WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Формування граматичних навичок усного мовлення методом структурно-порівняльного аналізу - Реферат

Формування граматичних навичок усного мовлення методом структурно-порівняльного аналізу - Реферат


Реферат на тему:
Формування граматичних навичок усного мовлення методом структурно-порівняльного аналізу
Формування граматичних навичок усного мовлення належить до ряду актуальних проблем сучасної методики викладання іноземних мов. У зв'язку з тим, що проблема граматичного значення не має однозначного розв'язання в лінгвістиці і єдиною реальною одиницею мови прийнято вважати слово, в методичних дослідженнях велика увага приділялась відбору синтаксичних конструкцій і правилам структурування слів у складі тих або інших комунікативних одиниць.
Як логічні узагальнення правила розглядалися в граматичній теорії, роль і місце якої в процесі викладання іноземних мов намагалися визначити методисти [14]. Не менше уваги приділялось видам і змісту правил, засобам їх викладу та формулюванню, а також природі та ієрархії граматичних навичок [3, 36-58], [8, 159]. Численні дослідження діагностики індивідуально-психологічних особливостей учнів дозволили розглядати проблему їхньої лінгвістичної компетенції в плані не лише вияву, але й цільового формування [4, 37-47]. Це є надзвичайно важливим для доповнення принципу комунікативності принципом свідомості, який виключає інтуїтивний шлях засвоєння граматичного матеріалу. В цілому ж теорія правил була вивчена у двох напрямках: з позицій комунікативного методу [10, 223], [15, 168] і в межах методики інтенсивного навчання іноземних мов [5, 103], [12, 71].
Звичайно, що в цих двох випадках резерви ефективності формування граматичних навичок можна шукати в психофізіологічній природі учнів, однак таким джерелом може бути й сама мова, якщо граматичні категорії не ототожнювати з логічними поняттями, а трактувати їх як мовні знаки інтегративного типу, яким властиві двостороння природа, структурний зміст, які мають матеріальне вираження і не менш виразне структурне призначення в мовленні, в синтаксичних конструкціях. Іншими словами, практична спрямованість навчання іноземних мов знаходить своє вираження в моделі "від правила до навчальних дій, а від них - до автоматизму" і цілком закономірно передбачає багатократність одноманітних дій з метою досягнення потрібної рефлексії, знижує мотивацію, тягне за собою великі витрати часу і виключає комунікативну спрямованість з актів говоріння. Навчальні операції у формі конструювання речень за допомогою слів і граматичних категорій, які, як відомо, оперують словами, забезпечують і мимовільний характер запам'ятовування граматичних засобів вираження, і правильність синтаксичних конструкцій, і комунікативну компетенцію учнів, хоча й не на рівні особистих розумінь, що виключає взаєморозуміння комунікантів, а лише в межах інформативних можливостей мовних знаків і ситуацій.
Тут ідеться лише про нову форму навчання граматики, необхідність викладання якої ніхто не може заперечувати, оскільки лексичних значень не буває без граматичних. Під значенням розуміється здатність знака виражати інформацію, відмінну від самого себе, а під знаком - будь- яка матерія, здатна нести соціальне важливу інформацію. Властиві граматичним категоріям структурні значення виражають інформацію про інші мовні знаки, тобто виконують дейктивну функцію, або залишають на них слід своєї дії. Ясність уявлень про граматичну систему мови може розглядатися не як мета навчання, а як засіб підвищення інтересу до предмета та освітньої цінності самого навчального процесу. Більше того, загальна закономірність структурної лінгвістики, відповідно до якої мовні знаки локалізуються на одному рівні абстракції, а функціонують на другому, більш високому ярусі мови, дозволяє використовувати в навчальній практиці конструктивну функцію різнорівневих одиниць, які формують систему мови в її докомунікативному стані як набір мовних засобів, потенційно готових для розгортання в мовлення, а також функцію діяльної свідомості мовця як відправну точку комунікації, яка знаходить своє вираження в доборі, локалізації, повторенні, комбінуванні та трансформації мовних знаків у межах синтаксичних конструкцій. Ймовірно, органічне буде поєднання принципів комунікативної активності учнів і свідомості можливим лише в тому випадку, якщо концептуальний аппарат функціональної граматики, що складає теоретичну основу сучасної методики, допускає два підходи до об'єкта викладання - з боку впливу як мови на свідомість, так і свідомості на мову, а також диференціацію лексичної, морфологічної та синтаксичної синтагматики. При цьому рідну мову учнів можна використовувати не лише як засіб семантизації, але і як структурний фон, потрібний для усвідомлення синтагматичних зв'язків при конструюванні висловлювання, а також з метою боротьби із можливою інтерференцією.
У живому розмовному мовленні конструювання висловлювання не підлягає контролю з боку свідомості мовця, однак знання закономірностей і засобів мововиникнення сприяє набуттю мовленнєвого досвіду і призводить до автоматизації вживання складного граматичного механізму іноземної мови, яку вивчають.
У методичній практиці рідна мова учнів найчастіше використовується як засіб семантизації слів іноземної мови. Або робляться спроби лінійного накладання граматичних конструкцій однієї мови на іншу, що не дає помітних результатів, тому що вся процедура зводиться до виявлення найбільш помітних розбіжностей. Справа в тому, що на відміну від слів граматичні категорії не лінійні, а глибинні та об'ємні. Вони мають не лінійне, а структурне вираження, що допускає як різноманітність, так і синкретизм формальних показників. Слова, як відомо, такої властивості не ' мають: вони сугубо індивідуальні і за семантикою, і за засобами її вираження. І найголовніше - узагальнююча сила слів не має структурного вираження. Саме з цієї причини їхні структурні зв'язки не можуть розглядатися як власне мовні і трактуються як логічні. Навпаки, структурні зв'язки граматичних категорій мають матеріальне вираження не лише в парадигмах еквіполентних, градуальних або привативних протиставлень, але і на лінії тексту, хоча носії структурних зв'язків, власне граматичні значення, дуже невиразні і не підлягають операціям сегментації та субституії. Це ніяк не обмежує комунікативні можливості мови, тому що призначення граматичних категорій не в номінації явищ, властивостей і сторін зовнімовної дійсності, а в конструюванні комунікативних засобів мови - словосполучень як типових синтаксичних позицій і речень як мінімальних комунікативних одиниць. Імовірно, зазначені властивості слів і граматичних категорій можна і треба використовувати в методиці викладання іноземних мов, оскільки вони одинаковою мірою характерні і для російської, і для англійської мов.
Граматичні категорії оперують словами і як категорії слів, і як категорії форм слів. Так, відома категорія слів, яку в шкільній граматиці називають частиною мови, за тотожністю свого змісту інтегрує величезні маси слів в одне ціле. У дієслова цей зміст характеризується через поняття процесу. Відповідно, відомі дієслівні категорії форм слів варіюють значення процесу, оскільки предметнийзміст кожної із них являє собою той або інший бік цього процесу. Вся сукупність формальних показників ознак категорій являє собою комплексну парадигму засобів вираження значення слів - процесуальності, однак не сама по собі, а в зв'язках і відношеннях між висловлюваними значеннями та лексичними значеннями основ синтетичних форм або призв'язочних компонентів аналітичних утворень. Взаємодія лексичних і граматичних значень закладена в самому поняття лексеми. Ціі відношення предметного змісту слова до всієї сукупності граматичних
Loading...

 
 

Цікаве