WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Управлінська культура як складова підготовки майбутнього менеджера освіти - Реферат

Управлінська культура як складова підготовки майбутнього менеджера освіти - Реферат


Реферат на тему:
Управлінська культура як складова підготовки майбутнього менеджера освіти
Освіта в Україні відіграє значну роль у системі соціальних інституцій, виконує традиційні функції передачі знань, умінь і навичок професійної діяльності, розвиває в молоді ерудицію та інтелект і реально визначає культурні орієнтири майбутнього суспільства. Тому сталі стереотипи в системі управління освітою не повинні перешкоджати соціокультурним засадам і прагненням сучасної молоді до ініціативи, інновацій, повної самореалізації. Головне - створити середовище, в якому суб'єкти навчально-виховного процесу були б спроможні вчитися й працювати для досягнення спільної мети [9, с.84].
Освіта в Україні вважається одним із основних компонентів загальнолюдських цінностей. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору. В основу освіти покладено загальнолюдські цінності - гуманізм, патріотизм, демократію, мир і дружбу між народами, злагоду між національними та релігійними спільнотами, соціальну справедливість, працелюбність, повагу до національної та світової культури. Тобто зміст державної української освіти передбачає всебічний та гармонійний розвиток людини як у патріотичному, трудовому, моральному, так і в національному, правовому та інших аспектах.
Важливого значення набувають не лише філософсько-соціологічні міркування про відмінність у дефініціях "людина грамотна", "людина культурна", "людина компетентна", "людина навчена" тощо. Йдеться про з'ясування того, чи пов'язана система освіти з практикою, чи забезпечена вона предметним аксіологічним змістом, психолого-педагогічними технологіями, наскільки держава й суспільство взагалі мають у ній потребу [7]. На погляд В.Лугового, всі освітні явища мають головну системну якість бути надбіологічно виробленим способом цілеспрямованого, організовано-упорядкованого інформаційного окультурення індивідів з метою забезпечення соціально-культурного життя [5, с.11].
Реалізація аксіологічного підходу в сучасному навчальному закладі спрямована на відбір і трансляцію в молоді провідних соціальних цінностей гуманістичної спрямованості. Вагомий внесок у розробку цієї проблеми зробили Є.Шиянов, Н.Асташова, І.Бех, В.Крижко, М.Михальченко, І.Зязюн, В.Огнев'юк, Н.Нікандров, І.Ісаєв, К.Абульханова-Славська, В.Луговий, О.Вишневський, В.Караковський, В.Сластьонін, О.Сухомлинська та інші. Аксіологічний потенціал освіти та ціннісно-смисловий підхід до організації державного управління освітою визначається Конституцією України, Національною доктриною розвитку освіти й законами про освіту.
Розгляд проблематики ціннісних орієнтацій у педагогічній системі безпосередньо пов'язаний з розвитком культури особистості. Серед педагогів, що досліджують зв'язки аксіологічних і культурологічних підходів у педагогіці, виділяється позиція І.Беха [2] та М.Михальченка [7].
Розвиток у керівника почуття цінності іншої людини, зазначає І.Бех, може успішно відбуватися не лише за умови перетворення його в "центр Всесвіту", а за умови своєчасного блокування в нього Еґо-потягів, які деструктивно впливають на моральну досконалість особистості. Слід зазначити методологічну тезу вченого, яка задає тон професійно-педагогічній діяльності: виховання - це входження людини в культуру. Відзначимо, що в даному випадку входження в культуру управління розглядається як процес філігранної роботи керівника з педагогами. Це складний процес присвоєння цінностей через складні духовні зусилля кожної людини. І чим складніше ціннісне коло, тим більше зусиль воно вимагає від керівника.
М.Михальченко у своїх педагогічних пошуках звертається до культурологічних цінностей, вироблених людством, і таких, що дають духовні сили сьогодні. Його переконаність у тому, що керівник як представник культури повинен пропонувати педагогам вищі цінності й формувати до них особливе ставлення, співвідноситься з організацією виховного процесу на основі щоденного ціннісного вибору.
Споконвічно про цінності говорили як про елементи морального виховання, найважливіші складові внутрішньої культури людини, що, виражаючись в установках, властивостях і якостях, визначають ставлення людини до суспільства, природи, до інших людей, до самого себе. В освітньому процесі ціннісні орієнтації виступають як об'єкт діяльності керівника й педагогів. Звідси висновок, що розвиненість аксіосфери менеджера освіти, повне й органічне освоєння цінностей учнями, студентами є умовою оптимальності морального виховання як основи духовного розвитку особистості. Під аксіосферою ми розуміємо унікальне духовне утворення, яке включає ціннісні орієнтації, що забезпечують самозбереження людини в просторі і в часі [4, с.23-24].
Загальнолюдські цінності, норми моралі, вироблені історичною практикою суспільства, високо цінуються та є обов'язковими для успішної управлінської діяльності майбутнього менеджера освіти.
Світ культури постає, насамперед, як світ цінностей матеріальних і духовних, створених або виділених у природі людиною, якими вона насолоджується в міру своєї обдарованості, освіченості та вихованості. Цінність означає значущість, корисність або шкідливість чого-небудь для людини, групи, суспільства. Цінність може допомогти оцінити що-небудь у порівнянні, тобто виступити критерієм вибору. Цінність сама стає орієнтиром, тому що вона є засобом досягнення мети.
Культура менеджменту - це досягнутий рівень ефективності управління в різних сферах за рахунок високої культури самого менеджера, організаційної культури установи освіти, прогресивної системи ділових відносин з усіма учасниками навчально-виховного процесу. Управлінську культуру формують не тільки менеджери, але й усі педагоги, співробітники, вихованці в процесі взаємодії установи освіти з ними. Культура менеджменту одержала власний зміст у результаті інтегративного ефекту взаємовпливу комплексу наукових теорій і похідних від них управлінських технологій. Багатоскладова сутність людини - суб'єкта культури менеджменту - визначила присвоєння (інтеріорізацію) основ духовної, емоційно-почуттєвої, розумової й діяльнісної культур, що по-різному впливають на мислення й діяльність керівників.
Реально цей вплив здійснюється шляхом застарівання та відновлення поділюваних людиною цінностей, що є одночасно ядром кожної культури. Чим більшою кількістю цінностей, узятих від різних культур, володіє людина, тим вона є культурнішою [1]. Нового змісту в системі культури набувають такі поняття, як коректність і толерантність. Коректність і толерантність не лише запобігають соціальним конфліктам - вони сприяють гармонійності міжособистісних стосунків, пошуку діалогу з релігійних, національних, мовних, статусних питань [9, с.82-84].
Менеджер освіти виступає керівником, що формує відношення всередині та поза організацією, орієнтує членів організаціїна досягнення цілей. Він щоденно приймає рішення, які ґрунтуються на особистих принципах та цінностях. Якщо особисті цінності нечіткі, менеджеру не вистачатиме досить твердих підстав для суджень, які в цьому випадку можуть сприйматися оточуючими як необґрунтовані. Сучасна концепція успішного управління орієнтована на такі цінності, як ефективність, реалізація потенціалу працівників і зростаюча готовність до нововведень. Менеджери, які мають нечіткі основні принципи або відступають від них чи ґрунтуються на цінностях вчорашнього дня, не здатні здійснювати ефективного керівництва. На думку В.Терентьєва, цінності менеджменту - це свідомий вибір системи ідей, вони мають особливе значення й прийняті в якості направляючих передумов, на основі яких менеджери здійснюють свою професійну діяльність [10, с.41].
Головне для успішної управлінської діяльності (ірраціональної в своїй основі - адже, наприклад, відсутні раціональні формули краси, честі, величі, совісті та ін.) - це здатність менеджера до співчуття, "емоційного резонансу", розуміння почуттєвого
Loading...

 
 

Цікаве