WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Астрологічна спрямованість емоційних станів учнів як психолого-педагогічна проблема - Реферат

Астрологічна спрямованість емоційних станів учнів як психолого-педагогічна проблема - Реферат


Реферат на тему:
Астрологічна спрямованість емоційних станів учнів як психолого-педагогічна проблема
Формування духовно багатої людини, яка глибоко розуміє твори мистецтва, має розвинуті естетичні смаки, відчуває красу навколишнього світу і прагне до творчого перетворення дійсності за законами прекрасного, - одне з головних завдань сучасної школи. А це передбачає, в першу чергу, збудження позитивних почуттів в учня, які поступово трансформуються в емоційні властивості його особистості.
Видатний швейцарський педагог І.Г.Песталоцці більш, ніж два століття тому пропонував починати будь-яке спільне навчання різних людей з об'єднання їх "через настрій". Він справедливо вважав, що "щирий душевний настрій і життєва сила, яка гармонує з цим настроєм, за своєю природою уникають будь-якого розважального зайвого слова" [3, 101].
У працях великого вітчизняного педагога К.Д.Ушинського знаходимо чимало цікавих висловлювань про особливості розвитку емоційних станів школярів. Привертає нашу увагу думка педагога, що дитина розпізнає серцем почуття, які вона викликає в дорослих: "Переживання, що промайнули на обличчі і в очах у дорослої людини, інстинктивно відбиваються в нервах дитини і впливають на її душевний стан". Справедливо пише К.Д.Ушинський, що "діти не вміють приховувати своїх почуттів, та, коли їх переслідуватимуть за почуття, вони швидко навчаться таїти їх і тоді - вихователь блукатиме у темряві" [4; 40]. Відомі з цього приводу і висловлювання педагогів А.С.Макаренка та В.О.Сухомлинського, які в радісних почуттях та переживаннях дитини вбачали значний резерв внутрішніх сил, життєвої енергії.
Діти, а передусім молодшого шкільного віку, дуже імпульсивні, особливо хлопчики. Вони хочуть усе знати, виявляють у своїй діяльності надзвичайну активність, та енергію. "Ці хлопчики і дівчатка, - писав А.С.Макаренко, - і менше знають, і менш у них фізичної сили, але вони, як кров у організмі. Як кров, вони нестримно швидкі і всюдисущі. Вони проймають своєю участю, словом, сміхом, вимогливістю і упевненістю кожну ділянку роботи, всюди метушаться Їх рухливі фігурки щось тягнуть, вигукують, потім раптово, як горобці, цілою зграєю схоплюються і перелітають на нову лінію, де потрібна допомога" [2, 197].
Це дуже виразне зображення імпульсивності дітей молодшого шкільного віку, а також дані психолого-педагогічної літератури, практичний досвід дозволяють стверджувати, що рухливість, активність, швидка зміна настрою, почуттів вирішують долю навчально-виховного процесу. Особисті переживання школярами явищ навколишнього життя відкривають приховані резерви життєвої енергії, у багато разів збільшують прояви поведінкової активності. Разом з цим, можна стверджувати, що в почуттях дитини відкривається те, що їй дороге, що її хвилює, що захоплює, а що відштовхує, чого вона боїться, чому радіє, що викликає в неї сум, а що залишає байдужим. У різноманітних переживаннях віддзеркалюється ставлення дитини до явищ суспільного життя, до навчально-виховного процесу.
Саме в навчально-виховному процесі початкової школи виникають сприятливі ситуації узагальнення конкретних переживань, емоцій, виникають сприятливі умови для розвитку емоційної сфери учня, можуть з'являтися нові, бажані нам типи емоційних станів і відходити на задній план або зовсім зникати почуття соціально шкідливі.
Як було вже зазначено, емоційні стани учнів початкових класів виконують ряд педагогічних функцій:
- функцію згуртування, об'єднання учнів (емоційний контакт між уч-нями, перебування в однозначній емоційній ситуації);
- формування емоційної культури учня, яка включає емоційну чутли-вість до широкого кола явищ життя, розвинену здатність до співпереживання з іншими, вміння розуміти, поважати і цінувати почуття інших, поділяти свої переживання з іншими тощо;
- енергоутворювальну функцію, яка виникає під впливом емоційно-почуттєвої насиченості навчально-виховного процесу;
- ціннісно-орієнтаційну функцію, або здатність до орієнтування - це здатність почувати, що є навколо тебе, хто тебе оточує, це здатність відчувати також все те, що дитина не може бачити, але може відчути серцем.
Можна згадати про такий факт. Виступаючи з доповіддю в Інституті соціальної педагогіки, відомий польський психолог, педагог Януш Корчак продемонстрував у рентгенівському кабінеті серце хлопчика, який злякався у новій обстановці. Поставивши його на мить перед рентгенівським апаратом, педагог звернувся до слухачів: "Дивіться і запам'ятовуйте. Тоді, коли ви гніваєтесь і коли ви втомились, коли діти стають нестерпні і виводять вас із себе, коли ви сердитесь і галасуєте, коли в нападі гніву ви намагаєтеся покарати, згадайте, що так виглядає і так реагує серце дитини" [1, 15].
Як же побачити вчителю без рентгенівського апарату, як виглядає, як реагує серце дитини на існуючі в школі стосунки, прояви милосердя або гніву та інших емоційних станів з боку дорослих, друзів?
На наш погляд, щоб, за висловом К.Д.Ушинського, "не блукати у темряві", треба дуже ретельно пізнати індивідуальні властивості емоційної сфери дітей молодшого шкільного віку. На перший погляд, вони однакові. Дійсно, згадаймо, з яким хвилюванням діти спостерігають за грою собаки з щенятком, як вони голосно сміються під час перегляду цікавого фільму або вистави, які різкі переходи: від співчуття герою - до обурення його супротивником, від суму з приводу його невдач - до бурхливого виразу радощів. Велика рухливість, численні жести, різкі зміни в міміці свідчать про яскравий емоційний відгук дитини. Але чи всі діти однаково сприймають ці явища, однаково відгукуються на них? Однозначно можна відповісти - ні. Тому дуже важливо звернути увагу на індивідуальність емоційних станів дітей молодшого шкільного віку, які виявляються, перш за все, в характері їх "реактивності", у якостях їх виразів.
Відомо, що наслідки емоційної поведінки дітей коріняться в особливостях їх темпераменту, у властивостях типу нервової діяльності. Все це важливо пам'ятати для того, щоб не спрощувати і не схематизувати риси емоційної поведінки дитини шляхом їх прямолінійного віднесення до одного з чотирьох головних типів темпераменту.
Цікавий матеріал щодо індивідуальності емоційних станів школяра дають дослідження В.С.Мерліна та його співробітників. Ці роботи виразно показали відмінності в емоційних станах дитини, яка належить до різних типів нервової діяльності.
Наприклад, для сильного, врівноваженого та рухливого типу харак-терні: підвищена активність, сміливість, стриманість, підвищений позитивний настрій, швидке виникнення і зміна емоційних станів.
А для сильного, неврівноваженого, рухливого типу основними показниками виступають: підвищена активність, афективність, запально-збуджений стан, швидкість рухів та мови, виразність міміки та пантоміміки.
Що стосується сильного, врівноваженого, але інертного типу, то для нього характерна сміливість, стриманість, слабка емоційна збудженість, повільне зародження і зміна почуттів таемоційних станів, рівний, спокійний настрій, бідність міміки.
Характеристиками слабкого типу виступають мала активність, пригніченість та розгубленість при невдачах, повільна зміна емоційних станів, повільність рухів та мови, бідність мімічних рухів.
У процесі нашого дослідження на базі Бердянської школи-інтернату нами була зроблена спроба виявити особливості індивідуальних рис емоційних станів учнів молодшого шкільного віку.
Ознайомлення з роботою школи-інтернату, очолюваної прекрасним фахівцем В.М.Руденко, яка нагороджена орденом "Святої Ольги", пере-конують, що тут прекрасні вихователі, психологи, тут є чому повчитися іншим.
Loading...

 
 

Цікаве