетичними і персоногенетичними напрямками, породило в межах системно-діяльнісного історико-еволюційного підходу принципово нову схему розвитку особистості, яка визначається формулою: "Індивідом народжуються. Особистістю стають. Індивідуальність відстоюють".
Згідно з цією схемою, соціокультурне середовище являє собою джерело, яке сприяє розвитку особистості, тобто є умовою для виконання діяльності людиною. Воно несе суспільні норми, цінності, ролі, знаряддя, системи знаків, з якими стикається індивід. Рухомою силою і основою розвитку особистості виступає спільна діяльність і спілкування, за допомогою яких відбувається адаптація особистості у світі людей, засвоєння культури. взаємовідносини між індивідом як продуктом антропогенезу і особистістю, яка засвоїла суспільно-історичний досвід людей.
У межах системно-діяльнісного підходу особистість розглядається як відносно усталена сукупність психічних властивостей, які є результатом включення індивіда у простір міжіндивідуальних зв'язків. Індивід у своєму розвитку зазнає соціально зумовленої потреби стати особистістю, тобто реалізувати себе у соціально значущій діяльності. Це і визначає розвиток людини як особистості.
У загальному вигляді розвиток особистості є процесом і результатом входження її в нове соціокультурне оточення. Таке входження за сприятливих обставин може мати три фази свого становлення: адаптація, індивідуалізація та інтеграція. Перша передбачає засвоєння чинних цінностей і норм поведінки, а також оволодіння певними засобами і формами діяльності. Друга визначається загостренням суперечностей між необхідністю "бути таким як всі" і прагнення індивіда до максимальної персоналізації. Третя - протиріччям між бажаннями бути ідеально представленим своїми особливостями і властивостями та бажанням спільності прийняти, схвалити і культивувати ті особливості, які спонукають до вдосконалення і тим самим розвитку особистості.
Так, у науці мають місце різні підходи де цілісний підхід формування особистості людини передбачає єдність усіх сторін цього нескінченного щодо досконалості процесу і його частин з урахуванням знань про зв'язки і взаємозв'язки між ними.
Інша позиція характеризується виділенням сукупності підходів щодо цього процесу, які враховують зовнішнє і внутрішнє, форму і зміст, стале і змінне, а також його упорядкованість.
Основним є підхід, який враховує гармонійне поєднання всіх сторін виховання в суспільстві, що набуло людство в ході свого історичного розвитку, а саме: моральне, трудове, розумове, фізичне естетичне виховання, технічна і професійна освіта, формування наукового світогляду.
Інший підхід сформувався в результаті врахування загальних видів людської діяльності: пізнавальної, ціннісної, творчої, художньо-естетичної, комунікативної.
Гносеологічний (пізнавальний) потенціал особистості визначається повнотою і якістю інформації, якою вона володіє. Аксіологічний (ціннісний) - системою ціннісних орієнтацій в моральній, політичній, правовій, релігійній, естетичній сферах, тобто ідеалами особистості, її життєвими установками, переконаннями, бажаннями. Творчий потенціал визначається одержаними і самостійно виробленими вміннями і навичками, здібностями до продуктивного або репродуктивного творення та мірою їх реалізації в тій чи іншій сфері. Про комунікативний потенціал особистості судять на основі міри і форм спілкування, характеру та міцності контактів, які встановлює особистість з іншими людьми. І нарешті художньо-естетичний потенціал свідчать рівень, зміст, інтенсивність художніх потреб особистості і те, як вона їх задовольняє.
Для побудови загальної теорії виховання й освіти людини на сучасному відрізку розвитку суспільства слід ураховувати в єдності розглянуті підходи щодо розвитку і формування
Loading...

 
 

Цікаве