WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Навчання та розумовий розвиток учнів - Реферат

Навчання та розумовий розвиток учнів - Реферат


Реферат на тему:
Навчання та розумовий розвиток учнів
Споконвіку, як свідчить історія, була потреба в особистостях, які б "бачили далі за всіх" (Ньютон) і не тільки бачили ті проблеми, які мали розв'язувати сьогоднішні та прийдешні покоління, а й самі активно включалися в їх розв'язання, і, будучи "більш, ніж інші, розсудливими" (Піфагор), вели їх за собою. Вже в ті давні часи Арістотель доходить висновку, що розум - це не лише знання, "а й уміння їх застосовувати". Отже, питання навчання й розумового розвитку, як бачимо, йде своїм корінням вглиб віків. Помітний внесок у його розв'язання зробили й наші вітчизняні мислителі. У цьому зв'язку доречно згадати одного з діячів освіти XVII ст. Сімеона Полоцького.
У 1680 р. Сімеон Полоцький у передмові до свого твору "Псалтырь" звернувся до читачів з такими словами:
Не слушай буих и ненаказанных
В тьме невежества злобой связанных
... Но буди правый писаний читатель,
Не слов ловитель, но ума искатель.
Проблемі навчання та розумового розвитку багато уваги приділяв видатний педагог і психолог XIX ст. К.Д.Ушинський [13]. З одного боку, він закликав eчителів не допускати переоцінки розумових можливостей учнів певних вікових груп, з іншого - не допускати недооцінки, оскільки останнє призводить до штучної затримки розумового розвитку. Ця проблема існувала й після К.Д.Ушинського. Відомі два напрямки у визначенні завдань школи: формальний - "начиняти" голови фактичним матеріалом і логічний - лише розвивати учнів.
Але в окреслений вище час питання розумового розвитку ставилося лише в особистісному плані - домогтися того, щоб діти були розумнішими. Сьогодні ж це питання набуло суспільного характеру. Воно випливає з існуючого протиріччя, яке з року в рік посилюється, між темпами розвитку науки, техніки, літератури, мистецтва та можливостями засвоєння знань і вмінь учнями за існуючих методів навчання.
Які ж шляхи розв'язання цієї проблеми? В принципі, можливі три шляхи:
1. Механічне доповнення нині діючих навчальних програм та підручників новими розділами, що висвітлюють останні досягнення в науці, техніці та літературі.
2. Механічне відкидання старого.
3. Перегляд розумових можливостей учнів.
У теорії та практиці шкільного життя пішли третім шляхом - перегляд розумових можливостей дітей.
Необхідно значити, що, на жаль, до останнього часу психолого-педагогічна теорія ще не дала науково обґрунтованої вікової періодизації підростаючих поколінь. Остання ще не визначає структуру школи, а навпаки.
Особливо важливого значення проблема навчання й розвитку набуває в наш час, час розбудови державності України, переходу її до ринкових відносин, у час реформування школи та освіти зокрема. Зазначене ставить завдання виховання активних будівників нового українського суспільства, спроможних самостійно ставити та творчо розв'язувати як теоретичні, так і практичні задачі, що виникатимуть на їх життєвому шляху.
Слід значити, що в розв'язанні проблеми навчання й розвитку у світовій психології намітилося три основних напрями. Так, ряд психологів Женевської школи (Піаже, Інельдер, Бове та ін.) обмежують роль навчання. Вони, виділяючи певні стадії в розвитку мислення дитини (сенсорно-моторна стадії, конкретних операцій, формальних або формалізованих операцій), вважають, що ці стадії властиві відповідним віковим ступеням і відносно незалежні від умов навчання. Правда, в останніх своїх працях Ж.Піаже вже визнає певну роль навчання у психічному розвитку особистості, але вирішальне значення в цій справі він надає прогресивному врівноваженню розумових дій, операцій.
Особливо яскраво недооцінка навчання в розумовому розвитку учнів виявляється в біхевіористських напрямах американської психології. Наприклад, Мак Дональд у своїй книзі "Педагогічна психологія", виданій у Сан-Францисько в 1959 р., стверджує, що школа лише "сприяє зміні в поведінці особистості" [18]. Як бачимо, провідної ролі школи d цій галузі він не помічає.
Має місце й інша крайність - звести весь процес розвитку до навчання (Брунер).
Наші вітчизняні психологи та педагоги (Л.С.Виготський, М.О. Данилов, О.М.Кабанова-Меллер, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, Н.О.Менчинська, М.М.Скаткін та ін.) визнають провідну роль навчання в розумовому розвитку (навчання веде за собою розвиток). Друга ідея, що проходить лейтмотивом у дослідженнях вітчизняних вчених, яка cягає своїм корінням праць К.Д.Ушинського та І.М.Сеченова, полягає в тому, що голова учня не уподібнюється до посудини, яку наповнюють водою - чим більше тим повніше. Важливо не тільки те, чому вчити, але і як вчити. Розумовий розвиток тісно пов'язаний із засвоєнням знань, в той же час не зводиться до нього, тобто неправомірно ставити знак рівності між сумою набутих знань та рівнем розвитку. "Наполовину розумовий розвиток людини, - відзначав І.М. Сєченов, - і відбувається, так наскільки вона відтворює та засвоює елементи власного й чужого досвіду".
Але хто не знає, що людина навчившись мислити, вміє не тільки засвоювати елементи досвіду, але й утилізувати його показники - застосовувати їх до справи? Як мислитель вона вміє спостерігати та аналізувати факти, порівнювати їх між собою і робити висновки, узагальнювати результати аналізу та порівняння і, нарешті, дошукуватися причин явищ. Оскільки в усіх цих випадках людина є діячем, весь комплекс явищ називають "діяльним мисленням" [12, 386-387].
Як бачимо, розумовий розвиток включає в себе знання та вміння "застосовувати їх до справи", іншими словами - вміння користуватися одержаними знаннями, застосовувати їх на практиці. Останнє ж вимагає розвинутого вміння спостерігати, бачити факти, порівнювати та аналізувати їх, доходити висновків та узагальнень.
Питання показників розумового розвитку учнів стало предметом спеціальних досліджень. Нашими вітчизняними психологами встановлені такі показники розумового розвитку учнів у процесі навчання: вміння оперувати засвоєними поняттями (Л.С.Виготський), оволодіння мислительними операціями, процесами, прийомами (С.Л.Рубінштейн, Н.О.Менчинська), перенесення розв'язку задачі в інші умови (С.Л.Рубінштейн), перенесення операцій, засвоєних у даному навчальному предметі, на позанавчальну діяльність
Loading...

 
 

Цікаве