WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Особливості педагогічної взаємодії суб’єктів дистанційного навчального процесу - Реферат

Особливості педагогічної взаємодії суб’єктів дистанційного навчального процесу - Реферат

обов'язково поцікавитися наявністю у своїх дистанційних слухачів проблем, пов'язаних із навчанням на курсі. Проблеми здебільшого виникають на початку навчання і, якщо своєчасно не з'ясувати, у чому вони полягають, це негативно позначиться на навчанні дистанційного учня. 3. Якомога частіше нагадуйте дистанційним слухачам про цілі і завдання курсу. 4. З перших хвилин спілкування запрошуйте дистанційних учнів до педагогічної взаємодії. Щоб це не було - формування стислого повідомлення про себе, виконання індивідуального завдання, праця над проектним завданням - це процеси, у які дистанційні учні втягуються фізично (друкують у текстовому процесорі, опрацьовують графічну інформацію у графічному редакторі, надсилають листа електронною поштою), мотиваційно й емоційно.
Другий етап педагогічної взаємодії, як уже зазначалося вище, характеризується встановленням безпосереднього контакту педагога й учнів. Відповідно пріоритет надається запитально-відповідальній формі викладу навчального матеріалу із елементами діалогу, прямого звернення до учнів, намаганню встановити зворотній зв'язок, з'ясуванню викладачем, що лишилося незрозумілим для учнів і з яких причин. У дистанційному навчанні педагогічна взаємодія другого етапу по аналогії із традиційним навчанням полягає у поступовому послабленні безпосередньої допомоги дистанційним слухачам з боку викладача, в наростаючому сприянні розвитку їхньої самостійності.
Проаналізуємо, у який спосіб ініціюється педагогічна взаємодія у характерному для дистанційного навчання дискусійному форумі. Дистанційний викладач ініціює діалог-дискусію між дистанційними слухачами, сприяючи розвитку їх самостійності. Участь самого дистанційного викладача у такій дискусії обмежується висловлюванням коментарів двох типів: коментарів за змістом (призначені для передання інформації) і дискусійних коментарів (для залучення учасників дискусії до педагогічної взаємодії). Наведемо кілька перевірених практикою рекомендацій, керуючись якими, дистанційний викладач зможе забезпечити високий рівень педагогічної взаємодії під час проведення дискусійного форуму:
- Пам'ятайте, що Ви керуєте дискусією. Це означає, що Ви маєте піклуватися про постійний приток коментарів. Щойно Ви побачите, що надходження коментарів призупиняється, Вам доведеться терміново "підживляти" дискусію.
- Переконайте кількох дистанційних учнів дати декілька початкових коментарів чи питань. Практика показує, що, якщо дистанційний викладач просто "відкриє" дискусію для питань, він ризикує тривалий час спостерігати "порожній" екран. Для того, щоби такого не сталося, слід зарані домовитися з одним чи кількома учасниками дискусії дати коментар чи поставити питання і розпочати тим самим дискусію.
- Заохочуйте інших висловлювати коментарі і ставити запитання. При цьому лишайтеся нейтральними. Типова помилка дистанційного викладача - занадто категоричний авторитетний коментар. Як показує практика, надмірна категоричність дистанційного викладача може уповільнити дискусію, навіть, загальмувати її.
- Обов'язково переконайтеся у тому, що на всі питання хтось дав коментар. Не допускайте, щоби думки і коментарі учасників дискусії залишалися без відповіді.
- Шукайте подібне і встановлюйте зв'язки. Зробіть спробу об'єднати кілька коментарів чи питань, спираючись на їх подібність або розбіжність. Це ініціює додаткове спілкування, а відтак допоможе учасникам більш упевнено слідкувати за дискусією.
Третій етап педагогічної взаємодії за дистанційного навчання так само, як і за традиційного навчання, висуває на перший план активну самостійну діяльність тих, хто навчається. Роль викладача обмежується консультуванням, наданням інструкцій, контролем результатів діяльності. У зв'язку із цим цікавою видається методика, запропонована зарубіжним дослідником Ф.Нельсоном, яка допомагає учневі стати самокерованим за поступового зниження ролі викладача [1]. Згідно з цією методикою викладач застосовує чотири види підтримки учня: 1. Спочатку надмірне заохочення, типу "Чудово", "Вражаючі результати!" тощо. 2. По мірі того, як учень робить успіхи у своїй навчальній діяльності, тон заохочення змінюється: із надмірного він стає більш виваженим, таким, що створює ву учня враження про стабільність його навчальних успіхів, наприклад, "Все йде добре", "Ваші ідеї, як завжди, дуже слушні" тощо. 3. У разі, якщо успіхи учня стабільні і мають тенденцію до закріплення, заохочення набуває вигляду співпраці, наприклад, "Як Ви вважаєте?", "Ви погоджуєтесь з цією думкою?", "Що пропонуєте Ви?" тощо. 4. За умови, що учень зберігає високий рівень навчання тривалий час, можна надати йому максимальної самостійності, зазначивши: "Коли Вам знадобиться моя допомога, сповістить мене про це, а поки скористайтеся нагодою попрацювати самостійно".
Коли ті, хто навчається дистанційно, взаємодіють один із одним і з дистанційним викладачем, ідеї, нова надбана інформація стає суб'єктивно значущою. Така взаємодія сприяє утворенню навчального співтовариства, а відтак підвищується мотивація до навчання. Американські педагоги пропонують такі принципи для оптимізації педагогічної взаємодії у віртуальному середовищі суб'єктів дистанційного навчального процесу [2]: 1) ефективні навчальні середовища мають ініціювати часті і значимі взаємодії між дистанційним педагогом і учнями; 2) педагогічна взаємодія між тими, хто дистанційно навчається, має збагачувати їх і всіляко підтримуватися; 3) сучасні системи комунікацій слід розглядати як інструмент для створення і підтримки спілкування між дистанційними учнями; 4) програми дистанційного навчання мають шукати творчі рішення поставлених цілей, які реалізуються у традиційній системі навчання: неформальна взаємодія викладача і студентів, можливість залучення до навчання спеціалістів-професіоналів, оперативний доступ до навчальних послуг і ресурсів.
Аналіз педагогічної взаємодії суб'єктів традиційного навчального процесу, з одного боку, і аналіз педагогічної взаємодії у віртуальному середовищі суб'єктів дистанційного навчального процесу, з іншого боку, дозволяє зробити висновок про те, що етапи і механізми організаціїпедагогічної взаємодії суб'єктів навчання відповідно у системах традиційної і дистанційної освіти базуються на спільних організаційно-методичних засадах. Це означає, що основні положення з організації педагогічної взаємодії, застосовувані у традиційній педагогіці, можуть бути спроектовані на дистанційне навчання за умови їх попередньої адаптації до нових технологічних умов протікання педагогічного процесу.
ЛІТЕРАТУРА
1. Дрейвс В.А. Преподавание он-лайн. - М.: МАПДО, 2003. - 360 с.
2. Критерии качества учебных курсов. Рекомендации американских педагогов. - http://eee.educuse.du/ir/library/html/cem9915.html
3. Кухаренко В.М., Рибалко О.В., Сиротенко Н.Г. Дистанційне навчання: Умови застосування. Дистанційний курс: Навчальний посібник / За ред. В.М.Кухаренка. - Харків: НТУ "ХПІ", "Торсінг", 2002. - 320 с.
4. Педагогика: педагогические теории, системы, технологии / Под ред. С.А.Смирнова. - М.: Академия, 1999. - 512 с.
5. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В 2-х т. - Т. 2. - М., 1989. - 420 с.
6. Рудницька О.П. Педагогіка: загальна та мистецька. -- Навч. Посібник. - К., 2002. - 270 с.
7. Сисоєва С.О. Проблеми дистанційного навчання: педагогічний аспект // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. - Випуск ІІІ-IV. - 2003. - C. 81.
Loading...

 
 

Цікаве