WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Методологічні засади інтеграції змісту мовної освіти майбутніх інженерів - Реферат

Методологічні засади інтеграції змісту мовної освіти майбутніх інженерів - Реферат


Реферат на тему:
Методологічні засади інтеграції змісту мовної освіти майбутніх інженерів
Проблема інтеграції змісту освіти є багатоплановою, тому її дослідження може й повинне здійснюватись у різних аспектах. Одним з найважливіших є методологічний аспект. Аналіз досліджуваної проблеми в цьому аспекті має дати відповіді на запитання: чому, як і для чого необхідно інтегрувати зміст освіти, тобто він має допомогти з'ясувати найбільш важливі методологічні засади, спираючись на які, можна було б цілком свідомо визначити шляхи і методи розв'язання згаданої проблеми. Актуальність даного аспекту дослідження пояснюється й тим, що до цього часу методологічні засади інтеграції змісту освіти розглядалися лише фрагментарно. Зауважимо, що проблема інтеграції змісту освіти генетично пов'язана з більш широкою проблемою - проблемою інтеграції знань, яка виникла понад дві тисячі років тому у зв'язку з необхідністю самоусвідомлення теоретичного мислення і, в першу чергу, такої його форми, як філософія. На різних етапах пошуково-філософського пізнання ця проблема виникала й усвідомлювалася як проблема можливостей, важливості методів пізнання в єдності й цілісності світу, як проблема співвідношення пізнання частин і цілого, як проблема співвідношення досвіду науки, філософії та релігії.
У цій статті ми маємо намір висвітлити деякі загальні питання усвідомлення цієї проблеми, акцентуючи увагу на сучасних концепціях у здійсненні інтеграційних процесів, на розумінні сутності інтеграції, на протиріччі розвитку наукових знань у єдності протилежних тенденцій інтеграції та диференціації.
Інтеграція і диференціація знань - дві невід'ємні й взаємозалежні сторони пізнання, які існують на всіх етапах його історичного розвитку. Інтеграція і диференціація знань - це не просто розумове мислення, відтворення цілісності й розчленованості пізнавальних об'єктів, а, насамперед, об'єднання різноманітних знань у єдине ціле й розподіл знань на окремі галузі науки, напрямки, проблеми тощо.
Для висвітлення методологічних засад інтеграції змісту мовної освіти майбутніх інженерів нами за основу були прийняті дослідження, які розглядають інтеграційні процеси у філософському аспекті (М.Асімов, С.Гончаренко, І.Козловська, Ю.Сьомін, Н.Ставська, А.Урсул, П.Федосєєв, М.Чепіков та ін.). Таким чином, у мовній освіті майбутніх інженерів суть тенденцій розвитку сучасних інтеграційних процесів пропонується осмислити з позиції діалектико-матеріалістичної методології.
Перш ніж перейти до розгляду методологічних засад інтеграції змісту мовної освіти, спинимось на змісті поняття інтеграції науки й діалектики диференціації та інтеграції в науковому пізнанні. Інтерес до поняття інтеграції у ХХ столітті зріс у зв'язку з розгортанням науково-технічної революції, посиленням інтегративної тенденції в розвитку виробництва, техніки, економіки, політики й науки, зміцненням міждержавних, міжнаціональних, культурних, наукових та інших зв'язків.
Поняття про інтеграцію розроблено в царині фундаментальних наук, зокрема вже у XVII столітті цей термін використовували в математиці для позначення точно визначеної операції, а в середині XIX століття його й протилежне йому поняття "диференціація" було введено в науку для пояснення механізму еволюції живих організмів і характеристики процесів, що відбуваються практично в усіх галузях матеріального й духовного життя суспільства. У другій половині XX століття сфера вживання терміну "інтеграція" значно розширюється - ним характеризують процеси та явища в таких науках, як філософія, економіка, географія тощо.
Слово "інтеграція" походить від латинського intogratio - "відновлення", "поповнення", "цілий", тобто щось ціле, яке було з певних причин зруйновано, втратило свою цілісність, але потім відновило її завдяки взаємодії між елементами цього цілого. У філософському енциклопедичному словнику подано таке визначення цього поняття: "Інтеграція - це певна сторона процесу розвитку, пов'язана з об'єднанням у ціле різнорідних частин і елементів". Процеси інтеграції можуть мати місце в межах існуючої системи. У такому разі вони ведуть до піднесення рівня її цілісності та організованості або до виникнення нової системи.
Інтегративні процеси в науці розглядаються А.Урсул з точки зору матеріалістичної діалектики як учення про загальний зв'язок і розвиток. Сама по собі інтеграція в науці виступає як прояв і відображення об'єктивно реальних зв'язків, матеріальної єдності світу, як природного, так і соціального, а також певних тенденцій діяльності людей.
У ході інтеграції виникають нові якісні тенденції у самій науці. Інтеграція - не лише процес набуття нових знань, екстенційного, кількісного їх розширення. У цьому процесі кількість зв'язків переходить у нову якість, проявляється щось нове, чого раніше або не було в науці взагалі, або воно мало не ті масштаби й не той характер. Інтеграція - процес, органічно пов'язаний з якісними перетвореннями всередині кожного елемента, який входить до системи з новими тенденціями його розвитку, викликаними сучасною науково-технічною революцією.
Інтеграція є лише однією стороною процесу розвитку, оскільки останній розглядається філософією як зміна різних форм диференціації та інтеграції. Поряд з інтеграцією існує й дезінтеграція, яка зазвичай розуміється як протилежний процес, за якого зменшується число та інтенсивність взаємодії елементів, відбувається підвищення їх відносної самостійності. Як відомо, існують чіткі протилежності, які створюють дві пари класичних контрадикторних протиріч: інтеграція - дезинтеграція, диференціація - дедиференціація. На думку Ю.Сьоміна, інтеграція та дезинтеграція, як правило, проявляються одночасно, причому будь-яка з них може бути головною тенденцією в той чи інший період процесу розвитку. Розрізняють екстенсивні та інтенсивні інтегративні процеси. Екстенсивні процеси інтеграції зумовлюють зростання об'єму, кількості об'єднуваних елементів, інтенсивні - підвищення ступеня внутрішньої єдності елементів.
Диференціація та дедиференціація пов'язані зі станом елементів системи. Якщо елементи системи стають більш неоднорідними, то можна говорити про диференціацію. Процес підвищення ступеня однорідності елементів системи прийнято називати дедиференціацією. Як і пара інтеграція - дезинтеграція, диференціація - дедиференціація протікають одночасно. Г.Павельциг уводить у науковий вжиток термін фузіон (від fusion - злиття) та фіссіон (від fissio - розколювання, розділення) для позначення форм тяжіння та відштовхування, діалектика яких тісно пов'язана з інтеграцією та дезинтеграцією.
Найпростішою формою тяжіння є накопичення та відштовхування - розсіювання. Згадані процеси не призводять до втрат самостійності та властивостей, які складають систему елементів. Але за певних обставин накопичення може переходити в інтеграцію, асиміляцію або фузіон, а розсіювання може виступати як останній етап дезинтеграції.
Досліджуючи методологічні аспекти інтеграції, Ю.Сьомін робитьвисновок, що інтеграція - це феномен універсальний, який належить до явищ матеріального та духовного буття, є лише однією зі сторін процесу розвитку, який розглядається як філософська категорія, іншою його стороною є диференціація; це процес такого розвитку будь-якої системи, за якої число та інтенсивність взаємодій її елементів зростає, а відносна самостійність зменшується; інтеграція є однією з форм тяжіння елементів системи та займає місце в ряді: накопичення - інтеграція - асиміляція - фузіон [2].
Для визначення філософсько-методологічних аспектів інтеграції знань у контексті сучасної освіти, звернімося до досліджень І.Козловської. До основних методологічних проблем інтеграції автор відносить обґрунтування об'єктивної основи для інтеграції та
Loading...

 
 

Цікаве