WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Рефлексія як педагогічна умова навчальної етичної діяльності студентів - Реферат

Рефлексія як педагогічна умова навчальної етичної діяльності студентів - Реферат


Реферат на тему:
Рефлексія як педагогічна умова навчальної етичної діяльності студентів
Професійна діяльність педагога за своєю природою, характером і резу-льтатами є етичною, а тому вимагає етичних відносин між суб'єктами нав-чального процесу. Ця взаємодія яскраво виявляє рівень сформованості моральної культури, наявність ділового і мовного етикету, досягнення контакту розуміння, що сприяє подоланню непорозумінь, усуненню конфліктів тощо.
Навчання такої взаємодії розпочинається у вищому педагогічному нав-чальному закладі. Але, на жаль, питання етичної навчальної діяльності висвітлено лише в окремих темах психолого-педагогічних дисциплін, інформація з яких не переноситься до інших тем, вона безпосередньо не вводиться до дидактичного простору занять.
Як правило, навчальну діяльність розглядають у відриві від етичної діяльності, вважаючи, що етичність вчинків та поведінки формується сама собою. Викладачам бракує вмінь безконфліктної взаємодії, у них не розвинена культура спілкування і не завжди вистачає часу, щоб зрозуміти студента, виявити чуйність.
Як свідчить практика, студенти часто відчувають труднощі етичного характеру при здійсненні навчальної діяльності. Нетактовність, відсутність емпатії та перцептивності, недоброзичливість як з боку однокурсників, так і викладачів негативно впливають на спільну діяльність та спілкування на заняттях. Формування етичних понять ускладнюється соціально-економічними обставинами, що склалися місце в суспільстві й призводять до неправильних, а іноді й негативних етичних уявлень. Виникає суперечність між тенденцією гуманізації процесу навчання студентів, яка характеризується прагненням до розвитку кожної індивідуальності, та нерозробленістю питань організації навчальної етичної діяльності студентів та педагогічних умов реалізації теоретичної концепції.
Під навчальною етичною діяльністю майбутнього педагога ми розуміємо особливу його діяльність, яка призводить до свідомого засвоєння етичних понять і норм поведінки, сформованості умінь етичної поведінки і такту, педагогічної етики, врешті-решт - до ефективної професійної діяльності. А до педагогічних умов відносимо сукупність заходів (способів, засобів), які забезпечують досягнення студентами певного рівня діяльності. Педагогічні умови створюються в навчальному процесі свідомо і повинні забезпечувати найбільш ефективне формування й перебіг необхідного процесу (діяльності). Чим краще підготовлено умови, тим вагоміших результатів можна очікувати.
Формування навчальної етичної діяльності має принципові особливості, які полягають у неможливості примусити студента оволодіти засобами, способами й прийомами етичної діяльності, шукати відповідні знання. Єдиними прийнятними є опосередковано стимулюючі способи й засоби впливу на студента, що передбачають активізацію їх як суб'єкта свого професійного становлення, розвитку й саморозвитку.
Про сформовану навчальну етичну діяльність можна говорити лише тоді, коли студент добровільно й усвідомлено орієнтується в своїй діяльності на етичні уявлення і поняття, враховує думку інших людей, вступає у стосунки, які вимагають прояву морального способу дій. Одним з показників сформованої навчальної діяльності студентів є високий рівень її свідомої регуляції. Для того, щоб успішно навчатися у вищій школі, необхідно вміти самостійно організовувати власну навчальну діяльність і, отже, не просто практично володіти навчальними діями, а рефлексивно, усвідомлюючи склад і підґрунтя виконуваних дій, оцінюючи їх відповідність до цілей і умов діяльності і визначаючи на цій основі найбільш ефективні способи засвоєння.
У широкому розумінні рефлексія - це міркування, самовладання, осмислення, самоаналіз своєї діяльності в системі відношень зі світом, у якому живе особистість, наприклад, у англійській мові термін "to reflekt upon" тлумачать як "розмірковувати над...". Поняття "рефлексія" виникло у філософії й означало процес міркування індивіда про те, що відбувається у власній свідомості. Термін "рефлексія" в науку ввів Р.Декарт, який розробив раціоналістичну теорію самосвідомості, що розглядає свідомість як мислення. У своїй праці "Розмова з Бурманом" він зазначав: "Усвідомлювати - означає мислити й рефлексувати над власним мисленням".[2] Філософ ототожнював рефлексію зі здібністю індивіда зосереджуватися на змісті своїх думок, абстрагуючись від зовнішнього, тілесного. Дж.Локк визначав рефлексію як джерело особливого знання, коли спостереження індивіда спрямовується на внутрішні дії свідомості, тоді як відчуття мають своїм предметом зовнішні речі. Фактично в цьому умовиводі вчений розводить поняття "рефлекс" і "рефлексія" й визначає останнє як особливе джерело знань, народжене внутрішнім досвідом. Таке тлумачення рефлексії стало потім аксіомою інтроспективної психології, котра розглядає рефлексію як спосіб спостереження за психічними актами. У працях І.Канта рефлексія набула гносеологічної форми і стала розглядатися як форма пізнання [2].
У сучасному філософському розумінні рефлексія трактується як "принцип людського мислення, що спрямовує його на осмислення й усвідомлення власних форм і передумов; предметний розгляд самого знання, критичний аналіз його змісту і методів пізнання; діяльність самопізнання, що розкриває внутрішню будову і специфіку духовного світу людини" [6, 579]. Психологія розглядає рефлексію як процес самопізнання суб'єктом свого внутрішнього світу, стану психічних процесів. Рефлексія - не тільки знання й розуміння самого себе, але й встановлення того, як інші розуміють і сприймають його особистість, емоційні реакції і когнітивні уявлення. Це "процес подвійного, дзеркального взаємовідображення суб'єктами один одного, змістом якого є відтворення особливостей одне одного" [4].
С.Рубінштейн зазначав, що завдяки наявності рефлексії суб'єкт стає здатним здійснювати управління діяльністю, досягати мети. Виникнення рефлексії обумовлене всім ходом життя і діяльності індивіда, завдяки їй здійснюється опосередкована взаємодія суб'єкта зі світом, у ході переломлення зовнішніх впливів через специфіку суб'єктивного світу особистості. При цьому рефлексія виступає як "внутрішні умови, включені в загальний ефект, обумовлений закономірним співвідношенням зовнішніх і внутрішніх умов" [8, 351-352]. Рефлексію можна розглядати як визначену фазу навчальної діяльності, що виникає в ситуації неузгодженостей (протиріч) необхідного і можливого та являє собою закономірність і умову його формування і розвитку. Завдяки наявності такої фази в діяльності зберігається її цілісність і виникає можливість корекції змісту елементів діяльності [3]. Формування навчальної етичної діяльності передбачає розвиток рефлексивної позиції студента, розуміючи під цим зростання рівня усвідомленого здійснення навчальної етичної діяльності студентом, уміння відповісти на питання , що і чому він робить. Самостійно виконувана навчальна діяльність неможлива без її усвідомленості.
У наукових дослідженнях існуютьрізні підходи до розгляду рефлексії. К.Вазіна визначає рефлексію як головний елемент у системі діяльності, що виконує складну функцію саморегуляції людини у світі. На її думку, рефлексія виникає тоді, коли має місце відхилення від зразка-норми діяльності людини, коли усвідомлюється незадоволеність власною діяльністю або зразком. Рефлексія блокує діяльність за старими зразками і відкриває нові шляхи для мислення і дії.
В.Слободчиков і Є.Ісаєв розглядають рефлексію як вихідну категорію в аналізі проблеми свідомості [5, 199]. У сфері індивідуальної свідомості рефлексія виступає кардинальним способом вирішення основного протиріччя "свідомості взагалі" - суперечність між наївною (цілком арефлексивною) і трансцендуючою (максимально рефлексивною) свідомістю. Аналіз проблем свідомості - не насамперед дослідження феномена рефлексії як сенсового центру всієї людської реальності.
Г.Гранатов розглядає рефлексію в контексті методу додатковості в педагогічному мисленні. У його розумінні педагогічне мислення - це таке мислення, у роботі якого пізнання і самопізнання не заперечують, а взаємно доповнюють один одного - так, що пізнання сутності (поняття) інших предметів зливається із
Loading...

 
 

Цікаве