WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Місце і значення історичного підходу в методиці навчання розв’язуванню і складанню фізичних задач - Реферат

Місце і значення історичного підходу в методиці навчання розв’язуванню і складанню фізичних задач - Реферат

перетворюється у свідомо керовану діяльність, що здійснюється відповідно до заданих дидактичних цілей, історико-мето-дичні дослідження набувають актуального значення.
Саме в цьому виявляється особливість одного з втілень принципу історизму - зв'язок історико-методичних досліджень з реальною шкільної практикою: у кожний момент часу увага історика націлена на найбільш актуальні проблеми сучасної фізичної освіти, що зумовлено властивістю історико-методичної науки об'єктивно відображати зміни в історичному процесі і водночас справляти на нього зворотній вплив.
У сучасну епоху почали складатися ті соціокультурні і науково-те-оретичні передумови, які роблять можливим обгрунтування й певною мірою здійснення ідеї про методичну науку нового типу, про наукову раціональність нового типу, яка знімає дихотомію гуманітарного і при-родничонаукового пізнання, що набуває форми гуманізації і гу-манітаризації науково-технічного процесу, зокрема зумовлює кардинальну переорієнтацію у цільових настановах сучасної фізичної освіти, а також гуманітаризацію предмета науково-методичних досліджень. Розглядаючи методику навчання фізики як феномен системи духовної культури, сучасна історико-методична наука досліджує логіку методичних ідей з урахуванням соціокультурного контексту їх становлення й розвитку.
У відповідності до методологічного принципу єдності теорії і прак-тики значення історичних досліджень полягає в тому, що отримані ре-зультати й висновки про специфіку і спрямованість еволюції задачного підходу у навчанні основам фізики в Україні:
- сприятимуть підвищенню ефективності і результативності досліджень у галузі теоретичних і методологічних основ дидактики фізи-ки, спрямовуючи науково-пізнавальну діяльність на розробку актуальних проблем удосконалення процесу навчання в сучасній диференційованій се-редній та вищій педагогічній школі (теоретико-методологічний аспект [1,6]);
- висвітлюючи нові сторінки шкільної практики, збагачують теоре-тичну історію методики навчання фізики, а отже, й саму методичну науку, що сприятиме цілісному вивченню історії розвитку вітчизняної мето-дичної думки (історико-теоретичний аспект [1,9]);
- розкриваючи закони і закономірності розвитку задачного підходу в дидактиці фізики відповідно до теорії пізнання, допомагають оцінити його сучасний стан, накреслити перспективи і тенденції подальшого розвитку, покладені в основу розробленого спецкурсу "Сучасна теорія і методика розв'язування навчальних фізичних задач в історичному аспекті" [2], (методичний аспект [1,10]);
- реалізують принцип гуманітаризації і гуманізації фізичної освіти, сприяючи розширенню наукового і культурного світогляду студентів і вчителів-фізиків, ознайомлюючи їх з методами наукового дослідження, історичним підходом до навчально-пізнавальної і практичної діяльності (виховний аспект [1,10]).
Глибина і вірогідність історико-методичного аналізу залежить від методів проникнення у внутрішні механізми розвитку методики розв'язування фізичних задач. Історичне пізнання, що підпорядковується загальним закономірностям наукового мислення, має свою специфіку, пов'язану з діалектичною взаємодією історичного і логічного методів дослідження в пізнанні об'єктів шкільної практики, що розвиваються. Історичний метод дослідження спрямований на фіксацію і первинний аналіз фактологічного матеріалу, розкриття структурних і функціональних процесів виникнення і розвитку методичних феноменів, послідовності їхніх переходів від одних історично необхідних стадій до інших. Логічний метод дослідження спрямований на глибоке наукове пояснення цих методичних фактів, подій, процесів і явищ, методологічне ядро яких складає система об'єктивних законів і закономірностей історико-методичної науки [1, 112-128], що відображають внутрішні істотні зв'язки і співвідношення феноменів навчальної практики.
Оскільки історико-генетичний підхід до історії методичної науки, що містить дослідження їхнього генезису, еволюції і тенденції її розвитку в різні історичні епохи, не розкриває закони функціонування історико-методичних об'єктів, то його необхідно доповнювати і розширювати структурно-функціональним підходом. Синтезування структурно-синхронічного і генетико-діахронічного досліджень об'єктів в історичному пізнанні методики розв'язування фізичних задач дає можливість вивчення генезису функцій і структур педагогічної теорії і практики, їхнього розвитку й у той же час дозволяє зрозуміти їхній стан як закономірно зумовлений.
Історико-методичне дослідження, процедура якого припускає, по-перше, виявлення і фіксацію конкретних історичних фактів навчально-методичної діяльності, по-друге, подальше зведення їх у певну систему (історичний опис), по-третє, аналіз і інтерпретацію (історичне пояснення), носить дескриптивний характер, виконуючи доказову і пояснювальну функції у предметній фіксації певних етапів розвитку методичної науки.
Історико-методичне пояснення, що полягає у фіксації причин, чинників і засобів виникнення певних методичних ситуацій, є науковим тільки за умови відповідності критеріям раціональності, функцію яких виконує система законів і закономірностей історико-методичної науки [1, 112-128]. Будучи законами-тенденціями, маючи одночасно імовірносно-статистичний і регулятивний характер, вони відповідно до вимог принципу історизму розглядають діяльність особистостей - учителів-практиків, методистів-фізиків як єдність суб'єктивного (цілеспрямованого) і об'єктивного, розкриваючимеханізм розвитку і функціонування педагогічної практики і методичної думки. Таким чином, раціональне історико-методичне пояснення є процедурою "зв'язку" теоретичного знання у формі історико-методичного закону й емпіричного знання у формі історико-методичного факту, при цьому має риси співвіднесеності з педагогічним минулим, імовірності і замкненості й обов'язкову одиничну й особливу форму [3, 92].
Чим складнішим стає завдання методики фізики як наукової галузі на сучасному етапі її розвитку, тим вище має бути теоретичний рівень історико-методичних досліджень, досконалішим логіко-методичні засоби, які використовують учені-методисти для проникнення у глибоку внутрішню сутність педагогічних явищ і для пізнання об'єктивних закономірностей педагогічного процесу, спираючись на знання яких методика фізики може успішно виконувати свої конструктивно-технічні і прогностичні функції. Історико-методичні знання сприяють підвищенню теоретичного рівня досліджень, допомагають рухатись від пізнання явищ до пізнання сутності, розкривати все більш глибокі внутрішні зв'язки між ними.
Розглянутий історичний підхід до дослідження історії методики розв'язування і складання навчальних фізичних задач, маючи важливе методологічне значення на всіх етапах наукового пізнання історії методики фізики як наукової галузі, виконуючи світоглядну, методичну, інформаційну, конструктивну, практичну і прогностичну функцію, реалізує не тільки дескриптивні (описові), але й прескриптивні (приписові) функції, визначаючи напрямки наукових досліджень і координуючи розвиток методичної науки [1].
ЛІТЕРАТУРА
1. Сергеев А.В. Становление и развитие истории методики препода-вания физики в средней школе как научной дисциплины. Дисс. ... д-ра пед.наук. - Запорожье, 1989. - 370 с.
2. Волошина А.К. Сучасна теорія і методика розв'язування фізичних задач та шляхи її розвитку в історії середньої школи України // Удосконалення навчання фізики у вищій школі в умовах ступеневої освіти. Матеріали III Всеукраінської наукової конференції "Фундаментальна та професійна підготовка фахівців з фізики, Частина II.- К.: НПО,1998. - С.79 - 83.
3. Ракитов А.И. Историческое познание. - М. : Издательство полити-ческой литературы, 1982. - 303 с.
Loading...

 
 

Цікаве