WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Місце і значення історичного підходу в методиці навчання розв’язуванню і складанню фізичних задач - Реферат

Місце і значення історичного підходу в методиці навчання розв’язуванню і складанню фізичних задач - Реферат


Реферат на тему:
Місце і значення історичного підходу в методиці навчання розв'язуванню і складанню фізичних задач
Історична трансформація філософії середньої фізичної освіти та освітньої політики, що спрямована в бік формування евристико-пошукової моделі шкільного навчального процесу, актуалізувала проблему задачного підходу до вивчення основ сучасної фізики як найважливішого компоненту інноваційних технологій.
Система освіти являє собою особливу сферу соціальної практики, в якій, з одного боку, здійснюється відтворення накопичених у минулому знань, зокрема фізичних, а з іншого - закладається і визначається образ майбутньої життєдіяльності як окремої особистості, так і всього суспільства в цілому, маючи подвійну часову спрямованість: і в минуле, і в майбутнє. Тому поза широкою історичною перспективою, поза всім кон-текстом, що зв'язує чинники сучасності з фактами минулого в розвитку дидактики фізики, сама сучасність не може бути вірно з'ясована й об'єктивно оцінена. Залишаються нерозкритими глибинні механізми, що утворилися в далекому минулому, але які діють сьогодні та визначають майбутнє сучасної фізичної освіти. Не можна оцінити перспективу й навіть логічну структуру будь-якої дидактичної теорії без знання її генезису, її історії зародження й становлення. Лише на основі знання конкретних історико-методичних фактів розвитку сучасної методичної і психолого-педагогічної науки можна не тільки одержати нові знання про характер плину досліджуваних дидактичних явищ і процесів, розкрити їх закони й закономірності, але й зробити певне передбачення їхнього майбутнього. Тому для адекватного пізнання та оцінки проблем методичної науки, вироблення ефективних наукових стратегій у галузі координації інноваційних процесів у системі середньої фізичної освіти необхідна побудова історично зумовленої моделі дидактики фізики, зокрема методики розв'язування і складання шкільних фізичних задач.
Навчально-пізнавальні задачі як методичний прийом актуалізації певних фізичних знань і як ілюстрація теоретичного фізичного матеріалу почали використовуватися в середніх навчальних закладах України з пер-шої половини XVIII ст. За цей період змінювались, еволюціонували дидак-тичні функції й концепції змісту навчання розв'язуванню і складанню фізичних задач, удосконалювалась їх педагогічна якість відповідно до еволюції основних дидактичних принципів, поповнювалась їх типологія, номенклатура і класифікація. Причому ці зміни мали історично зумовле-ний характер.
Поступово в результаті численних методичних досліджень і багатого досвіду вчених-методистів, учителів-практиків розробляється технологія розв'язування і складання задач з фізики, яка вже на сьогодні набула вигляду цілісної системи.
З позицій принципу історизму методологічний, гносеологічний і ди-дактичний потенціал задачного підходу у навчанні основам фізики ще розкрито не повністю. Тому протягом десятиріч увагу спеціалістів з ди-дактики і методики навчання фізики привертають до себе нереалізовані можливості зазначеного перспективного підходу. Цей історичний інтерес представників методичної науки детермінується соціальними потребами, які відображають специфіку сучасного етапу науково-технічного прогресу, а саме електронно-комунікативної та технологічної революції у контексті гуманізації й гуманітаризації суспільства. Адже адекватно зрозуміти та оцінити специфіку сучасних проблем методики розв'язування і складання фізичних задач, структуру і функціонування сучасного методичного пізнання можна лише розглядаючи його як певний етап і результат історичного розвитку з урахуванням наступності, генетичних зв'язків, відношень і залежностей від попередніх станів в еволюції методичних ідей, думок і концепцій. Саме віднесеність сучасного стану науково-методичного пізнання до цілісності пізнавального історичного процесу, тільки вивчення у перспективі його історії в цілому та у співставленні з генетично попередніми станами дозволяє виявити всі чинники історичного розвитку, які зумовили сучасний стан методики розв'язування і складання фізичних задач, і тим самим подолати інерцію старих методів і прийомів навчання і стилів мислення, з'ясувавши їх історичну зумовленість, мін-ливість та обмеженість.
Разом з тим, сьогоднішній стан вітчизняної методичної думки детер-мінується не тільки минулим і сучасністю середньої загальної і вищої педа-гогічної освіти, а й майбутнім через постановку мети, досягнення і здійснення якої є безпосереднім регулятором розвитку методики розв'язування і складання фізичних задач як наукової і навчальної дис-ципліни. Тому усвідомлення діалектичної єдності історії та сучасності є необхідною умовою реалізації прогностичної функції історико-методичної науки, а, отже, й вироблення науково обґрунтованих критеріїв координу-вання теорією і практикою навчання розв'язуванню і складанню фізичних задач шляхом визначення теоретико-методологічних і концептуальних основ розвитку і функціонування методичної науки.
Методологічною основою розуміння сутності і закономірностей складних об'єктів, дидактичної теорії і практики, які розвиваються, є принцип історизму, що є одним із компонентів діалектичного методу, який розглядає минуле, сучасність і майбутнє цих об'єктів, явищ і процесів у діалектичній єдності, виходячи не тільки з їх динаміки і мінливості в часі, але саме з їх розвитку, тобто незворотної, спрямо-ваної і закономірної зміни явищ і процесів реальної шкільної практики, яка визначає напрямки і характер їх історичної трансформації.
Тільки наявність обов'язкового синтезу всіх трьох означених влас-тивостей виокремлює процеси розвитку дидактики фізики серед інших змін у шкільній практиці: зворотність змін характеризує процеси функціонування системи фізичної освіти; відсутність закономірності в педагогічних явищах є характерним для випадкових процесів; при відсутності спрямованості зміни у шкільній практиці не можуть накопичуватися, і тому дидактичний процес втрачає характерну для розвитку методики навчання фізики внутрішню взаємопов'язану лінію. В результаті розвитку виникає якісно новий стан дидактики фізики як наукової галузі знань, який виступає як зміна складу чи структури, тобто виникнення, трансформація або зникнення її елементів або зв'язків. При цьому розвиток відбувається в реальному часі, і тільки час виявляє спрямованість розвитку методичної думки, зокрема методики розв'язування задач.
Принцип історизму ставить важливі методологічні вимоги до процесу наукового пізнання, які сприяють найбільш повному і всебічному відображенню знань об'єктивних сторін і закономірностей розвитку дидактики фізики і побудови ефективних наукових теорій.
Це вимагає розглядати явища, події і процеси в історії методики розв'язування фізичних задач з точки зору:
- їх внутрішньої структури як органічного цілого, як системи (системно-цілісний підхід);
- процесу (сукупностей історичних зв'язків і залежностей їх внутрішніх станів, які слідують один за одним у часі);
- виявлення і фіксування якісних змін, переходів і перетворень у їх структурі в цілому, а також виявлення джерела цих змін, переходів і перетворень;
- розкриття закономірностей їх генезису і розвитку, законів переходу від одного історичного стану до іншого, які характеризуються відповідними структурами; розкриття закономірностей наступності цих якісно різних станів, які відповідають якісно різним етапам розвитку (гене-тичний підхід).
Сутність принципу історизму полягає в розумінні об'єктивної дійсності як цілого, що розвивається, як складної динамічної системи об'єктів, явищ і процесів педагогічної дійсності, які виникають за певних умов під впливом певних чинників і причин, що зазнають змін, у ході яких реалізуються різні тенденції їх
Loading...

 
 

Цікаве