WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Формування граматичних навичок усного мовлення методом структурно-порівняльного аналізу - Реферат

Формування граматичних навичок усного мовлення методом структурно-порівняльного аналізу - Реферат

форм, у яких воно реалізується в мовленні. Тут значення слова є категорією постійною, а його граматичне оформлення - змінною. Запроваджений Т.В.Булигіною термін "граматема" дозволяє побачити та конкретизувати зворотний бік зазначеної залежності. За її думкою: "Відповідна одиниця, яка є граматичним корелятом лексеми, виникає внаслідок ототожнення всіх словоформ, що мають однакове граматичне значення" [2, 128].
Як бачимо, йдеться про конкретні словоформи, які можуть бути і синтетичними, й аналітичними. Кожна з них є своєрідним перехрещенням певної лексеми і певної граматеми: для лексеми змінним є граматичне значення як сукупність диференційованих варіантів процесуальності, а для граматеми - вся сукупність лексичних значень, здатних об'єктуватися в одній граматичній формі, наприклад, у формі минулого часу, яка має цілком визначену сукупність формальних показників граматичних категорій форм слова: спрашивал - спосіб, час, рід, число, вид, стан, перехідність; asked - спосіб, час, стан перехідність. Тут схожі за значенням форми часу російської та англійської мов якісно відрізняються один від одного: відсутність категорії виду свідчить про те, що англійські форми минулого часу групи Indefinite не здатні визначити розвиток процесу в часі, а тому висловлюють інформацію про нього як про факт, що регулярно або звично здійснюється в минулому. Внаслідок відсутності категорії роду і числа подана форма не дає інформації про родові та якісні характеристики виконавця дії. Навпаки, і в російській, і в англійській мовах значення дійсного способу реалізується у формах часу, в даному випадку - у формі минулого часу, і не залежить від протиставлення цих форм. Тут різниця обумовлена функцією категорії виду: якщо в російській мові дійсний спосіб форми "спрашивал" означає усвідомлення процесу, який розвивається в плані минулого часу, то в англійській мові аналогічна форма дійсного способу виражає інформацію про осмислення процесу за ознакою його локалізації в плані минулого часу, тобто поза його розвитком. В обох мовах категорія часу характеризує процес по відношенню до моменту мовлення, а тому виражає інформацію за ознакою передування (одночасності та спрямування).
Будучи граматемою, кожна форма часу і російської, і англійської мов виражають відношення процесу до моменту мовлення, який являє собою похідне дільної свідомості мовця, що орієнтований на усвідомлення ситуації та здійснює вибір форм часу, які адекватні даній ситуації. Інакше кажучи, момент мовлення - це момент сприйняття ситуації та її відтворення в мовленні по відношенню до самої ситуації. І сприйняття ситуації, і її відтворення в мовленні здійснює мовець, діяльність якого забезпечує розгортання мови в мовлення, оскільки в самій мові є синтаксична категорія модальності, що виражає відношення свідомості мовця до дійсності. Категорія модальності впливає на зміну форм речення: стверджувальний або заперечувальний (логічний), імперативний (волюнтативний) та емоційний характер висловлювання залежить саме від характеру модальності. Тут ми поділяємо думку Б.М.Головіна про те, що зазаначені "модальні відмінності є конститутивними для структури речення, і поки не видно, чому б від такого розуміння модальності треба було відмовлятися" [1, 214-215]. Являючи собою хоча й найважливіший, але не єдиний засіб вираження категорії модальності, категорія способу опосередковує її зв'язок не лише з категорією часу, але й з категорією особи. Це знаходить своє відображення в співпаданні структурної позиції мовця з комунікативною позицією фактичного виконавця дії, якої ведеться сприйняття і відновлення ситуації, тобто визначається момент мовлення.
Якщо в російській мові взаємна дія категорій модальності, способу та особи знаходить широке вираження в особових формах дієслова, то в англійській мові вона обмежена допоміжними формами "to be" - "am" i "shall". Зауважимо: ми ведемо аналіз не з позиції впливу мови на свідомість, а навпаки - з точки зору впливу свідомості на мову за моделлю "від значення - до його призначення - і до засобу його вираження". Аналіз за формулою "від вираження до змісту" виключає призначення мовного засобу, оскільки сама модель орієнтована не на виникнення, а на сприйняття мовлення. Так, у межах однакових характеристик функціонально-семантичного поля персональності форми "спрашиваю" і "спрашивал" виражають різну інформацію про виконавця дії: в першому випадку - мовець, в другому - логічний суб'єкт, який отримає лексичне вираження лише в синтаксисі. Ніякої інформації про відношення мовця до усвідомлення і відновлення ситуації в мовленні ми не одержуємо, оскільки структурно-семантична функція особи, як і будь-якої іншої морфологічної категорії, виявляється на більш високому рівні абстракції - синтаксисі, при конструюванні речення. Винятком не є й аналітичні форми як російської, так і англійської мов: "буду спрашивать", shall ask". Тут буде доречним навести висловлювання Ю.А.Склизкова про те, що "в наш час у навчанні практичній граматиці використовуються моделі, орієнтовані на навчання сприйняттю і логіко-граматичному аналізу іноземного мовлення, а не його породженню. Цим частково пояснюється досить значний розрив між рецептивним знанням студентами граматичного матеріалу в системі, з одного боку і вміння реалізовувати ці знання в практичній мовленнєвій діяльності на мові, що вивчаємо - з другого" [11].
Мабуть, навчання говорінню на іноземній мові буде більш ефективним, якщо на етапі "внутрішньої програми мовленнєвої дії", який здійснюється, за концепцією О.О.Леонтьєва, в коді конкретної мови, учні будуть займатися не пошуком адекватних синтаксичних конструкцій, а їх конструюванням. Е.В.Маруга правий: "складність переходу з однієї мови на іншу, а також складність засвоєння форм мовленнєвого вираження думки на іноземній мові пов'язано саме із розбіжністю операційної структури мовленнєвої дії" [9].
Слова - це абстракції. Їхня реальність обумовлена граматичними категоріями: лексичних значень без граматичних не буває. Вони взаємопов'язані та взаємообумовлені: лексичні значення знаходять свій конкретний зміст у загальних значеннях граматем, кожна з яких являє собою граматичну форму слова і позначає оформлене варіативними зв'язками морфологічних категорій загальне значення класу слів. Граматичні значення набувають свого загального змісту у конкретних значеннях лексем, інтегрованих у єдине ціле значенням класу слів. При конструюванні речень не слова, а граматичні категорії вступають воднобічні та двобічні відношення один з одним. На основі їхніх залежних зв'язків формуються типові синтаксичні позиції. Винятком є лише позиція абсолютного панування підмета. І останнє: слова сполучаються в реченнях, але не як лексичні одиниці, а як представники відомих частин мови. Їхні формальні показники (звуко-буквенні ряди) об'єднують значення синтаксичних позицій. І російська, й англійська мови функціонують за одним законом, хоча і характеризуються різною системно-структурною організацією. Їхня структурна складність не в різних пропорціях синтетичних і аналітичних фактів: ті та інші присутні в обох мовах, як і явище синкретизму, суплетивізму, аглютинації та ін.
Під час розгортання мови в мовлення лексичні значення забезпечують референтний зв'язок висловлювання з ситуацією. Що стосується конструювання висловлювання з метою спілкування, то відтворення, повторення, розміщення, комбінування і трансформування мовних засобів і перш за все слів, здійснюється у функціональних режимах граматичних категорій, що визначають структурно-семантичну
Loading...

 
 

Цікаве