WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Формування граматичних навичок усного мовлення методом структурно-порівняльного аналізу - Реферат

Формування граматичних навичок усного мовлення методом структурно-порівняльного аналізу - Реферат

специфіку мови - мовлення, а через неї - і характер операційної структури мовленнєвої дії. Загальноузгоджені категорії роду, числа та відмінка багато в чому обумовлюють вільний порядок слів російського речення, а твердий порядок слів англійського речення багато в чому компенсує відсутність цієї категорії. Між іншим, у методичному відношенні важливими є спільні характеристики: граматико-семантична сутність частин мови простежується в їхній сполучуваності однієї з одною. Це в однаковій мірі стосується і членів речення, і цілих речень. Розрізнення лексичних, морфологічних і синтаксичних зв'язків вносить певну логіку до практики добору навчального матеріалу і забезпечує його ілюстративність і плавність переходів від одного рівня абстакції до іншого.
Так, з метою реалізації принципу ситуативності можна прийняти за одиницю об'єктивної реальності предметний зміст повнозначного дієслова. Зауважимо: за О.О.Леонтьєвим, ситуація -це "сукупність умов, мовленнєвих і немовленнєвих, необхідних і достатніх для того, щоб здійснити мовленнєву дію за наміченим планом" [6,14-22], і хоча абстрагуюча сила словесного значення помітно поступається аналогічній силі відображення значення синтаксичної позиції присудка і речення в цілому, В.С. Храковський, безумовно, має рацію, що "з лексикографічним тлумаченням дієслова пов'язана лише обов'язкова інформація" речення - "ядро - присудок, актанти - підмет і додаток" [13,7-10]. Виходить, що лексичне значення дієслова виражає суб'єктно-об'єктні відношення і тим самим указує на учасників ситуації в зовнішньомовній дійсності, ієрархічні відношення між якими ізоморфні аналогічним відношенням між синтаксичними позиціями в структурі речення. Віддаючи належне оригінальності концепції автора, ми обмежимося побудовою орієнтовної основи дії, для чого використовуємо поняття діатези - "відповідність членів речення партиципантам ситуації" [7,135]. Якщо суб'єктно-об'єктні відношення дієслівної лексеми забезпечують логічний зв'язок між учасниками ситуації і членами речення, то у взаємному впливі дієслівних категорій зі значенням класу слів - процесуальністю - можна побачити диференціацію і конкретизацію понять суб'єкта та об'єкта з боку як змісту, так і формальних засобів вираження. Більш того, у співвідношенні трьох різних рівней абстракції виявляються помітними і підлягають порівнянню структурні зв'язки різних мов, тому що не лексичні, а граматичні значення мають структурне вираження. Тут логічні зв'язки суб'єкта й об'єкта як структурні відношення дієслівної лексеми виконують функцію структурного фону, що забезпечує зв'язок ситуації з предметним змістом речення.
Таким чином, у навчальній практиці формування граматичних навичок усного мовлення доречно починати не з тексту, а з диференціації виписаних із тексту на картки дієслівних лексем за тотожністю відмінностей суб'єктно-об'єктних відношень. Як наслідок майже всі дієслова поділяються на дві великі групи: 1) що виражають суб'єктно-об'єктні відношення: to have, to accuse, to determine, to build, tо ореп, tо mаггу та ін.; 2) що виражають лише суб'єктні відношення: to live, tо be, tо walk, tо аггіvе, tо епtіге, tо bow, to fix та ін. Третю групу можуть складати дієслова із затемненими суб'єктними і виразними об'єктними зв'язками: sееm, hарреп та ін.
Розгляд дієслів варто починати з аналізу одиниць, що виражають найбільш прості - об'єктні взаємини. Учні із запропонованого переліку іменників роблять вибір тих субстантів, які відповідають вимогам лексичного об'єкту, і доходять висновку, що зв'язки між лексичними значеннями слів цілком індивідуальні.
Наступним етапом є встановлення того, що лексичні значення всіх дієслів відрізняються одне від одного не лише предметним змістом, але й за формою, однак мають одну спільну властивість - здатність позначати процес і, крім того, виражати спрямованість дії на об'єкт. І тут, звернувшись до категорії перехідності на матеріалі рідної мови, можна відзначити тотожність переважних зв'язків за ознаками сильного керування без прийменника і перейти до формальних відмінностей залежного зв'язку.
Під час детального вивчення двобічного залежного зв'язку потрібно ввести матеріал із рідної мови учня, що буде ілюструвати всі чотири типи відмін іменників, щоб показати весь комплекс формальних показників знахідного відмінка: -я/-а; -у/-ю; -о; -ого/-его; -ов; ей... В англійській мові їм буде протистояти лише одна форма спільного відмінка іменників і нечисельні форми об'єктного відмінка особових займенників: mе, уоu, hіm, hег, ії, us. Головне тут міститься в тому, щоб звернути увагу учнів на те, що об'єктну семантику виражає не переважний, а залежний зв'язок. Звідси робимо висновок, що за винятком підмета всі синтаксичні позиції речення базуються на структурній семантиці залежних зв'язків. При цьому формальні показники залежної словоформи можна розглядати як засіб об'єктивації значення відповідної синтаксичної позиції.
Аналогічний аналіз можна здійснити стосовно суб'єктних відносин і у співставленні з російською мовою розглянути залежні зв'язки категорій особи і числа. І вже на цій підставі розглянути поняття буттійної ознаки у зв'язках і відношеннях з модально-часовим комплексом, призначення якого не лише в сприйнятті/усвідомленні/ ситуації мовцем, але й у її відновленні (в доборі мовних засобів) у відношенні до самої ситуації. Тут учні будуть імітувати функції категорій модальності і способу.
Очевидно, всю цю роботу доцільно провести на матеріалі простих форм англійського дієслова: від синтетичних (теперішній час) до аналітичних (майбутній час), а від них - до синтетичних і суплетивних (минулий час). Потім можна перейти до форм пасива групи Indefinite, щоб закласти необхідну теоретичну основу для знайомства з функціональним потенціалом складних форм часу. Двозначність дієслова "to be" і поняття синтаксису в трактуванні О.І.Смирницького складуть предметний зміст цієї основи.
В умовах формування нової функціональної мовленнєвої системи метод структурно-порівняльного аналізу дозволяє суттєво скоротити період часу, протягом якого виникнення висловлювання на іноземні мові послідовно вимагає звернення до системи операцій на рідній мові учнів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Березин Ф.М., Головин Б.Н. Общее языкознание. - М.: Просвещение, 1979. - 416 с.
2. Булыгина Т.В. Проблемы теории морфологических моделей. - М.: Наука, 1977. - 128 с.
3. Занина Н.Б. Особенности обучения грамматическому оформлению устной речи в интенсивном курсе//Проблемы интенсивного обучения иностранным языкам. - Курск, 1990. - С.36-58.
4. Зимняя И.А. Индивидуально-психологические факторы и успешность научения речи на иностранном языке//Иностранные языки в школе. - 1970. - № 1. - С.37-47.
5. Китайгородская Г.А. Методика интенсивного обучения иностранным языкам. - М.: Высшая школа, 1986. - 103 с.
6. Леонтьев А.А. Внеязыковая обусловленность речевого акта и некоторые вопросы обучения иностранным языкам//Иностранные языки в школе. - 1968. - № 2. - С. 14-22.
7. Лингвистический энциклопедический словарь. - М.: Сов. энциклопедия, 1990. - 685 с.
8. Ляховицкий М.В. Методика преподавания иностранных языков. - М.: Высш. школа, 1981. - 159 с.
9. Маруга Э.В. Психологическое исследование формирования речи на иностранном языке (на материале значений неличных форм английского глагола). - Автореф. дис. … канд. психол. наук. - М., 1971. - 21 с.
10. Пассов Е.И. Коммуникативный метод обучения иностранному говорению. - 2-е изд. - М.: Просвещение, 1991. - 223 с.
Loading...

 
 

Цікаве