WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Елементи творчого підходу в процесі викладання дисциплін естетичного циклу - Реферат

Елементи творчого підходу в процесі викладання дисциплін естетичного циклу - Реферат

суперечливим. Основні форми взаємодії - інформація, порада, прохання.
В.А.Кан-Калик розглядає стиль спілкування як індивідуально-типологічні особливості соціально-психологічної взаємодії викладача і студента, тобто як спілкування, в процесі якого проявляються: особливості комунікативних можливостей викладача; характер взаємодії, що склався між викладачем і студентами; творча індивідуальність педагога і студента; особливості студентського колективу.
Аналіз стилів взаємодії сприяє утворенню послідовності процесу викладання спеціальної навчальної дисципліни і визначенню певних етапів:
- моделювання педагогом майбутнього викладання (прогностичний етап);
- організація безпосередньої предметної взаємодії з аудиторією в моментпочатку заняття
(початковий період спілкування);
- управління спілкуванням підчас викладання навчальної дисципліни;
- аналіз застосованої системи спілкування.
Культура спілкування, встановлення педагогічної взаємодіої в значній мірі залежить від
формування риторичних вмінь у студентів (вмінь монологічного та діалогічного мовлення).
До риторичних вмінь відносяться уміння спілкуватися, викладати думки, управляти своїм мисленням і мовленням. Наявність цих вмінь дає можливість повніше реалізувати себе, свої здібності в навчальній і майбутній професійній діяльності.
Професор Ю.В.Рождєственський описує мовленнєві засоби діяльності викладача через такі категорії: модальність мовлення, мовленнєвий контакт, вибір слів; мовленнєве ставлення до дії; мовленнєва оцінка; образно-логічний зміст промови.
Давно відомо, що слова - це теж вчинки, тому аудиторія, яка стає співучасницею "виконавчого задуму" викладача, пильно стежить за його інформаційним повідомленням, виділяє потрібний їй навчальний матеріал, співпереживає, емоційно підтримує лектора.
Занадто ускладнений виклад матеріалу може стати причиною невдоволення аудиторії через почуття "неповноцінності", а в міру адаптований - викликає інтелектуальне задоволення.
Свою оцінку викладач не нав"язує аудиторії, а обережно "закладає" у підсвідомість слухачів усім арсеналом риторичних, лінгвістичних, психологічних, етичних прийомів. У пригоді йому стануть класичні джерела, приклади риторики, власна культура, художній смак та інтуіція, а головне - велика любов та повага до студентів. "Джерело красномовства - у серці", - стверджував Д.Мілль.
Ю.В.Рождєственський риторичними вміннями вважає вміння здійснювати логічні операції у мовленні через оригінальність думок, лаконічно висловлюватися. Інтелектуальні емоції можуть подарувати насолоду, але вони, на жаль, не всім доступні. Умовами успіху виступають: знання предмета мовлення, ерудиція викладача та відповідна компетентність аудиторії.
Риторичні вміння викладача в нашому дослідженні розглядались як шлях до педагогічної майстерності, мистецтво ефективної переконуючої комунікації в ім"я істини, добра, краси, засіб демократизації вузівського навчання. Вони створюють фундамент професіоналізму педагога в системі "суб"єкт-суб"єктна взаємодія".
Навчання риториці передбачає формування таких вмінь:
- вести бесіду на мистецтвознавчі теми, які відповідають кругозору освіченої людини;
- слухати й чути співрозмовника, ставити запитання у адекватній формі, коректно,
етично подавати репліки, вступати до розмови, доповнюючи і розвиваючи тему бесіди, аргументовано заперечуючи співрозмовникові по суті проблеми;
- брати участь у дебатах з проблеми, у якій дискутант є достатньо компетентним,
викладає свої думки й судження на рівні чітко регламентованих вимог до виступу;
- брати участь у дискусіях, зберігаючи усі логічні, етико-психологічні й педагогічні
закони, правила, послідовно й доказово відстоювати свої погляди, якщо вони спрямовані на конструктивне розв"язання проблеми;
- виступати перед аудиторією із невеликою за обсягом монологічною промою,
коректуючи її зміст, обсяг залежно від ситуації;
- вільно викладати свої думки у формі письмового повідомлення, статті; висловлювати
оцінки, коментарі;
- проникати у задум чужого письмового чи усного мовлення і розрізняти внутрішній
зміст, глибинні цілі, тобто ефективно читати й слухати, надавати загальнориторичну оцінку прослуханого виступу чи тексту (3).
Соціально-детермінованим немовним засобом спілкування в діяльності викладача вважається дистанція, яка також сприяє встановленню педагогічної взаємодії. За класифікацією Халла, існує декілька типів дистанції. Інтимну дистанцію (15-45 см) дозволяють собі лише близькі люди. Порушення цієї дистанції викладачем з метою зниження рівня формалізації спілкування не призводить до бажаного результату, навпаки, створює психологічну напругу у студентів, що є негативним фактором спілкування. Персональна дистанція (45-120 см) є дистанцією ділового спілкування і характеризує високий рівень управління освітнім процесом. Соціальна дистанція (120-400 см) є виправданою при групових формах взаємодії. Використання її при індивідуальних формах спілкування негативно характеризує стиль комунікації викладача і не сприяє результативності ділового чи особистісного спілкування в цілому. Публічна дистанція (більше 4-х метрів) повинна використовуватись викладачем лише при читанні лекції у великій аудиторії.
Підвищенню ефективності методичного управління сприяє удосконалення педагогічної техніки. Педагогічна техніка викладача в узгодженні із змістом навчальної дисципліни, забезпечує ефективне оволодіння студентами знаннями спеціальної навчальної дисципліни, відкриває шляхи для їхнього подальшого саморозвитку.
За результатами дослідження С.Ф.Сердюка, 46% викладачів не вміють доцільно використовувати засоби педагогічної техніки, не знають, які відчуття викликає у студентів їх слово, погляд, жест тощо.
У науково-педагогічній літературі педагогічна техніка розуміється як сукупність загальнопрофесійних вмінь викладача, що складається з таких взаємопов"язаних і взаємозалежних складників як техніка самоосвіти і техніка самореалізації.
Техніка самоосвіти передбачає застосування загальних прийомів педагогічної діяльності. Вона використовується на етапі підготовки вирішення педагогічних завдань і складається із трьох взаємопов"язаних
Loading...

 
 

Цікаве