WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Історичний гностизм магістерського руху в сучасних оцінках і вимірах - Реферат

Історичний гностизм магістерського руху в сучасних оцінках і вимірах - Реферат

виступало наближення структури вищої школи, яка була успадкована ними від колишнього Радянського Союзу, до вищої школи "міжнародного рівня" [10, с.312]. Отже, реформування системи вищої освіти у вищезгаданих країнах почалося з перегляду структури освітніх ступенів і введення нових кваліфікацій - бакалавр, магістр, що підтверджуються відповідними дипломами державного зразка. Як головний орієнтир законодавці трьох країн обрали систему вищої освіти США, яку спробували поєднати з успадкованою радянською системою, але зробили це по-різному.
У Росії паралельно запроваджувалися два типи освітньо-професійних програм, а саме: американський (бакалавр - магістр) і "пострадянський" ("спеціаліст" без проміжних щаблів). Кінцеві результати навчання за програмами спеціаліста й магістра розглядаються як еквівалентні. Таким чином, система вищої освіти Росії стала дво- та триступеневою й "одночасно втратила одноманітність", що характерно як для старої, так і для існуючої американської системи" [10, с.314].
Білоруська вища освіта побудована за двоступеневим принципом. На першому рівні здійснюється підготовка спеціаліста без спеціалізації, а також претендент може здобути академічний ступінь "бакалавра" після опанування (додатково до програми спеціаліста) 300 годин розширеної гуманітарної та фундаментальної наукової підготовки. На другому рівні вищої освіти особа після проходження поглибленої підготовки отримує диплом спеціаліста за спеціалізацією і має можливість для отримання академічного ступеня "магістр" пройти курс додаткової освітньої підготовки.
В Україні відповідно до Закону "Про освіту" (1991 рік) було запроваджено чотири послідовні ступені освіти: молодший спеціаліст - бакалавр - спеціаліст - магістр, що не мало аналогів у країнах Західної Європи. Згідно із законодавством передбачалося, що після опанування освітньо-професійної програми бакалаврата можливе продовження навчання на рівні "спеціаліст", завершення якого дозволяє здобути ступінь магістра. Як підкреслює К.Островський, в Україні "було здійснено спробу зберегти "лінійність" системи вищої освіти (подібно до системи освіти США)" [10, с.314] одночасно з розташуванням освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст" між новими для української вищої системи освіти рівнями "бакалавр" і "магістр". Це, у свою чергу, привело до того, що деякі університети інтерпретували підготовку за освітньо-кваліфікаційною програмою магістра як складову "традиційної аспірантури рівня магістра з освітнім рівнем спеціаліста" [10, с.315] й розглядали дані кваліфікаційні рівні як два паралельно існуючі варіанти.
Відповідно до нової редакції Закону України "Про освіту" (1996 рік) ступінь магістра запроваджено поряд зі ступенем спеціаліста, вони були схарактеризовані як однакові рівні нової вищої освіти. Отже, на думку К.Островського, в цьому випадку спрацювала реакція самоналагодження освітньої системи в бік "спрощення, усунення зайвих для внутрішньої логіки систем" [10, с.315], ступенів і категорій, які є неприродними для неї.
На даному етапі реформування вищої освіти України, згідно із законодавством, ще існує освітньо-кваліфікаційний рівень "спеціаліст", що знаходиться в одній паралелі з освітньо-кваліфікаційним рівнем "магістр". Для визначення різниці між поняттями "спеціаліст" і "магістр" розгляньмо визначення дефініцій, наведених у статті 8 Закону України "Про освіту" (2002 рік):
"3. Спеціаліст - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.
4. Магістр - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності" [4, с.271-272].
Не викликає сумнівів той факт, що невизначеність формулювання "інноваційний характер певного рівня професійної діяльності" веде до невизначеності статусу магістрів і спеціалістів загалом й відносно один одного, що у свою чергу викликає труднощі при складанні освітньо-професійних програм, у практиці працевлаштування фахівців рівня магістр, а відповідно й щодо потрібної для України кількості магістрів.
У законі також зазначається, що існує можливість підготовки магістрів і на основі освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста. Це означає, що на заключному етапі вищої освіти практично існує три типи підготовки фахівців: 1) бакалавр - магістр; 2) бакалавр - спеціаліст - магістр; 3) бакалавр і поряд - спеціаліст, магістр.
На нашу думку, необхідно визначитися з поняттями, безпосередньо пов'язаними з підготовкою магістрів, щоб уникнути термінологічної плутанини. У науковій літературі осіб, які здобувають магістерський рівень освіти, часто називають магістрами. Але варто зазначити, що магістр - це особа, яка закінчила навчання на магістерському рівні та захистила дисертацію. Тому особа, яка навчається на цьому рівні, ще не магістр, за визначенням, яке подає тлумачний словник української мови, це - магістрант, а саме - "той, хто готується захищати дисертацію на ступінь магістра" [8, с.545]. У зв'язку з цим цілком виправдано використовувати поняття "магістрант" для осіб, які тільки опановують магістерський рівень. У межах порушеного питання слушно зазначити, що відповідно до Закону "Про вищу освіту" особи, які навчаються у вищому навчальному закладі з метою здобуття певних освітньо-кваліфікаційних рівнів, є студентами, відповідно й ті, хто навчаються в магістратурі, також студенти.
Очевидним є те, що питання багатоступеневої підготовки фахівців в Україні не можна вважати остаточно розв'язаним, оскільки, відповідно до документів Болонського процесу, одним з головних зобов'язань країн-учасниць виступає прийняття ними системи прозорих та порівнюваних ступенів (бакалавр -магістр), що можуть зіставлятися за допомогою додатків до дипломів, у системі двох циклів вищої освіти.
ЛІТЕРАТУРА
1. Верже Ж. Средневековый университет: учителя // Alma mater. - 1997. - №2. - С. 43-47.
2. Верже Ж. Средневековый университет: учителя // Alma mater. - 1997. -№5. - С. 36-40.
3. Жуков В.И. Университетское образование: история, социология, политика / Московский гос. социальный ун-т. - М.: Академический Проект, 2003. - 382 с.
4. Закон України "Про вищу освіту" // Журавський В.С. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні. - К.: Видавничий ДІМ "Ін Юре", 2003. - С. 264-335.
5. Карлов Н. Еще раз об ученых степенях и аттестации научных и научно-педагогических кадров // Высшее образование в России. - 1996. - №2. - С.3-15.
6. Микитась В.Л. Давньоукраїнські студенти і професори. - К.: Абрис, І994. - 287 с.
7. Микитюк О.М. Теорія і практика організації науково-дослідної роботи у вищих закладах освіти України в XIX ст.: Дис... д-ра пед. наук: 13.00.01 / Харківський держ. педагогічний ун-т ім. Г.С.Сковороди. - X., 2003. - 405 с.
8. Новий тлумачний словник української мови: 42 000 слів: У 4 т.: Для студ. вищих та серед. навч. закл. / Уклад. В.Яременко, О.Сліпушко. - К.: Аконіт, 1999. - Т. 2. - 911 с.
Loading...

 
 

Цікаве