WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Організація навчання та перевірки рівня засвоєння студентами знань, умінь і навичок в умовах кредитно-модульної системи - Реферат

Організація навчання та перевірки рівня засвоєння студентами знань, умінь і навичок в умовах кредитно-модульної системи - Реферат

його основі у студента може сформуватись здатність до перебудови засвоєних прийомів діяльності, до застосування набутих знань у змінених умовах відповідно до поставленої мети, тобто до перенесення.
Уміння та навички допомагають студенту включити об'єкт пізнання в певну систему, встановити його сутнісні зв'язки та взаємозалежності. Він виробляє для себе теоретичну модель цього об'єкта, яка найбільше відповідає дійсності, і знаходить їй місце у власній ідеальній моделі дійсності. Це можливо за умови розвитку теоретичного мислення студента, зокрема таких його дій, як аналіз, сходження від абстрактного до конкретного, рефлексія, планування тощо.
На другому, перехідному рівні навчання студент має вміти виконувати такі мислительні завдання, які містять набір певних умов та визначення мети, якої треба досягти. Якщо студент вміє досягти мети, віднайшовши схожі для даних умов засоби, тобто вміє діяти за певним алгоритмом, зразком, планом, то можна констатувати, що він володіє найпростішими уміннями та навичками і досяг другого рівня навченості. На цьому рівні студенти вміють застосовувати на практиці здобуті теоретичні знання, розв'язують задачі, розкривають причинно-наслідкові зв'язки, вміють теоретичні положення пов'язати з життям. Цей другий рівень навченості можна вважати для студентів нормою. Окремі завдання, які студенти виконують шляхом перенесення знань, умінь та навичок у нові нестандартні умови, можуть оцінюватися як виконані на третьому, вищому рівні.
Третій рівень у більшості класифікацій носить назву "творчий". Для нього характерна також назва "просунутий". На цьому рівні діяльність викладача носить системно-моделюючий характер, тобто він ставить собі за мету навчити студента створювати нові об'єкти та системи об'єктів на основі різних елементів раніше засвоєних знань про об'єкти. Нові знання, здобуті в такий спосіб, можна вважати творчими, тобто такими, що засвоєні самостійно й можуть використовуватись у будь-яких нестандартних ситуаціях. На творчому рівні навчальної діяльності студент засвоює знання на узагальнюючому етапі, який передбачає їх синтез, оцінку та творче використання. Відповідно, розвиток пізнавальних здібностей студента досягає здатності синтезувати та оцінювати. Синтез передбачає уміння студента об'єднати елементи в нове ціле, наприклад, написати творчу роботу, наукову статтю, запропонувати план експерименту та провести його, використати під час відповіді знання з різних галузей науки. Оцінка передбачає уміння студента оцінити якість та значення матеріалу на основі певних критеріїв, які або запропоновані викладачем, або розроблені ним самим.
На цьому рівні навчальна мета може бути визначена як формування у студента уміння самостійно осмислювати об'єкти пізнання, тобто самостійно конструювати алгоритми для встановлення суттєвих зв'язків та взаємозалежностей. Самостійне осмислення передбачає створення власних оригінальних комбінацій мислительних дій для пошуку засобів досягнення мети, чи навіть розробку власних цілей пізнання, чи знаходження власного самостійного оригінального результату пізнання. На творчому рівні навчання студент складає власний алгоритм дій для пізнання об'єктів дійсності, що засвідчує його здатність переносити в нову для себе (нестандартну) ситуацію набутий у процесі навчання досвід осмислення і використовувати здобуті попередньо знання. Тут наочно спостерігається позитивний вплив раніше засвоєного студентом на оволодіння новим. Відкриття нового відбувається як стрибок, перехід від кількісних пошуків до нової якості оригінального рішення. Фактично інтелектуальна творчість проявляється в умінні студента, знайомого з різними підходами до вирішення навчальних проблем, у потрібний момент "дістати" зі своєї пам'яті той чи інший алгоритм міркування.
Третій, творчий рівень навчання збігається з найвищим рівнем навченості студента - рівнем перенесення. Студенти вміють узагальнювати, творчо використовувати знання на практиці в новій нестандартній ситуації, переносити в нові умови засвоєні раніше поняття, закони, закономірності, знаходити нові, оригінальні підходи до розв'язання задач. На цьому рівні навченість стає вже не безпосереднім продуктом викладання, а продуктом учіння, тобто самостійної пізнавальної діяльності студентів. При цьому зовсім не обов'язково, щоб студент створював щось принципово нове з точки зору людства. Головне, щоб він постійно відкривав нове для себе за допомогою власного мислення. Творчий рівень навчання передбачає активний пошук студентом оригінальних засобів діяльності для досягнення навчальної мети, яка стає для нього власною ціллю пізнання. Викладач при цьому відіграє роль консультанта, який ненав'язливо керує пошуковою пізнавальною діяльністю студента.
Виходячи з вищезазначеного та враховуючи наш досвід роботи в умовах запровадження кредитно-модульної системи, ми можемо зробити наступні пропозиції. 1. Зміст практичних, семінарських і лабораторних занять має значно розширювати обсяг знань, які студенти отримують на лекціях, а не дублювати його. 2. Питання, які виносяться на семінарське заняття, мають бути достатньо проблемними, щоб спонукати студентів до самостійного пошуку альтернативних відповідей на них. 3. Практичні заняття повинні містити розширену практичну частину (рішення задач, розбір ситуацій, виконання вправ, заповнення таблиць, розробка методик тощо), до виконання якої студенти маютьготуватися заздалегідь. 4. Робота студентів на семінарських та практичних заняттях має оцінюватися принаймні за трьома критеріями: а) готовність до заняття (наявність зошита з виконаними завданнями, передбаченими планом); б) активність студента в обговоренні теоретичних питань і виконанні практичних завдань; в) якість виконання завдань, ґрунтовність, переконливість самостійність, конструктивна критичність, оригінальність суджень, міркувань і умовиводів. 5. Виконання лабораторних робіт має передбачати максимальну самостійність студентів. 6. Самостійні роботи повинні мати переважно продуктивний, а не репродуктивний характер; їх виконання необхідно обов'язково перевіряти і оцінювати. 7. Вивчення кожного модулю має завершуватися написанням студентами контрольної тестової роботи, яка повинна містити завдання різного рівня складності: І рівень - репродуктивний (студент демонструє розрізнення і запам'ятовування); ІІ рівень - перехідний (студент демонструє розуміння та найпростіші уміння та навички); ІІІ рівень - творчий (студент демонструє уміння узагальнювати, використовувати знання в нестандартній ситуації, переносити засвоєні раніше поняття, закони, закономірності в нові умови, знаходити оригінальні підходи до розв'язання задач тощо). 8. Виставлення підсумкової оцінки має враховувати виконання студентом усіх передбачених навчальним планом видів робіт, причому як їх загальну кількість, так і якість (тобто рівень, на якому переважно навчався студент).
Зрозуміло, що робота студента переважно на репродуктивному рівні повинна оцінюватися не більше, ніж "достатньо" та "задовільно". Робота студента на перехідному рівні може бути оцінена як "добре" та "дуже добре". І лише за умови виконання студентом навчальних робіт на творчому рівні він може отримати підсумкову оцінку "відмінно". Зрозуміло, що це лише деякі перші узагальнення досвіду впровадження кредитно-модульної системи, які ще потребують перевірки і вдосконалення в подальшій практичній діяльності.
ЛІТЕРАТУРА
1. Барна М., Гірний О. Оцінювання навченості учня: термінологія та методологія // Рідна школа. - 1999. - №12. - С. 34-39.
2. Бершадский М.Е. Когнитивный мониторинг: диагностика уровня понимания // Школьные технологи. - 2003. - №2. - С. 166-182.
3. Кальной В.А., Шитов С.Е. Технология мониторинга качества образования в системе "учитель - ученик". - М.: Педагогическое общество России, 1999. - 76 с.
4. Кашкарьова Л.Р. Психологічні основи моделювання процесу рівневого навчання // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного інституту ім. П.Осипенко (Педагогічні і психологічні науки). - №4. - Бердянськ: БДПІ, 2000. - С. 28-40.
5. Матрос Д.Ш., Полев Д.М., Мельникова Н.Н. Управление качеством образования на основе новых информационных технологий и образовательного мониторинга. - М.: Педагогическое общество России, 2001. - 148 с.
6. Пастушенко Н., Пастушенко Р. Оцінити, щоб навчити. Технологія рівневого діагностування навченості учнів з гуманітарних дисциплін // Директор школи. - 2001. - №1. - С. 7-10.
7. Селектор С. Совместные исследования познавательных способностей // Директор школы. - 1998. - №4. - С. 11-19.
Loading...

 
 

Цікаве